Постанова

від 30.09.2013 по справі 901/1850/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Справа № 901/1850/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Видашенко Т.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

прокурора - Алісов Олег Володимирович, посвідчення №005827 від 25.09.2012;

позивача - Панна Олександр Олександрович, довіреність №88 від 22.07.2013 (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

позивача - не з'явився (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта");

відповідача - не з'явився (Фізична особа-підприємець Дубінов Ігор Євгенович);

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 30 липня 2013 року у справі №901/1850/13

за позовом заступника прокурора міста Феодосії (вул. Українська, 5, м. Феодосія,98100)

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

та Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ 1, 01001)

в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. О. Невського, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до фізичної особи-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича (1. вул. Гоголя, 3/27, м. Ізюм, Харківська область, 64300; 2. вул. Ялтинська, 1/119, м. Алушта, 98500; 3. вул. Ялтинська, 2/24, м. Алушта, 98500)

про зобов'язання до виконання певних дій та стягнення 196409,42 грн.

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 40954,88 грн., пені - 2917,44 грн., штрафу 10% - 4095,49 грн., 3% річних - 1101,27 грн., суми боргу за договором суборенди в розмірі 1689,77 грн. та пені в розмірі 130,57 грн. Також просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича повернути Українському державному підприємству „Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" нежитлові приміщення № 10, 11, 12 та частину приміщення №7, загальною площею 53.7 кв.м., в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку №5 УДППЗ „Укрпошта", розташованою за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 118, вартістю 145 520,00 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі майна.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530, 625, 785 Цивільного кодексу України та статті 193, 230 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди №1048 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі суму боргу з орендної плати у розмірі 40954,88 грн., пеню - 2917,44 грн., штраф 10% - 4095,49 грн., 3 % річних -1101,27 грн., суму боргу за договором суборенди у розмірі 1689,77 грн.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" нежитлові приміщення № 10,11,12 та частину приміщення № 7, загальною площею 53.7 кв.м., в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку №5 УДППС „Укрпошта", розташовані за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 118, вартістю 145 520,00 грн., шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Вирішено питання щодо судового збору.

В стягненні 130,57 грн. пені за договором суборенди в позові відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені за договором суборенди, суд першої інстанції зазначив, що договором оренди №1048 передбачено можливість нарахування пені тільки за прострочення внесення орендних, а не суборендних платежів. Доказів укладення правочину щодо забезпечення виконання суборендного зобов'язання прокурором та сторонами надано не було.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Дубінов Ігор Євгенович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, у позові відмовити, прийняти рішення на користь відповідача, а саме: визнати орендне користування Дубіновим І.Є. лише 10 кв.м приміщень, зобов'язати позивачів здійснити перерахунок платежів та повернути переплачену суму.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, апелянт, вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому не мав можливості надати свої докази та заперечення, в результаті чого рішення було прийняте судом на підставі односторонньої інформації, наданої прокурором.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в апеляційній скарзі також просить направити клопотання в прокуратуру, фінансову інспекцію, рахункову палату та СБУ з метою проведення оперативно-розшукових заходів з приводу службової халатності чи виявлення особистої зацікавленості керівників Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів: головуючий суддя - Плут В.М., судді - Видашенко Т.С., Балюкова К.Г.

16 вересня 2013 року до канцелярії суду від позивача (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта") надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За розпорядженням секретаря судової палати від 18 вересня 2013 року склад колегії був визначений наступним чином: головуючий суддя - Балюкова К.Г., судді - Видашенко Т.С., Черткова І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року розгляд апеляційної скарги за клопотанням відповідача був відкладений на 30 вересня 2013 року.

30 вересня 2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.

Позивач (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта") явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини п'ятої статті 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, неможливість з'явитися в судове засідання особисто не позбавляє відповідача права забезпечити явку свого представника.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та позивача (Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"), тим більше, що відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дубіновим Ігорем Євгеновичем (орендар) був укладений договір оренди №1048 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомо майна - нежитлові приміщення № 10, 10а, 11, 12, загальною площею 53.7 кв.м. в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УДППС "Укрпошта" розташованої за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 118 (далі - майно), що перебуває на балансі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта", вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 листопада 2009 року і становить без врахування ПДВ 145520,00 грн. (том 1, а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта із продажу окулярів, лінз і стекол.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору оренди).

Відповідно до пункту 2.4. договору оренди обов'язок щодо складання акта приймання- передачі покладається на сторону, що передає майно іншій стороні договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - квітень 2010 року - 2553,88 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22 квітня 2009 року № 10-16-5581, застосувати в період з 01 травня 2009 року до 01 січня 2011 року оренду ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно додатка 1а за базовий місяць квітень 2010 року - 1149,25 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. договору оренди).

Відповідно до пункту 3.6. договору оренди орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Згідно з пунктом 3.7. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. договору оренди сторони визначили, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні, визначеному в пункті 3.6. цього договору.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар протягом 15 календарних днів сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавачі включно (пункт 3.11. договору оренди).

Пунктом 5.3. договору оренди сторони визначили обов'язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Відповідно до пункту 10.1. договору оренди він укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21 травня 2010 року по 21 квітня 2013 року включно.

Згідно з пунктом 10.6. договору оренди його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.9. договору оренди).

Додатковою угодою №1 від 20 липня 2010 року до договору оренди сторонами було визначено, що в оренду передається об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 10, 11, 12 та частина приміщення № 7 (том 1, а.с. 16).

Додатковою угодою №2 від 25 лютого 2011 року було доповнено розділ 6 договору оренди пунктом 6.4., яким сторони визначили право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду. Суборенду плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету (том 1, а.с. 17).

21 травня 2010 року Кримською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" (балансоутримувачем) та фізичною особою-підприємцем Дубіновим Ігорем Євгеновичем (орендарем) був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (том 1, а.с. 26). Акт погоджено орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

01 березня 2011 року між фізичною особою-підприємцем Дубіновим Ігорем Євгеновичем (орендодавець) та Кримським Регіональним управлінням ПАТ „ПриватБанк" (суборендар) був укладений договір суборенди №1 (далі - договір суборенди), відповідно до пункту 1.1 якого орендатор з письмового дозволу орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, передає, а суборендар приймає в суборенду нежитлове приміщення, загальною площею 6.5 кв.м., № 10 в будівлі відділення поштового зв'язку Котктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УДППС „Укрпошта", розташоване за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 118, яке використовується фізичною особою-підприємцем Дубіновим Ігорем Євгеновичем з метою розміщення торговельного об'єкту по продажу окулярів, лінз та стекол на праві договору оренди державного майна № 1048 від 21 травня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.2. договору суборенди передача майна в суборенду не тягне за собою передачі суборендатору права власності на це майно. Власником суборендованого майна є орендодавець, а суборендар користується ним протягом строку суборенди, до 31 грудня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору суборенди розмір орендної плати за користування суборендованим майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, зі змінами.

Плата за суборенду з 01 березня 2011 року складає 489,68 грн. та перераховується суборендарем орендарю не пізніше 12 числа поточного місяця (пункт 3.2. договору суборенди).

Відповідно до пункту 9.1. договору суборенди він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Як стверджує позивач, відповідач взяті за договорами зобов'язання не виконав та орендну плату за період користування майном з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди не сплатив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 40954,88 грн. та 1689,77 грн. відповідно, яку він повинен сплатити на користь державного бюджету (70% від орендної плати згідно з пунктом 3.6. договору).

30 квітня 2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі на адресу відповідача було направлено лист з проханням звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі балансоутримувачу у зв'язку із закінченням терміну дії договору (том 1, а.с. 24). Дана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Викладене стало підставою для звернення заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" до господарського суду з даною позовною заявою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору оренди нерухомого державного майна, та які регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна", § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, § 5 глави 30 Господарського кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, а також умовами самого Договору.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні умови передбачені пунктом 3.6 договору оренди, яким сторони визначили, що орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Також, додатковою угодою №2 від 25 лютого 2011 року до договору оренди сторони визначили право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду, а також те, що суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Згідно з пунктом 4 статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Пунктом 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна.

Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем.

Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно.

Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

Договори оренди та суборенди за своєю суттю є платними договорами та з їх змісту випливає обов'язок орендаря вносити орендну плату до Державного бюджету. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договорами, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Так, прокурор вимагає стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період користування майном з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди в сумі 40954,88 грн. та 1689,77 грн. відповідно.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості з орендної та суборендної плати відповідачем надано не було.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на фактичне використання ним для здійснення своєї підприємницької діяльності орендованих приміщень площею 10 кв.м, а не 53,7 кв.м, як це визначено у договорі оренди. Неможливість використання всієї площі орендованих приміщень відповідач мотивує тим, що ці приміщення були зайняті ВАТ „Державний ощадний банк України" та ПАТ „Приватбанк", які звільнили їх 01 вересня 2010 року та 22 вересня 2010 року відповідно.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав акти приймання-передачі орендованого майна від 01 вересня 2010 року та 22 вересня 2010 року, акт обстеження від 31 серпня 2010 року щодо знаходження в приміщенні площею 23,3 кв.м. обмінного пункту „Приватбанк", лист-звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі від 28 березня 2011 року щодо визначення дати фактичного повернення державного майна балансоутримувачу, а також акт №40 перевірки використання державного майна і виконання зобов'язань за договором оренди від 31 жовтня 2011 року.

Проте, судова колегія вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2010 року між сторонами у справі був підписаний акт прийому-передачі орендованого майна.

Підписавши зазначений акт, відповідач тим самим підтвердив, що балансоутримувач передав, а він прийняв в термінове платне користування об'єкт нерухомо майна - нежитлові приміщення № 10, 10а, 11, 12, загальною площею 53.7 кв.м. в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УДППС "Укрпошта", розташованої за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 118, що перебуває на балансі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта".

У зв'язку з викладеним, посилання на акт обстеження орендованих приміщень, акт перевірки використання державного майна чи на будь-які інші докази не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги. Крім того, відповідач не надав жодних доказів звернення до позивачів з пропозицією внесення змін до договору оренди в частині визначення площі орендованих приміщень, як і не надав доказів звернення до суду з вказаного питання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно були задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди в розмірі 40954,88 грн. та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди в сумі 1689,77 грн.

Прокурор також просив стягнути з відповідача пеню за договором оренди за період з 16 квітня 2012 року по 20 травня 2013 року включно в сумі 2239,05 грн. та пеню за період з 16 квітня 2011 року по 15 липня 2012 року в сумі 130,57 грн. за договором суборенди.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Статями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.3. договору оренди у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач нараховує пеню понад шість місяців.

Відповідно до пункту 3.7. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасне або в неповному обсязі перерахування орендної плати, припиняється через рік з дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до пункту 6 листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011, якщо укладеним сторонами договором оренди передбачено більш тривалий, ніж встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Аналогічну позицію викладено також у листах Вищого господарського суду України від 24 листопада 2011 року № 01-06/1642/2011 та 13 липня 2012 року № 01-06/908/2012 та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2012 року по справі № 5002-26/2148-2012.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з правомірністю нарахування пені за договором оренди за період з 16 квітня 2012 року по 20 травня 2013 року включно у сумі 2239,05 грн., та вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню повністю.

Одночасно колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені за договором суборенди, у зв'язку з наступним.

Так, згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Доказів укладення такого правочину прокурором та сторонами суду надано не було.

Договором оренди №1048 передбачено можливість нарахування пені тільки за прострочення внесення орендних, а не суборендних платежів.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 130,57 грн. за договором суборенди задоволенню не підлягають.

Прокурор просив стягнути з відповідача також штраф в сумі 4095,49 грн., нарахований на суму заборгованості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012.

У пункті 3.8. договору оренди сторони визначили, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6. цього договору.

Судова колегія, перевіривши розрахунок штрафу, складений позивачем, вважає його правильним, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 4095,49 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором були заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1101,27 грн., нарахованих на суму заборгованості з орендної плати за період з 16 серпня 2011 року по 20 травня 2013 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наявний в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині як таких, що відповідні вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку „«Укрпошта" об'єкт оренди, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі, сплинув 21 квітня 2013 року, доказів його продовження сторонами суду надано не було.

Статтею 291 Господарського кодексу України та статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачений вичерпний перелік підстав припинення договору оренди, зокрема, він припиняється, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.6. договору оренди також встановлено, що чинність даного договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини четвертої статті 491 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно зі статтею 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.10. договору оренди визначено, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю та балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати ( повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" орендоване майно.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта про однобічність розгляду справи судом першої інстанції та про ненадання йому можливості надати свої докази та заперечення, оскільки відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку за адресою, яка співпадає з даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Гоголя, 3/27, м. Ізюм, Харківська область, 64300).

Що стосується прохання відповідача направити клопотання в прокуратуру, фінансову інспекцію, рахункову палату та СБУ з метою проведення оперативно-розшукових заходів з приводу службової халатності чи виявлення особистої зацікавленості керівників Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, то судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено будь-яких порушень з боку цих осіб.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Дубінова Ігоря Євгеновича залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року у справі №901/1850/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді Т.С. Видашенко

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Заступник прокурора міста Феодосії (вул. Українська, 5, м. Феодосія, 98100)

2. Фізична особа-підприємець Дубінов Ігор Євгенович (1. вул. Гоголя, 3/27, м. Ізюм, Харківська область, 64300; 2. вул. Ялтинська, 1/119, м. Алушта, 98500; 3. вул. Ялтинська, 2/24, м. Алушта, 98500)

3. Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

4. Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ 1, 01001)

5. Кримській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. О. Невського, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

6. для відома - Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)