Ухвала

від 24.09.2013 по справі 823/1386/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1386/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грано СВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Грано СВ" звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000632301 та №0000622301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Ас Буд Груп».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Ас Буд Груп» за січень, лютий, березень, липень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 18.01.2013 року №15/22-11/36037632. Зі змісту вказаного акту слідує, що податковим органом виявлено порушення позивачем вимог п. п. 44.1, 44.6, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 322729 грн. за період, що перевірявся. Також, було виявлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 363536 грн., п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 36685 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем 31.01.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000632301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача в загальному розмірі на 338680 грн., з них 322729 грн. - основний платіж, 15951 грн. - штрафні санкції, №0000622301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в загальному розмірі на 400222 грн., з них 400221 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем коштів, витрачених за договором доручення, укладеним з ТОВ «Ас Буд Груп», до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сплаченого податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, оскільки податковим органом заперечується реальний характер господарських операцій за цим договором.

На обґрунтування заперечень відповідача, останній покликається на дані податкової інформації, що надійшли від Таращанського відділення Рокитнянської МДПІ: акт від 13.02.2012 року №54/23/36178466, довідку від 18.01.2012 року №6/23-36178466, згідно яких випливає, що контролюючому органу не вдалося провести зустрічні звірки задля підтвердження можливості реального здійснення ТОВ «Ас Буд Груп» господарської діяльності за періоди з 01.01.2011 року по 30.08.2011 року та з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За відомостями, що містяться у зазначених довідці та акті, а саме: відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів (за даними податкового органу на підприємстві працює 2 особи), складських приміщень, виробничих потужностей, земельних ділянок та транспортних засобів, - контролюючий орган стверджує неможливість фактичного здійснення ТОВ «Ас Буд Груп» господарських операцій за відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності. У зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку, що вказане товариство є учасником транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а насправді господарські операції з контрагентами постачальниками та продавцями не мають реального товарного характеру, що, зокрема, стосується й відносин ТОВ «Ас Буд Груп» з позивачем. Підтвердженням зазначеного, на чому наголошує відповідач, є невідображення вказаним підприємством у податковій звітності податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень, лютий, березень та липень 2011 року по господарських операціях з позивачем.

Обговорюючи приведені доводи, а також надаючи правову оцінку визначенню позивачу податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2013 року №0000622301, колегія суддів виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що спірним рішенням податкового органу визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток внаслідок перевірки дотримання ним податкового законодавства у зв'язку із господарською діяльністю, що підлягала правовому регулюванню Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до 31.03.2011 року, та Податковим кодексом України - починаючи з 01.04.2011 року.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування цим податком є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону).

Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 указаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положенням Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, у січні, лютому, березні та липні 2011 року позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Ас Буд Груп», що обумовлені договором доручення №0101 від 01.01.2011 року, згідно з яким останній узяв на себе зобов'язання з пошуку об'ємів зернових врожаю 2010 - 2011 років для подальшого їх придбання позивачем у сільськогосподарських, фермерських господарствах на зерноскладах та елеваторах. Також, до предмету послуг, що надавались ТОВ «Ас Буд Груп» позивачу за цим договором входило:

- забезпечення своєчасної доставки вагонів по залізниці під об'єми зернових по станціях;

- проведення контролю по таруванню, зважуванню та пломбуванню вагонів по станціях;

- надання допомоги по комплектуванню супровідних документів та просування до місця призначення вагонів.

Фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін договору актами здачі-прийняття робіт. Надані послуги конкретизовані в додатках до цих актів. Зазначені акти за змістом відповідають вимогам до первинних документів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Унаслідок поставлених послуг, ТОВ «Ас Буд Груп» виписано позивачу податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Розрахунок за поставлені послуги підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Ас Буд Груп», підтверджуються належними первинними документами.

Також, на думку колегії суддів, не підлягає сумніву, що придбані позивачем у ТОВ «Ас Буд Груп» послуги безпосередньо пов'язані з ведення господарської діяльності позивача, адже основними напрямками його діяльності за КВЕД є саме оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, а також організація перевезення вантажів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні контрагентом позивача, що не були враховані податковим органом при визначенні ТОВ «Грано СВ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість повідомленням-рішенням від 31.01.2013 року №0000632301, колегія суддів виходить із наступного.

Абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 вказаного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України слідує, що правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Також, відповідачем не надано жодних конкретних зауважень до форми та змісту складених під час досліджених господарських операцій первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів критично ставиться до покликання апелянта на відсутність у контрагента позивача складських приміщень, виробничих потужностей, земельних ділянок та транспортних засобів, адже виконання послуг, що були предметом договору доручення №0101 від 01.01.2011 року, не залежить від наявності у ТОВ «Ас Буд Груп» зазначених основних засобів.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого суду про те, що запис у єдиному державному реєстрі про відсутність зазначеного товариства за місцезнаходженням не свідчить про фіктивний характер діяльності контрагента позивача, позаяк вказаний запис внесений до реєстру станом на 17.01.2012 року, а спірні господарській операції відбулись у 2011 році.

Також, колегія суддів не враховує посилання відповідача на невідображення у звітних податкових деклараціях податкових зобов'язань ТОВ «Ас Буд Груп» внаслідок господарських відносин з позивачем, оскільки відповідальність за порушення правил обліку господарських операцій та податкової звітності є персоніфікованою. Зазначені обставини не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань за умови, що останній має всі необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та заявлених у податковій декларації витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Отже, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М