Постанова

від 25.09.2013 по справі 910/849/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа№ 910/849/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року

у справі № 910/849/13 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім

Укрдизель»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання»

про стягнення 434310,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/849/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» про стягнення 434310,88 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» 22297,76 грн. основного боргу, 412013,88 грн. 36 % річних та 8686,21 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.05.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/849/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченнях на апеляційну скаргу, ТОВ «Торговий Дім Укрдизель» вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Нафтогазобладнання» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва.

У судових засіданнях 14.08.2013 року, 09.09.2013 року та 25.09.2013 року представник ТОВ «Нафтогазобладнання», надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник ТОВ «Торговий Дім Укрдизель» у судових засіданнях 24.07.2013 року, 05.08.2013 року, 14.08.2013 року, 09.09.2013 року та 25.09.2013 року також, надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.05.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2012 року між ТОВ «Торговий Дім Укрдизель» та ТОВ «Нафтогазобладнання» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 0504-12-01-НГО. Відповідно до п. 1.1, 1.1.1, 1.1.4 договору, постачальник бере на себе обов'язок протягом строку дії Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, товар - нафтопродукти (конкретне найменування товару, його марка та вид, інші характерні ознаки визначаються додатковою угодою до цього договору, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печаткою. Додаткова угода до цього договору має містити в обов'язковому порядку посилання на договір. Кількість товару, що поставляється: визначається додатковою угодою до договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються в додаткових угодах до договору, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печаткою.

Пунктом 2.2 договору сторонами визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в порядку, на умовах та в строки, визначені в додаткових угодах до договору. Оплата здійснюється в національній валюті Україні - гривні шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості товару на поточний рахунок постачальника, що визначений в п. 10 договору, якщо постачальник письмово не повідомить покупцеві інші реквізити для оплати.

Сторони погодили такі умови поставки: транспорт поставки - залізниця; умови поставки - EXW (місце вивезення товару покупцем), СРТ (станція призначення). В разі поставки партії товару на умовах EXW, покупець самостійно та за свій рахунок організовує та забезпечує завантаження, вивезення й перевезення товару (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, датою поставки є: на умовах EXW (місце вивезення товару покупцем) - дата підписання акта приймання-передачі сторонами; на умовах СРТ (станція призначення) - дата штемпельної відмітки перевізника про приймання товару до перевезення, що вказана у залізничній накладній.

05 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно умов якої була визначена вартість товару та його кількість.

Згідно п. 3 додаткової угоди, вартість нафтопродуктів визначена у розмірі 4167000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 833400,00 грн., загальна вартість товару разом з ПДВ - 5000400,00 грн.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, позивач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару у розмірі 100% загальної вартості товару протягом двох днів з моменту підписання додаткової угоди. Згідно п. 4 додаткової угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар на користь позивача в строк до 11 квітня 2012 року.

Так, на виконання п. 5 додаткової угоди, позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 5000400,00 грн., зазначений факт не спростовується відповідачем. Як встановлено судом, товар відповідно до умов додаткової угоди № 1 в строк до 11 квітня 2012 року не поставлений.

Відповідно до виписки з банківського рахунку позивача, відповідачем 03.05.2012 року, 07.05.2012 року, 08.05.2012 року, 10.05.2012 року, 11.05.2012 року, 14.05.2012 року, 15.05.2012 року, 23.05.2012 року, 25.05.2012 року, 01.06.2012 року, 12.07.2012 року, 13.07.2012 року, 13.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року, 23.11.2012 року, 30.11.2012 року повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 4978102,24 грн. Решта суми в розмірі 22297,76 грн. не повернута.

Так, ТОВ «Торговий Дім Укрдизель» звернулося до суду з позовом у якому просив стягнути з ТОВ «Нафтогазобладнання» заборгованість в сумі 434 310,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 0504-12-01-НГО від 05.04.2012 року.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/849/13 позов ТОВ «Торговий Дім Укрдизель» до ТОВ «Нафтогазобладнання» про стягнення 434310,88 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача» на користь позивача 22297,76 грн. основного боргу, 412013,88 грн. 36 % річних та 8686,21 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Нафтогазобладнання» підлягає задоволенню частково. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року по справі № 910/849/13 слід змінити в частині стягнення штрафу у сумі 412013,88 грн.

Як вірно вказав суд першої інстанції, внаслідок укладення договору поставки нафтопродуктів № 0504-12-01-НГО між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно умов якої була визначена вартість товару та його кількість. Згідно п. 3 додаткової угоди, вартість нафтопродуктів визначена у розмірі 4167000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 833400,00 грн., загальна вартість товару разом з ПДВ - 5000400,00 грн. Відповідно до п. 4 додаткової угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар на користь позивача в строк до 11 квітня 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 11,629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, на виконання умов договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з попередньої оплати за поставку відповідачем природного газу належним чином. Проте, відповідачем в порушення умов договору зобов'язання з поставки природного газу не виконано.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки грошові кошти в розмірі 5000400,00 грн. знаходились у відповідача без достатніх правових підстав, то відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти, які були перераховані йому в рахунок оплати за поставку нафтопродуктів.

Враховуючи те, що відповідачем 03.05.2012 року, 07.05.2012 року, 08.05.2012 року, 10.05.2012 року, 11.05.2012 року, 14.05.2012 року, 15.05.2012 року, 23.05.2012 року, 25.05.2012 року, 01.06.2012 року, 12.07.2012 року, 13.07.2012 року, 13.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року, 23.11.2012 року, 30.11.2012 року повернуто позивачу грошові кошти лише в розмірі 4978102,24 грн., то відповідач зобов'язаний повернути позивачеві грошові кошти в сумі 22297,76 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач після перерахування коштів не здійснював жодних дій направлених на прийняття товару та виконання укладеного договору та угоди, зокрема, жодного разу не направлено відповідачу замовлення на доставку нафтопродуктів (форма № 11-НП) та не пред'явлено відповідачу доручення на отримання товару та довідки про дійсне місткість тари, виданої територіальним органом Держстандарту України судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, умови, порядок поставки, порядок передачі та прийняття товару узгоджені сторонами положеннями договору поставки нафтопродуктів № 0504/12-01- НГО від 05.04.2012 року та додаткової угоди № 1 до договору від 05.04.2012 року.

Умовами договору поставки нафтопродуктів № 0504/12-01-НГО від 05.04.2012 року та додаткової угоди № 1 до договору від 05.04.2012 року не передбачено обов'язку позивача направити відповідачу замовлення на доставку нафтопродуктів (форма № 11-НП) та пред'явити відповідачу доручення на отримання товару та довідки про дійсне місткість тари, виданої територіальним органом Держстандарту України.

Оскільки, відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належних доказів на спростування заявлених позивачем вимог про стягнення 22297,76 грн. боргу не надав, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов у цій частині. Колегія суддів вважає, що вимога про стягнення суми боргу в розмірі 22297,76 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції в частині розрахунку штрафних санкцій у розмірі 36% та стягнення з відповідача 412013,88 грн., судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що п. 4 додаткової угоди встановлено, що відповідач зобов'язаний поставити товар на користь позивача в строк до 11 квітня 2012 року, не поставивши товар до визначеного строку, відповідач міг дізнатися про те, що зберігає кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 договору, при порушенні строків поставки товару постачальником останній сплачує штрафні санкції в розмірі 36% річних вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. У випадку поставки товару на умовах передплати та порушення постачальником строків поставки товару за вимогою покупця, постачальник повертає суму зробленої передплати та сплачує штрафні санкції передбачені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивач правомірно нараховував 36% річних вартості товару за договором поставки нафтопродуктів № 0504/12-01- НГО від 05.04.2012 року та додатковою угодою № 1 до договору від 05.04.2012 року проте, розрахована сума 412013,88 грн. за формулою: (36 (відсотки річних) : 366 х (кількість днів у 2012 році) = відсоток за кожен день прострочення від суми заборгованості, а потім, сума боргу х на відсоток прострочення = сума штрафних санкцій) є арифметично не вірною.

За розрахунком апеляційного господарського суду зробленого виходячи з формули: ((сума заборгованості) х (36 (відсотки річних)) х (кількість днів прострочення) : 366 (кількість днів у 2012 році) : 100 = (сума штрафних санкцій)) з відповідача належить до стягнення на користь позивача 36% річних штрафу саме в сумі 286524,93 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення основної суми боргу у сумі 22297,76 грн. При цьому, за розрахунком апеляційного господарського суду 36% річних штраф які підлягають стягненню з відповідача становлять 286524,93 грн.

Доводи скаржника про те, що оскільки позивач по справі під час укладання спірного договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013 року № 0504/12-01-НГО був позбавлений статусу платника ПДВ, що в результаті апелянт був позбавлений права нараховувати податковий кредит, що автоматично на думку апелянта, останній не зміг поставити товар на користь позивача і позивач не мав права нараховувати штрафні санкції апелянту за неналежне виконання господарського зобов'язання на користь позивача, так як позивач не мав статусу платника ПДВ, судова колегія вважає необгрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

У відповідності до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (ПК України), під податковим кредитом слід розуміти - суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, який виникає при придбанні або виготовлення товарів або послуг.

Під податковим зобов'язанням, відповідно до ПК України слід розуміти суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податкове зобов'язання виникає при реалізації товарів (послуг).

Отже, вказані поняття у Податковому кодексі України «Податковий кредит» та «Податкове зобов'язання» вказують на те, що при продажу товарів або послуг у продавця таких товарів (послуг) виникає лише податкове зобов'язання.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, можна зробити висновок, що наявність чи відсутність у позивача статусу платника ПДВ ні яким чином не впливає на господарське зобов'язання апелянта поставити на користь позивача нафтопродукти, так як податковий кредит апелянт отримав при купівлі товару, який був зобов'язаний поставити позивачу. Факт сплати позивачем суми товару разом з ПДВ надає право апелянту включити суму ПДВ лише до податкових зобов'язань на раніше вже отриманий податковий кредит.

Що стосується факту відвантаження скаржником на користь позивача нафтопродуктів у кількості 27775 літрів на загальну суму 238865 грн., відповідно до товарно-транспортних накладних за № 218, № 219, № 220 від 06.06.2012 року за договором поставки нафтопродуктів від 05.04.2013 року № 0504/12-01-НГО, то судова колегія зазначає, що при розрахунку суми штрафних санкцій апеляційним господарським судом була врахована дана поставка. Судова колегія звертає увагу, що відвантаження зазначеної кількості нафтопродуктів відбулося з порушенням строків поставки, що в результаті є неналежним виконанням господарського зобов'язання з боку скаржника.

Що стосується відвантаження скаржником на корить позивача нафтопродуктів у кількості 74970 літрів на суму 644742,00 грн. за товарно-транспортними накладними № 211 від 01.06.2012 року, № 232, № 233 від 06.06.2012 року, які вказані в акті звірки складеним апелянтом, то судова колегія звертає увагу на те, що дане відвантаження відбувалося відповідно до умов іншого договору поставки нафтопродуктів від 01 червня 2012 року за № 0106/12-01-НГО, який, в свою чергу, не був предметом розгляду у суді першої інстанції. Зазначене підтверджується тим, що в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2 від 1 червня 2012 року, № 3 від 06 червня 2012 року та № 4 від 08 червня 2012 року, вказана кількість продукції та договір № 0106/12-01-НГО від 01 червня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» 36% річних штрафу у сумі 412013,88 грн. Слід стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» 36% річних штрафу у розмірі 286524,93 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 змінити в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» 36% річних штрафу у сумі 412013,88 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 15/17, оф. 162, код ЄДРПОУ 37036116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. С. Руданського, буд. 4-6, оф. 12, код ЄДРПОУ 38123162) 36% річних штрафу у розмірі 286524 (двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 93 коп.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 15/17, оф. 162, код ЄДРПОУ 37036116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. С. Руданського, буд. 4-6, оф. 12, код ЄДРПОУ 38123162) 6176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрдизель» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. С. Руданського, буд. 4-6, оф. 12, код ЄДРПОУ 38123162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 15/17, оф. 162, код ЄДРПОУ 37036116) 1254,88 (одну тисячу двісті п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/849/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Авдеєв П.В.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 30.09.2013 року