Рішення

від 26.09.2013 по справі 919/821/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року справа № 919/821/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченко І.А., розглянувши матеріали справи № 919/821/13:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЧТА»

(98500, АДРЕСА_2;

95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 27 А

ідентифікаційний код: 20745206)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(99003, АДРЕСА_1

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про стягнення 61 299,24 грн,

за участю представника позивача - Філатова О.В., довіреність № 06/13 від 05.07.2013;

відповідач не з'явився.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЧТА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 61 299,24 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статю 232 Господарського кодексу України, статті 526, 610, 611, 625,785 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору від 24.03.2011 щодо своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано учасників судового процесу надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

15.08.2013 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи відкладено на 12.09.2013.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.09.2013 представником позивача подану суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач вважає необхідним збільшити розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 63 542,69 грн, з яких 45 885,40 грн - сума основного боргу, 1 888,92 грн - пеня, 15 333,33 грн - пеня за прострочення повернення об'єкта оренди, 387,49 грн - 3% річних, 47,55 грн - інфляційні витрати.

Також представником позивача заявлено клопотання про витребування з Алуштинського міського відділу ГУМВС України в АР Крим акту огляду нежитлових приміщень АДРЕСА_2

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Проте, представником позивача у заяві не зазначені обставини, що перешкоджають йому надати вищезазначений доказ до суду самостійно. За таких обставин суд клопотання відхилив.

Ухвалою суду від 12.09.2013 продовжено строк розгляду спору до 30.09.2013 та відкладено розгляд справи на 30.09.2013.

У судове засідання 30.09.2013 відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві"). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, статтею 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мечта» (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди (далі - Договір) (арк.с.9-11), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення АДРЕСА_2 (частина першого поверху будівлі).

Договір вступає в силу з моменту підписання акту-прийому передачі та діє до 31.03.2012 (п.2.1 Договору).

Орендна плата встановлюється у розмірі 10 000,00 грн (п.3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору орендна плата сплачується Відповідачем наперед до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок Орендодавця або шляхом внесення готівки до каси Орендодавця.

Розмір орендної плати включає в себе компенсацію наданих комунальних послуг (п.3.3. Договору).

У розділі 4 Договору сторони передбачили відповідальність за цим Договором.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та платежі за комунальні послуги та послуги зв'язку (п.4.4.8 Договору).

Під час дії Договору відповідач затримував сплату орендної плати, внаслідок чого в період з вересня 2012 по лютий 2013 склалася заборгованість по орендній платі у розмірі 44 000,00 грн, а також з оплати комунальних послуг у сумі 2 885,00 грн.

26.01.2013 позивачем на адресу відповідача була спрямована Претензія про сплату заборгованості з орендної плати, комунальним платежам з вимогою погасити всі наявні заборгованості до 01.02.2013 (арк.с.14).

Також відповідач був повідомлений, що в разі несплати заборгованості до нього буде застосована оперативно-господарська санкція (п.п.8.3 Договору).

12.02.2013 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розстрочення заборгованості (арк.с.13), відповідно до якої відповідач прийняв на себе обов'язок погасити заборгованість до 01.04.2013 включно.

Відповідач свої зобов'язання за вищевказаною угодою не виконав. Станом на 10.07.2013 з урахуванням інфляційного збільшення суми, заборгованість відповідача перед позивачем склала 61 299,24 грн., що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Також 24.04.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЧТА» звернулось до Алуштинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим із заявою про порушення ФОП ОСОБА_1 законних прав ТОВ «МЕЧТА» щодо здійснення своєї господарської діяльності у вигляді користування приміщеннями АДРЕСА_2.

Алуштинським міським відділом ГУМВС України в АР Крим на адресу керівника ТОВ «МЕЧТА» надісланий лист (вих.№5161 від 25.04.2013) із повідомленням про здійснення перевірки заяви, в ході якої проведений огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2. За результатами вказаної перевірки складений відповідний акт та рекомендовано ТОВ «МЕЧТА» звернутись до суду (арк.с.17).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

В силу статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору оренди, правовідносини яких регулюються положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 ГК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору, відповідач вносив орендну плату не своєчасно і не в повному обсязі, постійно мав заборгованість з орендної плати та продовжував користуватися приміщенням. У зв'язку з цим позивач направив відповідачу письмову вимогу про сплату орендної плати, проте відповідач залишив його без відповіді (арк.с.14-16).

Відповідно до пункту 5.4. Договору, у разі повернення об'єкта оренди після закінчення договору Орендатор сплачує штраф у розмірі 1500 гривень за кожен день просточення повернення об'єкта оренди.

Останнім днем дії договору оренди вважається 31.03.2013 (п.2.1 Договору).

Як стверджує позивач фактично об'єкт оренди був повернутий орендодавцю 24 квітня 2013, відповідно до акту перевірки Алуштинського міського відділу ГУМВС України в АР Крим.

20.05.2013 відповідачем частково погашена заборгованість на суму 1669,36 грн.

У період з 20.05.2013 по теперішній час заборгованість відповідача з орендної плати складає 45 885,40 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в розмірі 45 885,40 грн станом на час прийняття рішення у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 45 885,40 грн обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 15333,33 грн, пеню з орендної плати у розмірі 1888,92 грн, 3% річних у розмірі 387,49 грн. та інфляційні витрати у сумі 47,55 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. Договору у разі несвоєчасного перерахування орендної плати та інших порушеннях грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення; на суми прострочених платежів нараховується 3% річних за користування чужими коштами. Несвоєчасно сплачені, не сплачені грошові суми індексуються на індекс інфляції.

Також сторони прийшли до згоди, що строк позовної давності по стягненню неустойки (пені) складає три роки.

Згідно зі статтею 259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання припиняється звертанням до суду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій визнав його вірним, тому вимога щодо стягнення пені за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 15 333,33 грн, пеню з орендної плати у розмірі 1 888,92 грн, 3% річних у розмірі 387,49 грн та інфляційні витрати у сумі 47,55 грн підлягає задоволенню (арк.с.48).

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 ГК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЧТА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 63 542,69 грн , з яких 45885,40 грн - сума основного боргу, пеня за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 15333,33 грн, пеня з орендної плати у розмірі 1888,92 грн, 3% річних у розмірі 387,49 грн та інфляційні витрати у сумі 47,55 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99003, м. АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЧТА» (98500, м. Алушта, вул. Горького, 4; 95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 27 А, ідентифікаційний код: 20745206, р/р № 26007000088572 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 30023, ЄДРПОУ 20745206, або на будь-який рахунок, виявлений під час виконання судового рішення) 63 542,69 грн (шістдесят три тисячі п'ятсот сорок дві грн 69 коп.), з яких 45885,40 грн - сума основного боргу, 15333,33 грн - пеня за прострочення повернення об'єкту оренди, 1888,92 грн - пеня з орендної плати, 387,49 грн - 3% річних та 47,55 грн - інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01.10.2013.

Суддя підпис І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим поштовим відправленням:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЧТА"

98500, м. Алушта, вул. Горького, 4;

95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 27 А

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

99003, м. АДРЕСА_1