Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а/0470/16198/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61306/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Сахончик О.О., Поєдинок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року

у справі № 2а/0470/16198/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» (далі - позивач, ПАТ «Комбінат «Придніпровський»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 30.06.2011 року № 0000658822, від 30.06.2011 року № 0000668822, від 13.09.2011 року № 0001088822.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийнявши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби України підлягає заміні її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Комбінат «Придніпровський» № 1136/08-03/2-01528186 з питань взаємовідносин з ТОВ ВКФ «Ізомастер» в грудні 2010 року, ТОВ «Трансмультиторг» з квітня по вересень 2010 року, ПП «Дніпротехнолюкс» в серпні 2010 року, ПП «Агродом» з лютого по листопад 2009 року, ФОП ОСОБА_3 з травня по червень 2010 року, проведеної відповідачем, при формуванні валових витрат порушений пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Придбання товарів і послуг у перелічених суб'єктів не є витратами платника податків, здійсненими як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Їх включення до податкового кредиту є порушенням пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Так, при перевірці взаємовідносин ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з одного боку та ТОВ ВКФ «Ізомастер», ТОВ «Трансмультиторг», ПП «Дніпротехнолюкс», ПП «Агродом», ФОП ОСОБА_3 - з іншого, встановлено що останні укладали нікчемні правочини та реальної передачі товару по другому ланцюгу не відбувалось. Внаслідок чого позивачем занижений валовий дохід на 4 851 082,00 гривні, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідачем 30.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000658822, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток 1 263 302,50 гривні (1 010 642,00 гривні основний платіж, 252 660,50 гривень штрафні санкції) та податкове повідомлення-рішення № 0000668822, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість 1 015 518,46 гривень (812 414,77 гривень основний платіж, 203 103,69 гривень штрафні санкції).

ПАТ «Комбінат «Придніпровський» 07.07.2011 року подало скаргу на вказані податкові повідомлення рішення до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області.

Рішенням ДПА в Дніпропетровській області № 26177/10/25-008 від 02.09.2011 року в задоволенні скарги відмовлено, додатково нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток та відповідачем 13.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001088822 на суму 1 515 964,00 гривні (1 212 771,00 гривня основний платіж, 303 193,00 гривні штрафні санкції).

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до статті 3 «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону .

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами встановлено, що основним видом діяльності ПАТ «Комбінат «Придніпровський» є перероблення молока, виробництво сиру та інших харчових продуктів.

Судами попередніх інстанцій досліджені договори, податкові і видаткові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові документи та встановлено, що позивач отримував від перелічених в акті юридичних осіб молочну продукцію, матеріали технічного призначення та транспортні послуги, тобто товарно-матеріальні цінності, необхідні для власної господарської діяльності. Вищеперелічені товари та послуги належним чином оприбутковані.

Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» , пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно керувався переліченими нормами.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договорів по другому ланцюгу між ТОВ ВКФ «Ізомастер», ТОВ «Трансмультиторг», ПП «Дніпротехнолюкс», ПП «Агродом», ФОП ОСОБА_3 з одного боку та їхніми контрагентами - з іншого, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що ПАТ «Комбінат «Придніпровський» не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має та відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість» , для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» , платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реальність поставок товарно-матеріальних цінностей і надання послуг підтверджена господарськими договорами, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, обліковими документами на придбання продукції, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» , реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судами встановлено, що перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку на додану вартість.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшли висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби України її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі № 2а/0470/16198/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько