Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/16861/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16861/13 26.09.13 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

до Колективного малого підприємства "Пан і Ко"

про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП 33 044,14 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 26.09.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

02.09.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява вих. № 15/04/8.01/705-13 від 28.08.2013 Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі - позивач) до Колективного малого підприємства "Пан і Ко" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП 33 044,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/16861/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013.

В судове засідання, призначене на 16.09.2013, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 16.09.2013, представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

16.09.2013 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 26.09.2013.

В судове засідання , призначене на 26.09.2013, прибув представники сторін не з'явились, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

26.09.2013 надійшли пояснення по суті справи, однак суд не приймає їх до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судам необхідно враховувати, що зазначені в статті 30 ГПК особи не мають статусу представників сторін або інших учасників судового процесу (якщо їх не уповноважено на це відповідно до статті 28 названого Кодексу.

Вказані пояснення підписані, як «бухгалтер - Н.А. Петрович», не надано довіреності на представництво юридичної особи відповідача, або інших документів які б підтверджували право вказаної особи представляти інтереси відповідача.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2012 між позивачем (надалі - Страховик) та Лук'яненко Вікторією Володимирівною (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3185 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 4792 РВ.

13.12.2012 в м. Києві на вул. І.Мазепи, відбулося зіткнення автомобіля "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 4792 РВ, що знаходився під керуванням Лук'яненко Ярослава Володимировича та автомобіля "БАЗ", державний реєстраційний номер АА 0454 АА , що знаходився під керуванням Шеремети Віталія Пилиповича.

В результаті ДТП автомобіль "Сітроен", державний реєстраційний номер АА 4792 РВ, було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 13.12.2012, виданою ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 33 044,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9195 від 05.03.2013 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № АС-005606 від 25.02.2013 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.01.1013 у справі № 757/711/13-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Шереметом Віталієм Пилиповичем п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винною у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи Шеремет Віталій Пилипович знаходиться в трудових відносинах з відповідачем, Колективним малим підприємством "Пан і Ко".

Вказане твердження підтверджується наступним:

По-перше, транспортний засіб БАЗ д/н АА0454 АА належить відповідачу, що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном ДАП № 148010.

По-друге, постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.01.1013 у справі № 757/711/13-п встановлено, що Шеремет Віталій Пилипович знаходиться в трудових відносинах з Колективним малим підприємством "Пан і Ко".

По-третє, в протоколі про адміністративне правопорушення АА2 № 303408 від 13.12.2012 інспектором ДПС було вказане місце роботи Шеремети Віталія Пилиповича - водій маршруту № 444.

По-четверте, згідно з відповіддю Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 053-5355 від 08.07.2013 станом на 13.12.2012 автобусний маршрут № 444було надано для обслуговування автомобільному перевізнику Колективному малому підприємству "Пан і Ко"

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з перебуванням винної особи у скоєнні ДТП, Шеремети Віталія Пилиповича, в трудових відносинах з Колективним малим підприємством "Пан і Ко", останній має відшкодувати збитки внаслідок ДТП, яка відбулася за участю Шеремети Віталія Пилиповича.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: 32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону; 32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; 32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"; 32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; 32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях; 32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента; 32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі страхового акту № АС-005606 від 25.02.2013 та розрахунку суми заборгованості до нього, виходячи з рахунку № ЕсеС-007527 від 27.12.2012, Квитанції № ПН 661665 від 27.12.2012, Акту виконаних робіт № ЕСЕСА-005559 від 27.12.2012, Рахунку № ЕСеС-0007536 від 27.12.2012 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33 044,14 грн.

Отже суд приходить до висновку, що визначена сума в розмірі 33 044,14 грн. являється матеріальним збитком, заподіяним власнику автомобіля "Сітроен", державний номер АА 4792 РВ внаслідок його пошкодження при ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2013 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 15/04/8.10/008-13 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою на суму 33 044,14 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 33 044,14 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Колективного малого підприємства "Пан і Ко" (адреса: 03187, м. Київ, вул.. Заболотного, буд. 100, кв. 65 , ідентифікаційний код: 16470268) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, буд. 56; ідентифікаційний код: 35429675) грошові кошти: основного боргу -33 044 (тридцять три тисячі сорок чьогтири ) грн. 14 коп. та судовий збір в сумі 1 720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять.) грн. 50 коп.

3.Видати наказ.

4. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.10.2013

Суддя М.О. Лиськов