Рішення

від 11.09.2013 по справі 910/12493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12493/13 11.09.13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

до: Житлово-будівельний кооператив "КРИСТАЛ-17"

про: стягнення 284.819,57 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Березова І.Г. - за довіреністю від 01.07.2013 № 139;

відповідача: Бойков О.С. - за довіреністю від 11.08.2013 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Житлово-будівельний кооператив "КРИСТАЛ-17" про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 284.819,57 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній на виконання укладеного між ним та Житлово-будівельним кооперативом "КРИСТАЛ-17" договору на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003 № 02734/4-03, у період з листопада 2005 по березень 2013, надав відповідачеві послуги загальною вартістю 837.166,09 грн, проте відповідач своїх грошових зобов'язань за вказаним договором виконав частково, сплативши 557.515,59 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання з боку відповідача умов договору від 08.07.2003 № 02734/4-03, в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 263.121,13 грн.

За таких підстав, публічне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" просить суд задовольнити його вимоги та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "КРИСТАЛ-17" заборгованість в розмірі 263.121,13 грн., а за порушення зобов'язання за договором від 08.07.2003 № 02734/4-03 позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача: неустойки у вигляді пені в сумі 626,16 грн 5 % штрафу в сумі 13.156,06 грн; 3 % річних, що становить 4.720,65 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 3.195,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 прийнято позовну заяву публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12493/13. Розгляд справи призначено на 12.08.2013.

Відповідач, скориставшись правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з урахуванням такого.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач уклав із акціонерною енергопостачальною компанією «КИЇВЕНЕРГО», найменування якої змінено на публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО», договір від 01.12.1999 № 1630307, на підставі якого останній постачає відповідачеві теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію (в період опалювального сезону), а також гаряче водопостачання (протягом року). Як зазначив відповідач, останній свої грошові зобов'язання перед ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» виконав повністю.

Також відповідач вказує, що постачання холодної води для виготовлення гарячої не є предметом укладеного між сторонами спору договору від 08.07.2003 № 02734/4-03.

Крім того, згідно відзиву, відповідач вважає, що спосіб розрахунку позивача боргу за надану ним послугу з постачання холодної води для виготовлення гарячої шляхом пропорційного ділення показників лічильника на кількість мешканців групи будинків, не передбачений чинним законодавством України.

Як зазначає відповідач, на балансі останнього не перебуває теплового пункту (котельні), а тому відповідач, згідно п. 3.13 Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, не зобов'язаний здійснювати із позивачем розрахунки за питну воду, яка призначена для виготовлення гарячої води.

Відповідач також звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.

В судових засіданнях призначених судом на 12.08.2013, 28.08.2013, 04.09.2013 оголошено перерву до 28.08.2013, 04.09.2013 та 11.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013, за усним клопотанням представника відповідача, продовжено строк розгляду даного спору в порядку, визначеному ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.09.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін даної справи по суті спору, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між відкритим акціонерним товариством "АКІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "АКІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", як постачальником (далі - позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "КРИСТАЛ-17", як абонентом, (далі - відповідач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003 № 02734/4-03 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачеві послуги з постачання питної води та водовідведення (далі - послуги), а відповідач зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно п. 2.1 Договору до зобов'язань позивача відноситься забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу28/74-82 "Вода питна", а також прийняття каналізаційних стоків, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до Договору.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником Відповідача (п. 3.1 Договору).

Як визначено п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи (п. 3.4 Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Згідно п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від несплаченої суми. Крім того, за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами даного спору Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з житлово-будівельними кооперативами (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Положеннями ч. 2 ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання зобов'язані, зокрема, забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору, а споживачі питної води, у свою чергу, зобов'язані, у тому числі, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), пунктом 3.1 яких унормовано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку.

Даний спір виник внаслідок такого.

Як стверджує позивач, останній, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором, у період з листопада 2005 по березень 2013 надав відповідачеві послуги загальною вартістю 837.166,09 грн, з яких: за кодом 3-89 у період з квітня 2007 по березень 2013, включно, надавалися послуги з постачання питної води та водовідведення, загальна вартість якої становить 571.177,04 грн; за кодом 3-50089 у період з листопада 2005 по березень 2013, включно, надавалися послуги з постачання холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, загальна вартість якої становить 265.989,05 грн. Проте відповідач, в порушення умов Договору визначених п. 3.4, отримані послуги за кодом 3-89 на користь позивача оплатив частково в сумі 454.200,60 грн, а отримані від позивача послуги за кодом 3-50089 оплатив в сумі 103.314,99 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до відповідача позовну вимогу про стягнення з останнього заборгованості за надані та отримані відповідачем послуги на підставі Договору за кодом 3-89 в сумі 104.649,04 грн, а за кодом 3-50089 - 158.472,09 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 626,16 грн; 5 % штрафу в сумі 13.156,06 грн; 3 % річних, що становить 4.720,65 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 3.195,57 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням такого.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кодом 3-50089 в сумі 158.472,09 грн. суд зазначає таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 названого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною четвертою статті 26 Закону встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 42/230, від 10.03.2011 у справі № 7/222. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Постачання відповідачеві теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію (в період опалювального сезону), а також гаряче водопостачання (протягом року) здійснюється Акціонерною енергопостачальною компанією "КИЇВЕНЕРГО", найменування якої змінено на публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО", на підставі укладеного останніми договору від 01.12.1999 № 1630307.

Виходячи з п. 4 Звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (договір від 01.12.1999 № 1630307), підключення гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту РТМ (район теплових мереж) "Київенерго", а опалення здійснюється від центрального теплового пункту РТМ "Київенерго", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 10.

Таким чином, саме публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" є постачальником теплової енергії у гарячій воді згідно договору № 1630187 від 01.05.1999, яку відповідач отримує та оплачує на користь ПАТ "КИЇВЕНЕРГО".

Отже, виходячи з викладеного, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кодом 3-50089 в сумі 158.472,09 грн задоволенню не підлягає, оскільки:

по-перше: на балансі відповідача не перебуває теплового пункту (котельні), відтак, в останнього, у розумінні п. 3.13 Правил, перед позивачем не виникає жодного обов'язку;

по-друге: договір від 08.07.2003 № 02734/4-03, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін даного спору з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води;

по-третє: акти про зняття показань з водолічильника, якими позивач підтверджує позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кодом 3-50089, судом не приймаються як належні, оскільки показання водолічильника знімалися у присутності абонента 3-51001 "КП "ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС" 205", тобто в присутності представника іншої юридичної особи, ніж тієї, до якої заявлені позовна вимога.

Крім того, з наданих позивачем актів про зняття показань з водолічильника видно, що точка обліку знаходиться також за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 10.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач холодну воду для підігріву до стану гарячої відповідачеві не постачає, дана вода постачається позивачем на теплові пункти ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та обліковується лічильниками саме ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", які знаходяться на цих теплових пунктах.

Отже, з огляду на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кодом 3-50089 в сумі 158.472,09 грн є необґрунтованою та безпідставною, тому й вимоги позивача в цій частині про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, 5 % штрафу, 3 % річних та інфляційні втрати також задоволенню не підлягають, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не місять окремого обґрунтування в доказів, а є лише правовим наслідком стягнення боргу за кодом 3-50089.

Крім того, судом не може бути задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за кодом 3-89 у період з квітня 2007 по червень 2010, включно, оскільки позовна заява була подана до господарського суду 01.07.2013, тобто позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення суми боргу за вказаний період після закінчення встановлених для такої вимоги строків позовної давності, і про застосування цих строків відповідачем подано відповідну заяву.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за отримані ним послуги, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з липня 2010 по березень 2013 послуги, з урахуванням здійсненого сторонами даного спору акту звірки взаємних розрахунків та строків давності, підлягає задоволенню частково в сумі 16.996,07 грн.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок неустойки у вигляді пені і 5 % штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем строку, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: пеня підлягає задоволенню в сумі 26,47 грн, 5 % штрафу задовольняється в сумі 849,80 грн, 3 % річних в сумі 1.564,02 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню в сумі 804,24 грн, згідно такого розрахунку.

Період Нараховано (грн)Сплачено (грн)Заборгованість (грн)Період простроченняПеня (грн) 3% (грн)Інфляційні втрати (грн) 07.2010 10.096,62 7.344,84 2.751,78 28.07.2010-31.03.2013 221,20 289,50 08.2010 10.411,56 8.431,27 4.732,07 26.08.2010-31.03.2013 154,46 182,38 09.2010 10.132,22 7.855,72 7.008,57 28.09.2010-31.03.2013 171,39 139,60 10.2010 8.270,52 7.944,09 7.335,00 28.10.2010-31.03.2013 23,77 18,29 11.2010 9.117,94 7.613,32 8.839,62 28.11.2010-31.03.2013 105,74 79,57 12.2010 7.856,35 7.726,21 8.969,76 27.12.2010- 31.03.2013 8,84 5,79 01.2011 8.559,26 7.923,40 9.605,62 31.01.2011-31.03.2013 41,34 21,74 02.2011 10.305,96 8460,41 11451,17 01.03.2011-31.03.2013 115,59 46,06 03.2011 8.659,80 7.968,52 12.142,45 29.03.2011-31.03.2013 41,70 7,47 04.2011 9.001,68 8221,09 12.923,04 28.04.2011-31.03.2013 45,17 05.2011 10.032,43 7.590,10 15.365,37 30.05.2011-31.03.2013 134,90 06.2011 9.276,43 8.266,94 16.374,86 27.06.2011-31.03.2013 53,43 07.2011 9.697,68 8.135,16 17.937,38 28.07.2011-31.03.2013 78,73 08.2011 10.342,68 8.419,18 19.860,88 28.08.2011-31.03.2013 92,01 5,72 09.2011 9.157,80 8.069,25 20.949,43 26.09.2011-31.03.2013 49,48 2,14 10.2011 9.037,68 9.263,91 20.723,20 27.10.2011-31.03.2013 11.2011 10.452,90 7.915,20 23.260,90 28.11.2011-31.03.2013 102,20 2,46 12.2011 11.535,29 8.846,13 25950,06 28.12.2011-31.03.2013 101,67 01.2012 11.938,08 11.822,39 26.065,75 29.01.2012-31.03.2013 4,07 02.2012 10.601,02 11.658,32 25.008,45 27.02.2012-31.03.2013 03.2012 7.151,28 8.293,82 23.865,91 01.04.2012-31.03.2013 04.2012 7.212,24 8.107,34 22.970,81 01.05.2012-31.03.2013 05.2012 7.034,16 7.079,14 22.925,83 29.05.2012-31.03.2013 06.2012 7.765,56 8.245,17 22.446,22 02.07.2012-31.03.2013 07.2012 7.482,54 9.129,68 20.799,08 26.07.2012-31.03.2013 08.2012 8.407,92 7.678,18 21.528,82 27.08.2012-31.03.2013 13,02 2,19 09.2012 8.178,96 8.274,91 21.432,87 27.09.2012-31.03.2013 10.2012 9.237,90 9.102,55 21.568,22 01.11.2012-31.03.2013 8,38 1,68 0,27 11.2012 8.318,88 7.965,74 21.921,36 27.11.2012-31.03.2013 18.09 3,63 1,06 12.2012 7.224,96 8.428,38 20.717,94 31.12.2012-31.03.2013 01.2013 7.224,96 7.915,36 20.027,54 28.01.2013-31.03.2013 02.2013 6.976,92 7.868,85 19.135,61 28.02.2013-31.03.2013 03.2013 5.860,74 8.000,28 16.996,07 31.03.2013-31.03.2013 Загальна сума: 16.996,07 26.47 1.564,02 804,24

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "КРИСТАЛ-17" (02217, м. Київ, Деснянський район, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 16/12; ідентифікаційний код: 22865166, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "АКІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м. Київ, Печерський район, ВУЛ. ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 16.996,07 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 07 коп. - основного боргу; 26.47 (двадцять шість) грн 47 коп. - пені; 849,80 (вісімсот сорок дев'ять) грн 80 коп. - 5 % штрафу; 1.564,02 (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) грн 02 коп. - 3 % штрафу; 804,24 (вісімсот чотири) грн 24 коп. - інфляційних втрат; 404,81 (чотириста чотири) грн 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац