Рішення

від 25.09.2013 по справі 920/1228/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

просп.Миру,20 тел./факс 774-462

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

25 вересня 2013 року Справа № 920/1228/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський елеватор",

вул. Генерала Тхора, 99, м. Конотоп, Сумська область, 41600

до відповідача: Приватного підприємства "ВОРД-ПАК",

юридична адреса: вул. Попова, 63-А, м. Чернігів, 14001

поштова адреса: вул. Кільцева, 16 а, м. Чернігів, 14001

про стягнення 148261,89 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Сірик О.В. - представник, дов. №02-09/04 від 02.09.13 р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський елеватор" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Ворд-Пак" про стягнення 148190,01 грн., а саме 144095,00 грн. основного боргу та 4095,01 грн. пені, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2963,80 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 920/1228/13.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.08.13 р. на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 920/1228/13 надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

За наслідками автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справа № 920/1228/13 передана на розгляд судді Селівону А.М.

Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 19.08.13 р. справу № 920/1228/13 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 03.09.2013 р.

Ухвалами суду від 03.09.13 р. та 18.09.13 р. розгляд справи відкладався на 18.09.13 р. та 25.09.13 р. відповідно.

В судові засідання 03.09.13 р., 18.09.13 р. та 25.09.13 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в зазначені вище судові засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 19.08.13 р. та 03.09.13 р., які направлялись відповідачу на юридичну адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 05.08.13 р., а саме: 14001, м. Чернігів, вул. Попова, 63 а, повернулись до суду неврученими адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованих поштових відправлень на підприємстві поштового зв'язку.

Копії ухвал суду від 19.08.13 р. та 03.09.13 р., які направлялись відповідачу на фактичну адресу вказану в позовній заяві позивачем, а саме: вул. Кільцева, 16 а, м. Чернігів, 14001, повернулись до суду неврученими адресату у зв'язку з відсутністю даного адресата за зазначеною адресою.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Копії ухвали суду від 18.09.13 р., направлені на юридичну та поштову адреси відповідача, що підтверджується засвідченими витягами від 25.09.13 р. з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, на час проведення розгляду справи до суду не повернулись.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві б/н від 02.07.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладених між сторонами Договорів купівлі-продажу №№ 8-ПМ від 05.03.13 р., 10-ПМ від 01.04.13 р., 13-ПМ від 18.04.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості переданого за договорами товару (борошна житнього обдирного та мішків поліпропіленових), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 144095,00 грн.

З урахуванням поданого в судовому засіданні 18.09.13 р. розрахунку позовних вимог № 17-09/02 від 17.09.13 р., який фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, прийнятого судом до розгляду ухвалою від 18.09.13р., позивач просить стягнути з відповідача 144095,00 грн. основного боргу та 4166,89 грн. пені, всього 148261,89 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.13 р. виклав та підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви (розрахунку) про збільшення розміру позовних вимог.

Документи, витребувані ухвалами суду від 19.08.13 р., 03.09.13 р. та 25.09.13 р., відповідачем суду не надані.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача письмове клопотання від 03.09.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов"язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський елеватор" (Продавець за договором, позивач у справі) та Приватним товариством «Ворд-Пак» (Покупець за договором, відповідач у справі) були укладені договори купівлі - продажу № 8-ПМ від 05 березня 2013 року, № 10-ПМ від 01.04.13 р. та № 13-ПМ від 18.04.13 р. (далі - Договори).

Умовами п.1.1. Договорів передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити борошно житнє обдирне (далі - Товар) на умовах цих Договорів.

Пунктами 1.2-1.4 Договорів визначені найменування, кількість ціна одиниці Товару та загальна сума Договорів:

За Договором № 8-ПМ від 05 березня 2013 року: борошно житнє обдирне в кількості 20 т по ціні 1716,6667 грн., загальною вартістю 41200,00 грн. та мішки поліпропіленові в кількості 400 шт. по ціні 1,6667 грн. загальною вартістю 800,00 грн.. Загальна сума Договору складає 42000,00 грн.

За Договором № 10-ПМ від 01 квітня 2013 року: борошно житнє обдирне в кількості 44 т по ціні 1716,6667 грн., загальною вартістю 90640,00 грн. та мішки поліпропіленові в кількості 880 шт. по ціні 1,66667 грн. загальною вартістю 1760,00 грн. Загальна сума Договору складає 92400,00 грн.

За Договором № 13-ПМ від 18 квітня 2013 року: борошно житнє обдирне в кількості 44 т по ціні 1716,6667 грн., загальною вартістю 90640,00 грн. та мішки поліпропіленові в кількості 880 шт. по ціні 1,66667 грн. загальною вартістю 1760,00 грн. Загальна сума Договору складає 92400,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.2 Договорів Продавець зобов'язаний надати Покупцеві при передачі Товару товарну і видаткову накладні, рахунок - фактуру та сертифікат якості.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договорів приймання Товару здійснюється на умовах: EXW франко - склад - Продавця. Пункт передачі Товару: ТОВ «Конотопський елеватор» за адресою вул. Генерала Тхора, 99, м. Конотоп, Сумська область. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару за кількістю і якістю відповідно до п.4.3 Договорів, відповідно до якого Товар вважається прийнятим за кількістю-згідно з кількістю Товару, зазначеній у накладній, за якістю - згідно з вимогами дежстандартів України.

У відповідності до п.8.1 Договорів Договори набувають чинності з дати підписання та діють до 31.07.13 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаних Договорів ТОВ "Конотопський елеватор" передано Покупцю Товар на суму 180600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 61 від 07.03.13 р., № 91 від 02.04.13 р., № 99 від 05.04.13 р., № 41 від 18.04.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За умовами п.2.1 Договорів якість Товару повинна відповідати державним стандартам України - ГОСТ 7045-90.

Згідно п.4.3 Договорів Товар вважається прийнятим за кількістю-згідно з кількістю Товару, зазначеній у накладній, за якістю - згідно з вимогами держстандартів України.

Отримання Товару відповідачем підтверджується підписами уповноважених представників останнього на вищевказаних накладних, повноваження яких підтверджуються виданими довіреностями № 23 від 07.03.13 р. на ім'я Приходько С.А., № 25 від 02.04.13 р. на ім'я Ясько І.М., № 28 від 05.04.13 р. на ім'я Зінченко В.П., № 34 від 18.04.13 р. на ім'я Гуцу В.П..

Доказів пред'явлення від відповідача претензій щодо якості та кількості Товару, а також термінів передачі Товару до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ТОВ "Ворд-Пак" умов Договорів відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо передачі товару ТОВ «Ворд-Пак» на підставі укладених між сторонами Договорів, факт передачі позивачем товару по Договорами належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1 Договорів розрахунок за Товар проводиться Замовником у валюті України, у гривнях, у безготівковій формі шляхом перерахування вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару.

У відповідності до умов п. 3.1.3 Договорів, остаточна ціна визначається в рахунку - фактурі, при цьому складання додаткової угоди не вимагається. Позивачем виставлялись рахунки-фактури за переданий товар: № 178 від 05.03.13 р. за накладною № 61, № 244 від 01.04.13 р. за накладною № 91, № 260 від 05.04.13 р. за накладною № 99, № 290 від 18.04.13 р. за накладною № 41.

Відповідно до матеріалів справи відповідач в обумовлений Договорами строк здійснив розрахунок за отриманий товар не в повному обсязі, сплативши 36505,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку від 02.04.13 р. на суму 20000,00 грн. за рахунком № 178 від 05.03.13 р., та за рахунком № 244 від 01.04.13 р. виписками банку: від 05.04.13 р. на суму 15000,00 грн. від 01.01.13 р., від 28.05.13 р. на суму 1000,00 грн., 04.06.13р. на суму 505,00 грн., всього на суму 16505,00 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 144095,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на 02.07.13 р. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договорів купівлі - продажу № 8-ПМ від 05 березня 2013 року, № 10-ПМ від 01.04.13 р. та № 13-ПМ від 18.04.13 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами купівлі - продажу № 8-ПМ від 05 березня 2013 р., № 10-ПМ від 01.04.13 р. та № 13-ПМ від 18.04.13 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 144095,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2 Договорів передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві пеню від неоплаченої суми за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день такого прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за переданий товар у терміни, визначені умовами Договорів, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4166,89 грн.: за накладною № 61 від 07.03.13 р. в сумі 229,14 грн. за період з 22.03.13 р. по 02.07.13 р. включно, за накладною № 91 від 02.04.13 р. за період з 17.04.13 р. по 02.07.13 р. в сумі 1432,83 грн., за накладною № 99 від 05.04.13 р. в сумі 1375,87 грн. за період з 20.04.13 р. по 02.07.13 р., за накладною № 41 від 18.04.13 р. в сумі 1129,05 грн. за період з 03.05.13 р. по 02.07.13 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування відповідачем заявленої до стягнення пені, судом встановлено наступне.

Розмір пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого за Договором, перерахований судом за накладною № 61 за період з 22.03.13 р. по 02.07.13 р. включно, з урахуванням часткової сплати згідно призначень платежу, зазначених у виписках банку, становить 1007,78 грн., та є більшою ніж нараховано позивачем; за накладною № 91 від 02.04.13 р. за період з 17.04.13 р. по 02.07.13 р. включно складає 947,77 грн., а отже є меншим, ніж нараховано позивачем; за накладною № 99 від 05.04.13 р. - арифметично вірним.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Граничний строк оплати Товару за накладною № 41 від 18.04.13 р. припадає на 02.05.13р., який є вихідним днем. Отже, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем оплати за вказаною накладною необхідно вважати 06.05.13р., а строк розрахунку пені починати з 07.05.2013 р. відповідно.

Таким чином, розмір пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого за накладною № 41 від 18.04.13 р., перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договорів, складає 1053,11 грн. та є меншим, ніж нараховано позивачем.

Загальна сума пені, перерахованої судом у відповідності до вимог законодавства та положень Договору, складає 4384,53 грн., та є більшою, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару, переданого за Договором, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 4166,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно пункту 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 р. у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Оскільки під час звернення до суду з заявою про збільшення позовних вимог (розрахунку) від 17.09.13 р. № 17-09/02 позивачем не сплачено з урахуванням розміру збільшення позовних вимог недоплачену суму судового збору в сумі 1,44 грн., зазначені судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 202, 254, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворд-Пак» (юридична адреса: вул. Попова, 63-А, м. Чернігів, 14001 (поштова адреса: вул. Кільцева, 16 а, м.Чернігів, 14001, код 37804471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський елеватор" (вул. Генерала Тхора, 99, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 37457160) 144095,00 грн. боргу, 4166,89 грн. пені та 2965,24 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський елеватор" (вул. Генерала Тхора, 99, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 37457160) до Державного бюджету України (рахунок №31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001) 1,44 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 вересня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон