Постанова

від 25.12.2013 по справі 910/849/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 910/849/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі № 910/849/13 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" простягнення 434 310,88 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Мекензін І.В. (дов. від 08.01.2013р.);

відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року (суддя Шаптала Є.Ю.) по справі № 910/849/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" про стягнення 434310,88 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" 22297,76 грн. основного боргу, 412013,88 грн. 36 % річних та 8686,21 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року (головуючий суддя: Лобань О.І., судді: Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.), апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 змінено в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" 36% річних штрафу у сумі 412013,88 грн. та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" 36% річних штрафу у розмірі 286524 грн. 93 коп. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 року у справі № 910/849/13 залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" 6176 грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" 1254,88 грн. 88 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду України від 25.09.2013р. у даній справі, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового акта порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акту.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч.1 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи на предмет застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2012 року між ТОВ "Торговий Дім Укрдизель" та ТОВ "Нафтогазобладнання" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 0504-12-01-НГО.

Відповідно до п. 1.1, 1.1.1, 1.1.4 договору, постачальник бере на себе обов'язок протягом строку дії договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених договором, товар - нафтопродукти (конкретне найменування товару, його марка та вид, інші характерні ознаки визначаються додатковою угодою до цього договору, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печаткою. Додаткова угода до цього договору має містити в обов'язковому порядку посилання на договір. Кількість товару, що поставляється: визначається додатковою угодою до договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються в додаткових угодах до договору, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печаткою.

Пунктом 2.2 договору сторонами визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в порядку, на умовах та в строки, визначені в додаткових угодах до договору. Оплата здійснюється в національній валюті Україні - гривні шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості товару на поточний рахунок постачальника, що визначений в п. 10 договору, якщо постачальник письмово не повідомить покупцеві інші реквізити для оплати.

Сторони погодили такі умови поставки: транспорт поставки - залізниця; умови поставки - EXW (місце вивезення товару покупцем), СРТ (станція призначення). В разі поставки партії товару на умовах EXW, покупець самостійно та за свій рахунок організовує та забезпечує завантаження, вивезення й перевезення товару (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, датою поставки є: на умовах EXW (місце вивезення товару покупцем) - дата підписання акта приймання-передачі сторонами; на умовах СРТ (станція призначення) - дата штемпельної відмітки перевізника про приймання товару до перевезення, що вказана у залізничній накладній.

Додатковою угодою від 05.04.2012 року №1 до договору, зокрема п. 3 сторони визначили, вартість нафтопродуктів у розмірі 4167000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 833400,00 грн., загальна вартість товару разом з ПДВ - 5000400,00 грн.

Відповідно до п.5 додаткової угоди, позивач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару у розмірі 100% загальної вартості товару протягом двох днів з моменту підписання додаткової угоди. Згідно п. 4 додаткової угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар на користь позивача в строк до 11.04.2012 року.

Так, на виконання п.5 додаткової угоди, позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 5000400,00 грн., зазначений факт не спростовується відповідачем. Як встановлено судом, товар відповідно до умов додаткової угоди № 1 в строк до 11 квітня 2012 року не поставлений.

Відповідно до виписки з банківського рахунку позивача, відповідачем 03.05.2012 року, 07.05.2012 року, 08.05.2012 року, 10.05.2012 року, 11.05.2012 року, 14.05.2012 року, 15.05.2012 року, 23.05.2012 року, 25.05.2012 року, 01.06.2012 року, 12.07.2012 року, 13.07.2012 року, 13.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року, 23.11.2012 року, 30.11.2012 року повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 4978102,24 грн. Решта суми в розмірі 22297,76 грн. не повернута, що стало підставою для звернення ТОВ "Торговий Дім Укрдизель" до суду з позовом в якому, останній просив стягнути з ТОВ "Нафтогазобладнання" заборгованість в сумі 434 310,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 0504-12-01-НГО від 05.04.2012 року.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний на підставі ст. 692 ЦК України оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

На виконання умов договору, позивач зобов'язання з попередньої оплати за поставку відповідачем природного газу здійснив належним чином. Проте, відповідачем в порушення умов договору зобов'язання з поставки природного газу не виконано.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки грошові кошти в розмірі 5000400,00 грн. знаходились у відповідача без достатніх правових підстав, то відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти, які були перераховані йому в рахунок оплати за поставку нафтопродуктів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 03.05.2012 року, 07.05.2012 року, 08.05.2012 року, 10.05.2012 року, 11.05.2012 року, 14.05.2012 року, 15.05.2012 року, 23.05.2012 року, 25.05.2012 року, 01.06.2012 року, 12.07.2012 року, 13.07.2012 року, 13.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року, 23.11.2012 року, 30.11.2012 року повернуто позивачу грошові кошти лише в розмірі 4978102,24 грн.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 22297,76 грн., оскільки, відповідачем належних доказів на спростування заявлених позивачем вимог про стягнення 22297,76 грн. боргу не надав, то господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у цій частині.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь 36% річних у розмірі 412013,88 грн.

Скаржник, в касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 36% річних в сумі 412013,88 грн., задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення річних у розмірі 286524,93 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Згідно п. 6.3 договору, при порушенні строків поставки товару постачальником останній сплачує штрафні санкції в розмірі 36% річних вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. У випадку поставки товару на умовах передплати та порушення постачальником строків поставки товару за вимогою покупця, постачальник повертає суму зробленої передплати та сплачує штрафні санкції передбачені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд на підставі п.6.3 договору, ст. 625 ЦК України та здійснивши власний розрахунок правомірно змінив рішення місцевого господарського суду стягнувши на користь позивача 36% річних у розмірі 286524,93 грн. залишивши без змін рішення в частині стягнення основного боргу в сумі 22297,76 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуваний судовий акт, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у справі №910/849/13 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрдизель" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі № 910/849/13 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.