Постанова

від 30.09.2013 по справі 52/654

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 52/654

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Цурка Н.О. - дов. №91/2013/02/06-12 від 06.02.2013

від відповідача: Бризильська-Колпакова О.О. - дов. б/н від 29.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-17"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.07.2013 (суддя Пінчук В.І.)

у справі №52/654

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" в особі

структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут

Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-17"

про стягнення 350801,04 грн.

У судовому засіданні 26.09.2013 оголошувалась перерва до 30.09.2013, у зв'язку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - ПАТ „Київенерго", позивач) про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-17" (надалі - ЖБК „Хімік-17", відповідач) 239877,60 грн. основного боргу, 16503,47 грн. - 3% річних та 94419,97 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 183510,83 грн. основного боргу, 16503,47 грн. - 3% річних, 94419,97 грн. збитків від інфляції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ЖБК „Хімік-17" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема відповідач зазначає, що суд не встановив фактичного обсягу поставленої позивачем теплової енергії, з урахуванням того, що згідно відповіді Головного управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради на підігрів 22,5 м. куб. води затрачається 1 Гкал. теплової енергії. Крім того, апелянт вважає, що розрахунок заборгованості, здійснений позивачем із застосування тарифів, які не підлягали застосуванню, оскільки не були зареєстровані в органах юстиції та не набули чинності у встановленому законом порядку.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (енергопостачальна організація), правонаступником якої є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом „Хімік-17" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630517, предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаного договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. договору, передбачено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору.

Відповідно до п.5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно із пунктом 5.6. договору у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється відповідачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Як вбачається із пункту 3 звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, облік споживання теплової енергії відповідач просив проводити розрахунковим способом, згідно договірних навантажень.

Пунктом 2 додатку №4 до вказаного договору вбачається, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 до вказаного договору, сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надавав, а відповідач приймав теплову енергію, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період з 01.09.2006 по 01.08.2009 у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 239877,60 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, реєстрами платежів, отриманих у спірному періоді, обліковими картками спожитої теплової енергії за спірний період та іншими матеріалами справи.

У вересні та жовтні 2009 року відповідачем було частково погашено заборгованість за надані послуги в сумі 56366,77 грн., що підтверджується даними, внесеними позивачем та відповідачем у акт звіряння розрахунків за теплову енергію за період з 01.09.2006 по 01.08.2009 (станом на 01.06.2013).

Таким чином, на день вирішення спору судом першої інстанції у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 183510,83 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 183510,83 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 183510,83 грн.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд не встановив фактичного обсягу поставленої позивачем теплової енергії, з урахуванням того, що згідно відповіді Головного управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради 1 Гкал. теплової енергії затрачається на підігрів 22,5 м. куб. води.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пунктом 2 додатку №4 до договору визначено, що абонент отримує, серед іншого, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей між обсягами спожитої теплової енергії, які нараховані позивачем, та обсягами теплової енергії, яка на думку абонента необхідна для підігріву визначеної кількості води, відповідач мав можливість звернутися до позивача і в позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків за договором, з метою виявлення розбіжностей у нарахуваннях за спожиту теплову енергію в порядку, визначеному пунктом 2 додатку №4 до договору. Відповідачем не подано суду доказів його звернень під час споживання теплової енергії до позивача з листами, вимогами щодо непогодження з нарахованими обсягами та вартістю спожитої теплової енергії.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують доводів відповідача про завищення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії.

Доводи апеляційної скарги відповідача з посиланням на позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.11.2011, щодо безпідставного застосовування ПАТ „Київенерго" тарифів, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, у зв'язку з тим, що останні не зареєстровані у встановленому порядку в органах юстиції, колегією суддів не приймаються, оскільки як вбачається із змісту постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі 22/313, Верховним Судом України залишені без змін рішення попередніх судових інстанцій у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості споживача перед енергопостачальною організацією, яка нарахована із застосуванням тарифів, затверджених спірними розпорядженнями КМДА. Вказаною постановою Верховного Суду України постанову Вищого господарського суду України від 22 травня 2012 року у справі №22/313 скасовано у частині залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7742 грн. 54 коп. заборгованості за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року з тих підстав, що встановлення суми заборгованості споживача за договором за поставлену теплову енергію у січні 2011 року слід керуватися тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 31 травня 2010 року №392, оскільки, із 22 липня 2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах повноважень, наданих Законом, 14 грудня 2010 року затвердила тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії „Київенерго", які вступили в силу з 01.01.2011 року.

Аналогічна правова позиція міститься постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №5011-16/7577-2012.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 94419,97 грн. та 3% річних в розмірі 16503,47 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги ПАТ „Київенерго" частково, та стягнув з відповідача 183510,83 грн. основного боргу, 16503,47 грн. - 3% річних, 94419,97 грн. збитків від інфляції.

Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову в іншій частині, а саме в частині стягнення 56366,77 грн. основного боргу. З цього приводу апеляційний господарський суд зазначає, що на момент подання позову у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 239877,60 грн., частина якої в сумі 56366,77 грн. була сплачена відповідачем після подання позову та порушення провадження у справі, у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-17" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 56366,77 основного боргу грн. із припиненням провадження в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-17" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 56366,77 грн. та припинити провадження у справі у цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути із Житлово - будівельного кооперативу „Хімік -17" ( 02232, м. Київ, вул. Закревського, 87 Б,В,Г, код 22870948 ) на користь публічного акціонерного товариства „Київенерго" ( 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305 ) в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго" ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763 ) 183510 ( сто вісімдесят три тисячі п'ятсот десять ) грн. 83 коп. основного боргу, 16503 ( шістнадцять тисяч п'ятсот три ) грн. 47 коп. - 3% річних, 94419 ( дев'яносто чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять ) грн. 97 коп. збитків від інфляції, 3508 ( три тисячі п'ятсот вісім ) грн. 01 коп. державного мита та 236 ( двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 56366,77 грн. основного боргу".

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №52/654 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.