Постанова

від 25.09.2013 по справі 914/1970/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 914/1970/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «ВМВ Холдінг» за № 0108/13 від 01.08.2013 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року;

у справі № 914/1970/13;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна компанія «Укрексперт», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМВ Холдінг», м.Червоноград;

про стягнення 62 841,34 грн.,

за участю представників:

від позивача: Яцишин А.В. - довіреність № 5 від 30.04.2013 року;

від відповідача: Запорожець І.А. - довіреність б/н від 19.09.2013 року ;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Національна компанія «Укрексперт» звернулось до Господарського суду Львівського області з позовом до ТзОВ «ВМВ Холдінг» про стягнення 59 000,00 грн. основного боргу, 58,88 грн. витрат від інфляції, 630,41 грн. - 3% річних, 3 152,05 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року у справі № 914/1970/13 (суддя Рим Т.Я.) позов ТзОВ «Національна компанія «Укрексперт» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «ВМВ Холдінг» на користь ТзОВ «Національна компанія Укрексперт» 59 000,00 грн. основного боргу, 58,88 інфляційних втрат, 630,41 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «ВМВ Холдінг» подало апеляційну скаргу № 0108/13 від 01.08.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що акт-приймання передачі від 27.12.2012 року підписаний помилково директором товариства відповідача, а тому не може бути належним доказом у справі.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2012 року між ТзОВ «ВМВ «Холдінг» (замовник) та ТзОВ «Національна компанія «Укрексперт» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг (надалі - Договір). Згідно умов договору, виконавець зобов'язався надавати замовнику юридичні та консалтингові послуги, а саме: підготовка усіх необхідних процесуальних та інших документів, надання усних консультацій, юридичних консультацій, представництво інтересів у судових, правоохоронних, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, які стосуються стягнення заборгованості з ТзОВ «ВМВ Компані», що виникла на підставі договору поставки від 26.06.2012 року.

В п. 4 договору сторони погодили, що замовник виплачує виконавцю винагороду за надані послуги у розмірі 59 000,00 грн. в трьохденний строк після підписання акту приймання-передачі.

27.12.2012 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі юридичних та консалтингових послуг на суму 59 000,00 грн., а саме: складення позовної заяви, складення інших процесуальних документів, аналіз позовних матеріалів, надання усних юридичних консультацій, опрацювання та вивчення необхідного законодавства.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не розрахувався за отримані послуги, у зв'язку з чим в останнього виник борг на загальну суму 62 841,34 грн.

Відповідач стверджує, що зазначені послуги йому не були надані, оскільки такі були надані юристом Делідон І.М. на підставі договору №01 від 11 січня 2013 року про надання юридичних послуг та Акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору № 01 від 11.01.2013 року.

В подальшому, станом на 19.05.2013 року між сторонами був підписаний акт звірки виконаних робіт, в якому зазначено, що згідно договору про надання юридичних послуг від 21.12.2012 року ТзОВ «Національна компанія «Укрексперт» були виконані в повному обсязі роботи на суму 59 000,00 грн., а ТзОВ «ВМВ Холдінг» по акту від 27.12.2012 року зазначені роботи були прийняті. Також, в даному акті-звірки зазначено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 59 000,00 грн. Зазначений акт підписаний від імені ТзОВ «ВМВ Холдінг» директором -Оленчин Р.Б.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

В розділі 1 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язався надавати замовнику юридичні та консалтингові послуги, а саме: підготовка усіх необхідних процесуальних та інших документів, надання усних консультацій, юридичних консультацій, представництво інтересів у судових, правоохоронних, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, які стосуються стягнення заборгованості з ТзОВ «ВМВ Компані», що виникла на підставі договору поставки від 26.06.2012 року.

Пунктом 4 договору від 21.12.2012 року передбачено, що замовник зобов'язався сплатити виконавцю винагороду за надані послуги у розмірі 59 000,00 грн. в трьохденний строк після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Аналізуючи відповідні норми цивільного законодавства та виходячи з умов спірного договору, колегія суддів дійшла висновку, що, ані норми розділу глави 63 ЦК України, які регулюють правовідносини з надання послуг, ані умови укладеного між сторонами договору не передбачають складення і пред'явлення виконавцем послуг будь-яких інших, окрім актів приймання-передачі, додаткових документів на підтвердження факту надання замовнику правової допомоги в постійному режимі у вигляді консультацій, порад тощо, яка за змістом розділу 1 договору вчиняється здебільшого і переважно в усній формі.

Акт-приймання передачі по договору від 21.12.2012 року був підписаний між сторонами - 27.12.2012 року, відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити вартість юридичних послуг у строк по 30 грудня 2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 59 000,00 грн. за отримані юридичні послуги, згідно договору від 21.12.2012 року.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався перед позивачем за отримані послуги згідно договору та не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 50 000,00 грн.

Твердження апелянта про те, що акт-приймання передачі від 27.12.2012 року не є належним доказом у справі, оскільки підписаний помилково директором відповідача, суд оцінює критично.

Адже, матеріали справи не містять доказів реагування товариства стосовно помилковості такого підпису (листи, звернення до позивача з цього приводу).

Посилання апелянта на існування правовідносин між юристом Делідон І.М. та відповідачем не впливає на виконання сторонами зобов'язань за договором від 21.12.2012 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 630,41 грн. - 3% річних та 58,88 грн. інфляційних збитків за період з 31.12.2012 року по 10.05.2013 року.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки сторони не дійшли згоди про можливість застосування пені у випадку порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.