Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/12493/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/12493/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Синиці О.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - Радченко Ю.О. ( довір. №199 від 01.10.2013р.);

Від відповідача - Бойков О.С. ( довір. б/н від 11.08.2013р.);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р.

у справі № 910/12493/13 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного управління кооператив «Кристал-17»

про стягнення 284 819,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.13р. у справі №910/12493/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного управління кооператив «КРИСТАЛ-17» на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» 16996,07 грн. основного боргу, 26,47 грн. - пені, 849,80 грн. - 5% штрафу, 1 564,02грн. - 3% штрафу, 804,24 грн. - інфляційних втрат , 404,81 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач холодну воду для підігріву до стану гарячої відповідачеві не постачає, дана вода постачається позивачем на теплові пункти ПАТ «Київенерго» та обліковується лічильниками ПАТ «Київенерго», які знаходяться на цих теплових пунктах. Вимога позивача, як зазначає суд, про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води та водовідведення з квітня 2007р. по червень 2010р. не може бути задоволена, оскільки позивач звернувся з позовною вимогою після закінчення строків позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача боргу в сумі 264 578,97 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що оскільки мешканці будинку, який обслуговує ЖБК «Кристал-17» споживають питну воду, що використовується для підігріву, а відповідачем погоджено обсяги отриманих послуг, обов'язок оплачувати питну воду, в тому числі ту, що використана ним для надання населенню послуг з гарячого водопостачання, лежить на відповідачеві.

Скаржник зазначає й про те, що відповідач протягом спірного періоду здійснював часткову оплату наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, що свідчить про визнання ним свого боргу, отже відповідач вчинив дії, які свідчать про переривання строку позовної давності.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

08.07.2003р. між позивачем, як постачальником та відповідачем, як абонентом, укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №02734/4-03, відповідно до п.1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачеві послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Згідно п.2.1 договору до зобов'язань позивача відноситься забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу28/74-82 "Вода питна", а також прийняття каналізаційних стоків, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору (п.2.2 договору).

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача (п. 3.1 договору).

Як визначено п.3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що позивач щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з житлово-будівельними кооперативами (ч.1 ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Положеннями ч.2 ст.23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання зобов'язані, зокрема, забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору, а споживачі питної води, у свою чергу, зобов'язані, у тому числі, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190, відповідно до п. 3.1 яких розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку.

Згідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною четвертою статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини, з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Постачання відповідачеві теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію (в період опалювального сезону), а також гаряче водопостачання (протягом року) здійснюється Публічним акціонерним товариством "Київенерго", на підставі укладеного останніми договору від 01.12.1999р. № 1630307.

Виходячи з п.4 Звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (договір від 01.12.1999р. № 1630307), підключення гарячого водопостачання здійснюється від центрального теплового пункту РТМ (район теплових мереж) "Київенерго", а опалення здійснюється від центрального теплового пункту РТМ "Київенерго", розташованого за адресою: м.Київ, вул. Драйзера, 10. Тому публічне акціонерне товариство "Київенерго" є постачальником теплової енергії у гарячій воді згідно договору № 1630187 від 01.05.1999р., яку відповідач отримує та оплачує на користь ПАТ "Київенерго".

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість за кодом 3-50089 в сумі 158472,09 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки на балансі відповідача не перебуває теплового пункту (котельні), позивач холодну воду для підігріву до стану гарячої постачає на теплові пункти ПАТ "Київенерго" та обліковується лічильниками ПАТ "Київенерго", договір від 08.07.2003р. № 02734/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, не регулює відносини сторін даного спору з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води.

Крім того, згідно актів про зняття показань з водолічильника за кодом 3-50089, показання водолічильника знімалися у присутності представника іншої юридичної особи.

Оскільки в позові про стягнення з заборгованості за кодом 3-50089 в сумі 158472,09 грн. відмовлено, обґрунтованого місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, 5 % штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат з тих підстав, що вони є правовим наслідком стягнення боргу за кодом 3-50089.

Обгрунтовано місцевим господарським судом зазначено й про те, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за кодом 3-89 у період з квітня 2007 по червень 2010, включно.

Відповідно до п.3.4 договору, відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. З платіжного доручення (а.с.78 т.1) вбачається, що платіжну вимогу за надані послуги за період з 17.05.2010р. по 17.06.2010р. ( за червень 2010р.) позивачем виставлено 22.07.2010р., а тому провести розрахунок за надані послуги відповідач був повинен до 28 червня 2010р. Оскільки позовна заява була подана до господарського суду 01.07.2013, тому позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення суми боргу за вказаний період після закінчення встановлених для такої вимоги строків позовної давності.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судова колегія погоджується також з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з липня 2010 по березень 2013 послуги, з урахуванням акту звірки взаємних розрахунків та строків давності, підлягає задоволенню частково в сумі 16996,07 грн.

Згідно п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від несплаченої суми. Крім того, за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст.612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений місцевим господарським судом перерахунок неустойки у вигляді пені, 5 % штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем строку, судова колегія вважає обґрунтованим та вірним, а тому рішення в частині стягнення пені в сумі 26,47 грн., 5 % штрафу в сумі 849,80 грн., 3 % річних в сумі 1564,02 грн., інфляційних втрат в сумі 804,24 грн. також залишається без змін.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. у справі №910/12493/13 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12493/13.

Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2013р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

О.Ф. Синиця