Ухвала

від 02.10.2013 по справі 812/6408/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року справа №812/6408/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Шипіка А.В.

представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. в справі № 812/6408/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугавтоспецтехніка» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугавтоспецтехніка» (далі - ТОВ «Лугавтоспецтехніка») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Ленінська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування якого зазначило, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Лугавтоспецтехніка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., результати якої оформлені актом перевірки від 07.06.2013 р. № 398/22-108/36561821, яким встановлені порушення ТОВ «Лугавтоспецтехніка» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток за 2010 р. - 1 квартал 2011 р. на загальну суму 479520 грн., п. п. 138.1, 138.2, 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2, 2-3 квартали 2011 р. на загальну суму 19970 грн., п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 р. в загальній сумі 207382 грн., п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за січень-березень, серпень 2011 р. в загальній сумі 10369 грн., Ленінською ОДПІ 12.07.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000032250 про збільшення ТОВ «Лугавтоспецтехніка» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 619370 грн., з яких 499490 грн. - основний платіж, 119880 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0000042250 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270216,50 грн., з яких 217751 грн. - основний платіж, 52465,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання є висновок відповідача про не підтвердження належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку здійснених господарських операцій та непов'язаність таких операцій з господарською діяльністю позивача, а також їх не виконання, проте позивач вважає такі висновки необґрунтованими, зазначає про підтвердження господарських операцій належними первинними документами, повне виконання угод.

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. № 0000032250 та № 0000042250.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення рішення від 12.07.2013 р. № 0000032250 та № 0000042250.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції на надана правова оцінка доводам органу державної податкової служби про відсутність у позивача підстав для відображення результатів господарської діяльності з контрагентами ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама» через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Так, апелянт вказує, що за договорами поставки, укладеними позивачем з ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Футурама», відсутні документи, що підтверджують факт відвантаження, перевезення та отримання товарів, тому неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат на транспортування.

Що стосується господарських операцій з ПП «Арикон» та ПП «Сайд Маркет» з оренди рекламних щитів, відповідач зазначає, що вказані підприємства не є власниками таких біл-бордів, не отримували в Луганській міській раді дозволів на розміщення зовнішньої реклами, тому апелянт робить висновок про відсутність факту продажу послуг та відсутність документів, що підтверджують факт виконання послуг.

Крім того, позивачем укладено агентський договір з ПП «Сайд Маркет» на вивчення території з метою виявлення потенційних замовників на продукцію позивача тощо. Необхідною умовою віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та віднесення до складу валових витрат сум, сплачених позивачем постачальнику, є використання придбаних маркетингових послуг у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, проте, позивачем не надано до перевірки доказів стосовно характеру маркетингових послуг та підтвердження зв'язку між послугами і веденням власної господарської діяльності.

Також відповідач зазначає, що за договором з ПП «ВКФ «Банга» позивач придбав вантажні автомобілі, проте, в договорах не зазначені основні характеристики автомобілів (рік випуску, об'єм двигуна, колір), а номер шасі містить тільки 8 символів, що суперечить вимогам міжнародних стандартів та Державного стандарту України ДСТУ 3225-97 «Засоби транспортні дорожні. Маркування», що свідчить про відсутність можливості ідентифікації транспортних засобів.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугавтоспецтехніка» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.07.2009 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 36561821, перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ у м Луганську, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261580 є платником податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Ленінською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лугавтоспецтехніка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., результати якої оформлені актом перевірки від 07.06.2013 р. № 398/22-108/36561821, яким встановлені порушення ТОВ «Лугавтоспецтехніка» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток за 2010 р. - 1 квартал 2011 р. на загальну суму 479520 грн., п. п. 138.1, 138.2, 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2, 2-3 квартали 2011 р. на загальну суму 19970 грн., п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 р. в загальній сумі 207382 грн., п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за січень-березень, серпень 2011 р. в загальній сумі 10369 грн.

12.07.2013 р. Ленінською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000032250 про збільшення ТОВ «Лугавтоспецтехніка» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 619370 грн., з яких 499490 грн. - основний платіж, 119880 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0000042250 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270216,50 грн., з яких 217751 грн. - основний платіж, 52465,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, є висновок органа державної податкової служби про відсутність у позивача підстав для відображення результатів господарської діяльності з контрагентами ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама» через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Лугавтоспецтехніка» укладено наступні договори постачання: з ТОВ «Оріал» договір поставки товару № 1001 від 10.01.2010 р., з ТОВ «Юрторгпак» - договір поставки товару № 170111 від 17.01.2011 р., з ТОВ «Футурама» - договір поставки товару № 0106 від 01.06.2011 р., за якими позивач придбавав запасні частини до автомобілів. За договорами з ТОВ «Оріал» та ТОВ «Юрторгпак» передбачена поставка продавцем товару на умовах «Франко завод» (ЕХW) згідно з Інкотермс 2000. Фактичне виконання господарських операцій за цими договорами підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами. За отримані товари позивачем здійснено оплату в повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Отримані ТОВ «Лугавтоспецтехніка» від ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Футурама» використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності з ремонту транспортних засобів.

Крім того, між ТОВ «Лугавтоспецтехніка» з ПП «Арикон» та ПП «Сайд Маркет» укладені договори оренди рекламних щитів: з ПП «Арикон» - № 198 від 25.04.2011 р., № 210 від 27.05.2011 р.; з ПП «Сайд Маркет» - № 1002/10 від 10.02.2010 р., № 2502 від 25.02.2011 р., № 241201 від 24.12.2010 р. Виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, платіжними документами про перерахування позивачем вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість.

Отримані ТОВ «Лугавтоспецтехніка» від ПП «Арикон» та ПП «Сайд Маркет» послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності шляхом розміщення на рекламних щитах зовнішньої реклами.

Крім того, позивачем 03.05.2011 р. укладено з ПП «Арикон» договір на виконання робіт № 0305, за умовами якого контрагент зобов'язався здійснити роботи зі зміни інформаційної інфраструктури сайту позивача та виконати інші роботи. Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною, платіжними документами про перерахування позивачем вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість.

Також позивачем з ПП «Арикон» укладено договори оренди майна від 06.06.2011 р. № 214, від 01.08.2011 р. № 217, за умовами яких позивач отримав у тимчасове користування стенди для обслуговування кондиціонерів. Виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: актами приймання послуг, податковими накладними, платіжними документами про перерахування позивачем вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість.

27.09.2010 р. позивачем укладено з ПП «Сайд Маркет» агентський договір № 2709, за умовами якого ПП «Сайд Маркет» як комерційний агент зобов'язався надавати позивачу послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя дій з укладання та сприяння в укладанні угод по реалізації продукції, пошук покупців. Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: актом приймання-передачі результатів робіт, податковою накладною, платіжними документами про перерахування позивачем вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість.

ТОВ «Лугавтоспецтехніка» укладено з ПП «ВКФ «Банга» ряд договорів купівлі-продажу автотехніки: № 18/11/2010 від 18.11.2010 р., № 10/01/2011 від 10.01.2011 р., № 27/10/2010 від 27.10.2010 р., за умовами яких позивач придбавав вантажні автомобілі марки КрАЗ. Виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами про перерахування позивачем вартості товарів з урахуванням податку на додану вартість.

Отримані ТОВ «Лугавтоспецтехніка» від ПП «ВКФ «Банга» автомобілі використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме, продані в подальшому ТОВ «ТД «Нафтогазвидобувна компанія».

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011 р., валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011 р. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладами.

Угоди з ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама» укладені позивачем в межах господарської діяльності, направленні на отримання прибутку.

Так, господарські операції з ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Футурама» з поставки запасних частин до автомобілів безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача - технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів, роздрібною торгівлею автомобільними деталями та приладами, отримані за цими операціями запасні частині використані позивачем при здійсненні ремонтних робіт та технічного обслуговування транспортних засобів на станції технічного обслуговування автомобілів, тому витрати позивача з придбання запасних частин є валовими витратами (витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в даному випадку, витратами операційної діяльності).

Укладанні позивачем з ПП «Арикон» та ПП «Сайд Маркет» договори оренди рекламних щитів, а також укладений з ПП «Сайд Маркет» агентський договір та укладений з ПП «Арикон» договір на виконання робіт також направлені на отримання прибутку, витрати, здійснені позивачем за цими угодами, відносяться до складу валових витрат відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та до витрат на збут відповідно до абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Господарські операції ТОВ «Лугавтоспецтехніка» з ПП «ВКФ «Банга» з виконання договорів купівлі-продажу автотехніки безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача - роздрібною торгівлею автомобілями, посередництвом в торгівлі автомобілями, придбані автомобілі в подальшому продані ТОВ «ТД «Нафтогазвидобувна компанія», тому витрати позивача з придбання автомобілів є валовими витратами (витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в даному випадку, витратами операційної діяльності).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Оплата позивачем за придбані у контрагентів товари (роботи, послуги) здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальників, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Приведені вище обставини свідчать про відсутність правових відстав для висновку про заниження позивачем податку на прибуток, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000032250 про збільшення ТОВ «Лугавтоспецтехніка» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Оскільки формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама» підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні валових витрат, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування валових витрат позивача обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказану в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням робіт (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, послуг, розрахунковими документами) підтверджено фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) та оплату позивачем як їх отримувачем сум податку на додану вартість в ціні таких товарів (робіт, послуг) постачальникам, які включені до складу податкового кредиту.

Доводи апелянта про неможливість фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПП «Арикон», ПП «Сайд Маркет», ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ПП «ВКФ «Банга», ТОВ «Футурама», не підтверджені належними доказами.

Так, апелянт вказує, що за договорами поставки, укладеними позивачем з ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Футурама», відсутні документи, що підтверджують факт відвантаження, перевезення та отримання товарів, тому неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат на транспортування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що транспортування товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Оріал», ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Футурама», здійснювалось транспортним засобом, який належить директору ТОВ «Лугавтоспецтехніка», що підтверджується довідкою позивача та наказом по підприємству № 11 від 10.03.2010 р. (а.с. 73-74 т.2), тому відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про не вчинення господарських операцій.

Що стосується доводів апелянта про відсутність підтвердження господарських операцій з ПП «Арикон» та ПП «Сайд Маркет» з оренди рекламних щитів через те, що вказані підприємства не є власниками таких біл-бордів, не отримували в Луганській міській раді дозволів на розповсюдження зовнішньої реклами, колегія суддів зазначає, що фактичне виконання договорів оренди рекламних щитів підтверджено наявними в матеріалах справи актами, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Доводи відповідача ґрунтуються виключно на інформації, яка отримана від управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, проте наявна в матеріалах справи інформація не є вичерпною, що підтверджується листом управління архітектури та містобудування міської ради.

Доводи апелянта про те, що за договором з ПП «ВКФ «Банга» позивач придбав вантажні автомобілі, проте, в договорах не зазначені основні характеристики автомобілів (рік випуску, об'єм двигуна, колір), а номер шасі містить тільки 8 символів, що суперечить вимогам міжнародних стандартів та Державного стандарту України ДСТУ 3225-97 «Засоби транспортні дорожні. Маркування» та свідчить про відсутність можливості ідентифікації транспортних засобів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність саме в договорах VIN-коду не свідчить про порушення міжнародних та національних стандартів. В матеріалах справи наявні документи на придбані транспорті засоби, зокрема, довідки-рахунки, сертифікати відповідності з додатками, акти приймання-передачі транспортних засобів, в яких зазначені усі обов'язкові реквізити автомобілів, в тому числі й VIN-код, що дозволяє ідентифікувати придбані позивачем транспортні засоби.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. в справі № 812/6408/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. в справі № 812/6408/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугавтоспецтехніка» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 02.10.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.