Рішення

від 24.09.2013 по справі 31/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2013 Справа № 31/93

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Поповій С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі Оленівської селищної ради Волноваського району Донецької області

до відповідача малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве.

за участю третої особи: управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0459га на автошляху Н-20 „Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС, стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 1009,51грн

Представники сторін:

Прокурор: Блащик Г.Є, за посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бондар А.В., за довір., Кір'язієв С.В. за довір.

третя особа: не з'явився

Прокурор Волноваського району звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Оленівської селищної ради Волноваського району Донецької області з позовом до малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве, за участю третьої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0459га на автошляху Н-20 „Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС, стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 1009,51грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки із земель транспорту Оленівської селищної ради, автошлях Н-20 «Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь» для проїзду до газової АЗС без одержання правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання судом розглянуто та відхилено, з огляду на те, що не надано доказів в обгрунтування зазначеного клопотання.

В подальшому відповідачем надано клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи №2а-14569/09/0507 за позовом малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве до управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про скасування припису №029017 від 23.01.2009р.

15.09.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області провадження по справі № 31/93 зупинено.

У зв'язку з обранням постановою Верховної Ради України від 24.05.2012 судді Ушенко Л.В. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області справу № 31/93пд передано на автоматичний розподіл, за результатами якого справа надійшла до провадження судді Гриник М.М

На запит від 14.01.2013р. господарського суду щодо стану адміністративної справи №2а-14569/09/0507 Донецьким окружним адміністративним судом надіслано лист з постановою від 09.09.2009р. по справі №2а-14569/09/0507. Відповідно до вищезазначеної постанови адміністративний позов малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве до управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про скасування припису №029017 від 23.01.2009р. задоволено. Скасовано припис Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області №029017 від 23.01.2009р.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2013р. провадження у справі поновлено з 27.08.2013р.

Від відповідача надійшло клопотання, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на достатність представлених прокурором та сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні від 24.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника прокурора та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Волноваського району в порядку ст. ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» заявлено позов про зобов'язання малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0459га на автошляху Н-20 „Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС, стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 1009,51грн.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України до основних функцій прокуратури віднесене представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Згідно ст.36-1 ЗУ "Про прокуратуру" прокуратурою здійснюється представництво інтересів держави в суді, при цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою і однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами, коли порушуються інтереси держави.

За ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За змістом позову діями відповідача порушуються вимоги діючого законодавства і інтереси держави. Відповідачем самовільним зайнятгям земельної ділянки спричинено шкоду, яка відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області склала 1009,5 1 грн., яка останнім на час звернення до суду не сплачена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Дослідивши надані суду докази та заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За матеріалами справи, 09.10.2007 р. між відповідачем та Оленівською селищною радою на підставі рішення ради від 8 жовтня 2007 року № V/22-385 укладено договір оренди земельної ділянки для комерційного використання, а саме: для будівництва і обслуговування автомобільного газозаправного пункту, яка розташована в смт. Оленівка, Волноваського району, площею 0,0600 га. Як вбачається з договору, на земельній ділянці знаходиться автомобільний газозаправний пункт, інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Договір укладено на 50 років.

За твердженням прокурора Волноваського району порушення земельного законодавства відповідачем полягає в тому, що малим приватним підприємством „Центр" самовільного зайнята та використовується земельна ділянка загальною площею 0,04459 га із земель транспорту, автошлях Н-20 «Слав'янськ-Донецьк-Маріуполь» для проїзду до газової ЗС без відповідних правовстановлюючих документів та встановлення її меж в натурі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Крім того, п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст. ст. 211, 212 ЗК України, ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 Цивільного кодексу України, які полягають у повному відшкодуванні шкоди особою, яка її завдала.

Зокрема, частиною першою вказаної статті встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки, наявність вини (бездіяльності) відповідної особи; причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою, наявність реальної шкоди.

Розмір заподіяної шкоди розраховується на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Вищим господарським судом України в постанові Пленуму «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. (п.3.8) зазначено, що підставою для здійснення такого розрахунку є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Як на підставу для притягнення відповідача до відповідальності, прокурор в позові посилається на проведення південним регіональним відділом з контролю за використанням та охороною земель перевірки дотримання земельного законодавства МПП «Центр», в ході якої встановлено факт порушення.

В якості доказу до позову долучено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2009р., складений державним інспектором - головним спеціалістом південного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель, з якого вбачається, що відповідачем самовільно, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. (без правовстановлюючих документів) зайнято земельну ділянку Оленівської селищної ради, землі транспорту автошляху Н-20 „Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС. До акту перевірки також додано план-схему спірної земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного, головним спеціалістом південного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель здійснено розрахунок відшкодування шкоди, нанесеної Державі від самовільного використання земельної ділянки, відповідно до якого розмір шкоди складає 1009,51грн.

Повторна перевірка дотримання земельного законодавства МПП «Центр» не проводилась, справа про адміністративне правопорушення не порушувалась.

В ході розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом винесено постанову від 09.01.2009р. по справі №2а-14569/09/0570. Вказаною постановою задоволено позов малого приватного підприємства «Центр» до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про скасування припису № 029017 від 23.01.2009 р. та скасовано припис Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області № 029017 від 23.01.2009 року щодо усунення Малим приватним підприємством «Центр» порушень вимог земельного законодавства.

В вищезгаданому судовому акті, який набрав чинності 24.11.2009р, зокрема заначено: «судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно наявних у позивача документів в'їзд до автогазозаправного пункту у позивача вже існує та додаткового будівництва такого в'їзду не потрібно, тобто порушення закону в діях позивача (малого приватного підприємства "Центр") на час проведення перевірки були відсутні, а тому припис, виданий відповідачем, є безпідставним.»

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуюється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням наданих суду доказів у їх сукупності та враховуючи скасування припису, який слугував доказом наявності правопорушення, суд не вбачає підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0459га на автошляху Н-20 „Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС, стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 1009,51грн у зв'язку з недоведеністю наявності порушення відповідачем прав позивача на час звернення до суду та необхідності їх захисту в судовому порядку.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення не стягуються.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Прокурора Волноваського району в інтересах держави в особі Оленівської селищної ради Волноваського району Донецької області до малого приватного підприємства „Центр" смт.Старобешеве, за участю третої особи: управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0459га на автошляху Н-20 „Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь" для проїзду до газової АЗС, включаючи знос будівель, споруд та відновлення родючого шару грунту та стягнення з відповідача шкоди заподіяної за самовільне зайняття земельної ділянки у сумі 1009,51грн - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник

Повний текст складено та підписано 30.09.2013р.