Постанова

від 17.09.2013 по справі 801/3394/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 р. (10:55) Справа №801/3394/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Межеліці О.А., довіреність № б/н від 02.04.2013 року, представника відповідача - Ільїної М.В., довіреність № 33/10 від 22.08.2013 року, представника позивача - Потапенка Б.П., довіреність № б/н від 05.04.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Кримська покрівельна компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кримська покрівельна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005881502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 153,75грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 16123,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75грн., №0003901501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 25 192,50грн, у тому числі за основним платежем у сумі 20154,00грн., за штрафними санкціями у сумі 5038,50грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання товарів у сумнівного контрагенту, що має ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій. Також з цих підстав позивач вважає протиправними висновки податкової щодо безпідставності віднесення до валових витрат сум, які сплачені за угодами, та визначення виходячи із цього податкових зобов'язань із податку на прибуток.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення за суттю спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Кримська покрівельна компанія» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 30624681), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13,14), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим, є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу №850 від 18.02.2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Кримська покрівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами із КП «Альянс», ПП «Севелітстрой» за період з 01.04.2009 року до 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 07.03.2013 року № 1540/15.2/30624681 (а.с.44, надалі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43154 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2009 року -21200 грн., 4 квартал 2010 року - 20154 грн. З урахуванням п.102.1 ст.102 ПК України належить до сплати податок на прибуток в бюджет в сумі 20154 грн.

- порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено завищення податкового кредиту на суму 33083 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 16960 грн., листопад 2010 року - 16123 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на суму 33083 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 16960 грн., листопад 2010 року - 16123 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період який перевірявся позивач мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання з ознаками "фіктивності" - ПП «Севелітстрой», господарська діяльність яких не спрямована на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування зазначеної позиції посадова особа відповідача посилається на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин ПП «Севелітстрой» з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №003901501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 20154 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5038,5 грн. (а.с.52), №0005881502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16123,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75 грн. (а.с.54).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, до спірних правовідносин у відповідний період застосовується Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168), Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закон № 334).

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідач під час перевірки дійшов висновків, що позивачем під час проведення господарських операцій з ПП «Севелітстроя» завищено податковий кредит у листопаді 2010 року на суму ПДВ у розмірі 16121 грн.

Судом залучено до матеріалів справи та досліджено податкову накладну по взаємовідносинам із ПП «Севелітстрой» №1911 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 16122,87 грн.

Суд зазначає, що податкова накладна, яка залучена до матеріалів справи, відповідає вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «Севелітстрой», оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

Крім того, під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Ухвалою суду від 04.06.2013 року призначено у справі судово-економічну експертизу.

Відповідно до ч.5 ст.81 КАС України експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

За результатами судово-економічної експертизи, експертом надано висновок №6/2013 у адміністративній справі №801/3394/13-а (далі - висновок №6/2013), в якому досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку які фіксують спірні господарські операції.

За результатами розгляду питання експертизи щодо підтвердження первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача висновків акту перевірки про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 16123 грн., експертом встановлено наступні обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.11.2001 року, укладеного між Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (покупець) та ВАТ «Будобладнання» (продавець), покупець придбав нежитлові приміщення, розташовані по вул. Бородіна за №12 у місті Сімферополі (а.с.179).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.01.2003 року, укладеною Сімферопольською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (орендар), позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,4120 га, яка розташована в м. Сімферополі АР Крим, по вул. Бородіна, 12. Відповідно до п.1.4 договору на земельній ділянці розташована виробнича база, яка належить Приватному підприємству "Кримська покрівельна компанія". Відповідно до п.4.1 договору земельна ділянка передається з ціллю несільськогосподарського використання, а саме під існуючу виробничу базу (а.с.198).

23.08.2010 року Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" прийнято наказ №44 «Щодо добудови адміністративно-побутового блоку», відповідно до якого доручено розпочати роботи з добудови адміністративно-побутового блоку, укласти договір підряду на будівництво.

04.10.2010 року між Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (замовник) та Приватним підприємством «Севелітстрой» (підрядник) укладено договір підряду №772, відповідно до якого підрядник зобов'язується використовуючи свої засоби (будівельні матеріали та механізми) здійснити роботи з будівництва адміністративно-побутового блоку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 12 (а.с.24).

Виконання ПП «Севелітстрой» будівельних робіт для ПП "Кримська покрівельна компанія" відповідно Договору підряду № 772 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму, включаючи 215 056,66 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 179 213,88 грн., ПДВ 35 842,78 грн.) документально підтверджується:

- - довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2010 року (типова форма № КБ-3) від 30.11.2010 року та Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року (типова форма № КБ-2в) від 30.11.2010 року на суму, включаючи ПДВ, 96 737,21 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 80614,34 грн., ПДВ 16 122,87 грн.) (а.с.28-30);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3) від 31.12.2010 року та Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в) від 31.12.2010 року на суму, включаючи ПДВ, 118 319,45 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 98559,54 грн., ПДВ 19 719,91 грн.) (а.с.25-27).

Відповідно до наданих реєстру отриманих та виданих податкових накладних І «КПК» за листопад 2010 року (розділ І «Отримані податкові накладні») та податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Кримська покрівельна компанія" за листопад 2010 року (а.с.96-103) ПП "Кримська покрівельна компанія" на підставі податкової накладної №1911 від 30.11.2010 року, складеної ПП «Севелітстрой» (індивідуальний податковий номер 350968327058) включено до складу податкового кредиту за 2010 рік ПДВ у сумі 16 122,87 грн.

Виконані роботи у 4 кварталі 2010 року було сплачено позивачем частково на підставі платіжного доручення №447 від 14.12.2010 року у розмірі 5000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 833,33 грн.

Як вбачається із експертного висновку станом на 31.12.2010 року у Журналі-ордері і відомості ПП "Кримська покрівельна компанія" за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 4 квартал 2010 року відображена кредиторська заборгованість за будівельні роботи перед ПП «Севелітстрой» у розмірі 210056,66 грн. (а.с.43). У 2010 році та у 2013 році позивач перерахував до ПП «Севелітстрой» за будівельні роботи, отримані ПП "Кримська покрівельна компанія" у 4 кварталі 2010 року грошові кошти в загальній сумі 15059,45 грн., у тому числі ПДВ 2509,91 грн. відповідно до платіжних доручень №131 від 13.04.2011 року, №170 від 04.05.2011 року, виписки з банківського рахунку позивача (а.с.27, 38, 40).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається із висновку 64/13 експерт дійшов висновку, що документально підтверджуються показники податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010 року і у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року сформовані ПП "Кримська покрівельна компанія" на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Судом перевірено зміст документів, на які експерт посилається в обґрунтування свого висновку, та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168 та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що податковим органом не доведено невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Севелітстрой», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ПП «Севелітстрой» робіт.

Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ПП «Севелітстрой» у листопаді 2010 року в розмірі 16122,87 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0005881502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16123,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0003901501 від 22.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як вбачається із висновку експерта № 6/2013 актами незавершеного капітального будівництва №1 від 01.11.2010 року, №1 від 01.11.2011 року, №1 від 01.11.2012 року документально підтверджується фактична наявність об'єкту незавершеного капітального будівництва «Виробнича база будівництво адміністративно-побутового блоку», що розташований по вул. Бородіна, буд. №12, м. Сімферополь, станом, відповідно, на 01.11.2010 року на 01.11.2011 року, на 01.11.2012 року.

Копія вказаних актів інвентаризації залучена до матеріалів справи (а.с.168-173).

Відповідно до наданих судовому експерту документів (декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік з додатками, журналами-ордерам і відомостям по рахунку 131 «Знос основних засобів» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 203 «Паливо» за 2010 рік, по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за 2010 року, по рахунку 207 «Запасні частини» за 2010 рік, по рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» за 2010 рік, по рахунку 281 «Товари на складі» за 2010 року, по рахунку 283 «Товари на комісії» за 2010 рік., по рахунку 3772 «розрахунки з іншими дебіторами» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6414 «Місцеві податки» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6418 «Розрахунки за іншими податками» - квартал 2010 року, по рахунку 6423 «Рентні платежі» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6426 «Розрахунки за іншими обов'язковими платежами» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 651 «За пенсіонним страхуванням» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 652 «За соціальним страхуванням» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 656 «За страхуванням від нещасних випадків» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» за 4 квартал 2010 року, по рахунку 92 «Адміністративні витрати» за 4 квартал 2010 року, Розшифровці валових витрат ПП "Кримська покрівельна компанія" за 4-й квартал 2010 року, включення ПП "Кримська покрівельна компанія"до складу валових витрат у 4-му кварталі 2010р. вартості будівельних робіт, отриманих ПП "Кримська покрівельна компанія" у 4-му кварталі 2010 року (у листопаді 2010 роту та у грудні 2010 року) від ПП «Севелітстрой» за Договором підряду № 772 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму без ПДВ 179 213,88 грн. (у т.ч. отриманих у листопаді 2010 року на суму 80 614,34 грн. без ПДВ та у грудні 2010 року на суму 98599,54 грн. без ПДВ) документально не підтверджується.

Таким чином, витрати позивача зі сплати ПП «Севелітстрой» робот з будівництва адміністративно-побутового блоку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 12, не були включені до валових витрат підприємства, а тому не були враховані ПП "Кримська покрівельна компанія" при визначенні оподаткованого прибутку за 4 квартал 2010 року.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було включено до складу валових витрати по взаємовідносинам із ПП «Севелітстрой» у листопаді-грудні 2010 року, висновок податкового органу про заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2010 року суд відхиляє як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003901501 від 22.03.2013 року підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 455,96 грн., які сплачені до бюджету платіжними дорученнями № 117 від 27.03.2013 року на суму 297,75 грн., №128 від 04.04.2013 року на суму 155,71 грн., а також судові витрати зі сплати судової експертизи у розмірі 5400 грн., які сплачені експертній установі платіжними дорученнями №215 від 20.08.2013 року на суму 2700 грн., №146 від 11.08.2013 року на суму 2700 грн., підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 20.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №003901501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 20154 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5038,5 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005881502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16123,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75 грн.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судового збору у розмірі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 38756639).

5. Стягнути на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судової експертизи у розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.