Рішення

від 20.01.2009 по справі 5/430-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.09

          Справа № 5/430-07.

за позовом відкритого

акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в

особі Сумської філії, м. Суми

до відповідача - приватного

підприємця ОСОБА_1м. Суми

про стягнення 18 180 грн.

76 коп.                                                                                                 

Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача - предст.

Акімов Е.О. (дов. № 3382-1/14 від 20.11.07р.)

Від відповідача - предст.

ОСОБА_2. (довіреність від 5.01.09р.)

Суть спору: Позивач подав

позовну заяву, в якій просить суд стягнути 

з відповідача 18180 грн. 76 коп. збитків, завданих внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди.

                    Відповідач 29.08.07р. подав

відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов заявлено до неналежного

відповідача, оскільки постановою Зарічного районного суду від 14.12.06р. №

3-18953/2006р. встановлена вина водія                 ОСОБА_3, але не встановлена вина

власника автомобіля - суб'єкта підприємницької діяльності, тому  посилання позивача на наявність вини

відповідача, як вже встановленого юридичного факту, є безпідставним.

                    24.11.08р. відповідач подав

клопотання в якому просить суд припинити провадження у справі посилаючись на

те, що належним відповідачем повинна бути фізична особаОСОБА_3., а спір між

юридичною та фізичною особами повинен розглядатися в порядку визначеному

Цивільним процесуальним кодексом України.

                    20.01.09р. відповідач подав

клопотання в якому просить суд  припинити

провадження у справі посилаючись на те, що автомобіль MAN 8.163,

реєстраційнийНОМЕР_1 належить ОСОБА_1 як фізичній особі і  договір страхування також був укладений між

позивачем та ОСОБА_1. як фізичною особою.

                    Позивач подав додаткові

матеріали на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від

8.01.09р.

Розглянувши матеріали

справи, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач,

20.11.06р. близько 20 год. 40 хв. на автомобільній дорозі Київ-Харків водій

ОСОБА_3, керуючи автомобілем MAN 8.163, реєстраційнийНОМЕР_1 який належить

відповідачу, не забезпечив технічно справний стан автомобіля, що призвело до

відриву заднього лівого колеса. На відірване колесо наїхав автомобіль OPEL

Omega, реєстраційнийНОМЕР_2В результаті дорожньо-транспортної пригоди був

пошкоджений автомобіль OPEL Omega, який належить ОСОБА_4

Відповідач, як власниця

автомобіля MAN 8.163, реєстраційнийНОМЕР_1 застрахувала свою цивільно-правову

відповідальність перед третіми особами під час дорожньо-транспортної пригоди,

що підтверджується матеріалами справи, зокрема копією страхового полісу №

ВА/7880403 від 22.05.06 р.

В обґрунтування позовних

вимог позивач посилається на те, що своїми 

неправомірними діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху

України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу про адміністративні

правопорушення України.

Як вбачається з

матеріалів справи, зокрема копії постанови Зарічного районного суду м. Суми від

16.11.07р. дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм

ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. В постанові також зазначено про невідповідність

технічного стану автомобіля MAN 8.163, реєстраційний НОМЕР_1 існуючим вимогам

Правил дорожнього руху України.

Матеріальний збиток,

завданий власнику автомобіля OPEL Omega, реєстраційний НОМЕР_2 в результаті

його пошкодження при ДТП відповідно звіту про оцінку матеріального збитку від

28.12.06р. № 52527 складає 24467 грн. 25 коп.(а.с. 17-18). Сума страхового

відшкодування становить 18180грн. 76 коп.

Виконуючи свої

зобов'язання перед потерпілим внаслідок ДТП, позивач виплатив ОСОБА_4 страхове

відшкодування в сумі 18180 грн. 76 коп., що підтверджується копією платіжного

доручення № 19 від 09.02.07 р.(а. с. 16)

В обґрунтування своїх

заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на те, що його вина, як

власника автомобіля, у тому що відбулася 

дорожньо-транспортна пригода не встановлена, а тому він не є неналежним

відповідачем у справі. Крім того, відповідач зазначає, що на момент дорожньо -

транспортної пригоди вантажний автомобіль (засіб підвищеної небезпеки) на

підставі іншого речового права перебував у володінні водіяОСОБА_3.

                    Крім того, відповідач

зазначає, що автомобіль MAN 8.163, реєстраційнийНОМЕР_1 належить ОСОБА_1 як

фізичній особі і договір страхування також був укладений між позивачем та

ОСОБА_1. як фізичною особою.

При цьому, як вбачається

з матеріалів справи, на момент ДТП ОСОБА_3 перебував з відповідачем у трудових

відносинах, що підтверджується копією трудового договору між працівником та

фізичною особою від 22.05.06р. (а.с.9)

Зважаючи на те, що ДТП

сталася з вини водія ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з приватним

підприємцем ОСОБА_1 перевезення здійснювалось відповідно до ліцензії, яка була

видана приватному підприємцю ОСОБА_1, господарський суд не може прийняти до

уваги клопотання відповідача про припинення провадження у справі, подане до

суду 20.01.09р., в обґрунтування її заперечень проти позову.

Джерелом підвищеної

небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює

підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею

людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню

предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого

призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду,

заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх

використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей

(наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або

громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу

права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з

інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем

джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед

потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових

відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ст. 38

Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після

виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до

страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив

дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в

установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану

та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Враховуючи викладені

обставини, а також те, що відповідач не подав обґрунтованих заперечень проти

позовних вимог,  господарський суд вважає

вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом

стягнення з відповідача 18180 грн. 76 коп.

Господарські витрати на

відносяться на відповідача.      

Керуючись ст. ст.

49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 АДРЕСА_1(НОМЕР_3) на користь відкритого акціонерного товариства

«Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Сумської філії, м.

Суми, вул. Роменська, 79 (п/р 26505110129447 у відділенні ВАТ «Державний

експортно-імпортний банк України» в м. Суми, МФО 322313, код 21101478) 18180

грн. 76 коп. збитків; 181 грн. 81 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Суддя                                                                                         

В.Д.Гудим

Повний текст судового

рішення підписано 20.01.09р.