Постанова

від 04.12.2013 по справі 801/3394/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/3394/13-а

04.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 17.09.13 у справі № 801/3394/13-а

за позовом Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (вул. Бородіна, 12,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №003901501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 20154 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5038,5 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005881502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16123,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75 грн.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судового збору у розмірі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судової експертизи у розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами із КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.04.2009 року до 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 07.03.2013 року № 1540/15.2/30624681 (а.с.44, надалі - акт перевірки), яким зафіксовані порушення позивачем:

- порушення пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43154 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2009 року -21200 грн., 4 квартал 2010 року - 20154 грн. З урахуванням п.102.1 ст.102 ПК України належить до сплати податок на прибуток в бюджет в сумі 20154 грн.

- порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 33083 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 16960 грн., листопад 2010 року - 16123 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на суму 33083 грн., у тому числі за квітень 2009 року - 16960 грн., листопад 2010 року - 16123 грн.

Відповідачем зазначено, що за період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання з ознаками "фіктивності", господарська діяльність яких не спрямована на реальне настання правових наслідків. В обґрунтування зазначеної позиції посадова особа відповідача посилається на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин ПП "Севелітстрой" з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №003901501 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 20154 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5038,5 грн. (а.с.52),

- №0005881502 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16123,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 4030,75 грн. (а.с.54).

Судом встановлено, що позивачем були укладені наступні договори з контрагентами.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.11.2001 року, укладеного між Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (покупець) та ВАТ "Будобладнання" (продавець), покупець придбав нежитлові приміщення, розташовані по вул. Бородіна за №12 у місті Сімферополі (а.с.179).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.01.2003 року, укладеною Сімферопольською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (орендар), позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,4120 га, яка розташована в м. Сімферополі АР Крим, по вул. Бородіна, 12. Відповідно до п.1.4 договору, на земельній ділянці розташована виробнича база, яка належить Приватному підприємству "Кримська покрівельна компанія". Відповідно до п.4.1 договору, земельна ділянка передається з ціллю несільськогосподарського використання, а саме під існуючу виробничу базу (а.с.198).

23.08.2010 року Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" прийнято наказ №44 "Щодо добудови адміністративно-побутового блоку", відповідно до якого доручено розпочати роботи з добудови адміністративно-побутового блоку, укласти договір підряду на будівництво.

04.10.2010 року між Приватним підприємством "Кримська покрівельна компанія" (замовник) та Приватним підприємством "Севелітстрой" (підрядник) укладено договір підряду №772, відповідно до якого підрядник зобов'язується використовуючи свої засоби (будівельні матеріали та механізми), здійснити роботи з будівництва адміністративно-побутового блоку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 12 (а.с.24).

Виконання ПП "Севелітстрой" будівельних робіт для ПП "Кримська покрівельна компанія", відповідно до Договору підряду № 772 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму, включаючи 215 056,66 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 179 213,88 грн., ПДВ 35 842,78 грн.), підтверджується наступними документами:

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2010 року (типова форма № КБ-3) від 30.11.2010 року та Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року (типова форма № КБ-2в) від 30.11.2010 року на суму, включаючи ПДВ, 96 737,21 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 80614,34 грн., ПДВ 16 122,87 грн.) (а.с.28-30);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3) від 31.12.2010 року та Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в) від 31.12.2010 року на суму, включаючи ПДВ, 118 319,45 грн. (у т.ч. вартість без ПДВ 98559,54 грн., ПДВ 19 719,91 грн.) (а.с.25-27).

Відповідно до наданих реєстру отриманих та виданих податкових накладних І "КПК" за листопад 2010 року (розділ І "Отримані податкові накладні") та податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Кримська покрівельна компанія" за листопад 2010 року (а.с.96-103) ПП "Кримська покрівельна компанія", на підставі податкової накладної №1911 від 30.11.2010 року, складеної ПП "Севелітстрой" (індивідуальний податковий номер 350968327058) включено до складу податкового кредиту за 2010 рік ПДВ у сумі 16 122,87 грн.

Виконані роботи у 4 кварталі 2010 року було сплачено позивачем частково на підставі платіжного доручення №447 від 14.12.2010 року у розмірі 5000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 833,33 грн.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2009-2010 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість"( далі - Закон №168) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі - Закон № 334).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п. 1.7. статті 1 Закону №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як встановлено приписами пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку про підтвердження отримання та сплати товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, висновком №6/2013 експерта встановлено, що станом на 31.12.2010 року у Журналі-ордері і відомості ПП "Кримська покрівельна компанія" за рахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 4 квартал 2010 року відображена кредиторська заборгованість за будівельні роботи перед ПП "Севелітстрой" у розмірі 210056,66 грн. (а.с.43). У 2010 році та у 2013 році позивач перерахував до ПП "Севелітстрой" за будівельні роботи, отримані ПП "Кримська покрівельна компанія" у 4 кварталі 2010 року, грошові кошти в загальній сумі 15059,45 грн., у тому числі ПДВ 2509,91 грн., відповідно до платіжних доручень №131 від 13.04.2011 року, №170 від 04.05.2011 року, виписки з банківського рахунку позивача (а.с.27, 38, 40).

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим, акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку, замість довідки складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ПП "Севелітстрой" у листопаді 2010 року в розмірі 16122,87 грн. є правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами справи.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0003901501 від 22.03.2013 року, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1. ст.5 Закону № 334).

Відповідно до пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

З висновку експерта № 6/2013 вбачається, що актами незавершеного капітального будівництва №1 від 01.11.2010 року, №1 від 01.11.2011 року, №1 від 01.11.2012 року документально підтверджується фактична наявність об'єкту незавершеного капітального будівництва "Виробнича база будівництво адміністративно-побутового блоку", що розташований по вул. Бородіна, буд. №12, м. Сімферополь, станом, відповідно, на 01.11.2010 року на 01.11.2011 року, на 01.11.2012 року.

Відповідно до наданих судовому експерту документів (декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік з додатками, журналами-ордерам і відомостям по рахунку 131 "Знос основних засобів" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 203 "Паливо" за 2010 рік, по рахунку 205 "Будівельні матеріали" за 2010 року, по рахунку 207 "Запасні частини" за 2010 рік, по рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" за 2010 рік, по рахунку 281 "Товари на складі" за 2010 року, по рахунку 283 "Товари на комісії" за 2010 рік., по рахунку 3772 "розрахунки з іншими дебіторами" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6414 "Місцеві податки" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6418 "Розрахунки за іншими податками" - квартал 2010 року, по рахунку 6423 "Рентні платежі" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 6426 "Розрахунки за іншими обов'язковими платежами" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 651 "За пенсіонним страхуванням" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 652 "За соціальним страхуванням" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 653 "За страхуванням на випадок безробіття" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 656 "За страхуванням від нещасних випадків" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 661 "Розрахунки по заробітній платі" за 4 квартал 2010 року, по рахунку 92 "Адміністративні витрати" за 4 квартал 2010 року, Розшифровці валових витрат ПП "Кримська покрівельна компанія" за 4-й квартал 2010 року, включення ПП "Кримська покрівельна компанія"до складу валових витрат у 4-му кварталі 2010р. вартості будівельних робіт, отриманих ПП "Кримська покрівельна компанія" у 4-му кварталі 2010 року (у листопаді 2010 роту та у грудні 2010 року) від ПП "Севелітстрой" за Договором підряду № 772 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму без ПДВ 179 213,88 грн. (у т.ч. отриманих у листопаді 2010 року на суму 80 614,34 грн. без ПДВ та у грудні 2010 року на суму 98599,54 грн. без ПДВ) документально не підтверджується.

Таким чином, витрати позивача зі сплати ПП "Севелітстрой" робот з будівництва адміністративно-побутового блоку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 12, не були включені до валових витрат підприємства, а тому не були враховані ПП "Кримська покрівельна компанія" при визначенні оподаткованого прибутку за 4 квартал 2010 року.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було включено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із ПП "Севелітстрой" у листопаді-грудні 2010 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003901501 від 22.03.2013 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 07.03.2013 року № 1540/15.2/30624681 про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №003901501 від 22.03.2013 року, №0005881502 від 22.03.2013 року.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці четвертому, п'ятому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/3394/13-а змінити, виклавши абзац четвертий, п'ятий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судового збору у розмірі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. з Державного бюджету України.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Кримська покрівельна компанія" (ідентифікаційний номер 30624681) витрати зі сплати судової експертизи у розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. з Державного бюджету України."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/3394/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва