Постанова

від 28.11.2013 по справі 52/654

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 52/654 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачаІващенко О.В., дов. від 27.11.2013 відповідачаБризанська-Колпакова О.О., дов. від 29.01.2013 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.13 у справі№52/654 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" простягнення 350 801,04 грн. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" про стягнення 239877,60 грн. боргу за спожиту теплову енергію, а також 94419,97 грн. інфляційних втрат та 16503,47 грн. - 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та обґрунтовано приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 183510,83 грн. основного боргу, 16503,47 грн. - 3% річних та 94419,97 грн. інфляційних втрат, вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Судом першої інстанції, зокрема, зазначено, що матеріалами справи підтверджено розмір заборгованості відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді у сумі 183510,83 грн. Рішення суду обґрунтовано приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (судді: Новіков М.М. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі №52/654 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 56366,77 грн. та припинено провадження у справі у цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу "Хімік - 17" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 183510,83 грн. основного боргу, 16503,47 грн. - 3% річних, 94419,97 грн. збитків від інфляції, 3508,01 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 56366,77 грн. основного боргу. Постанова в частині скасування рішення суду першої інстанції мотивована тим, що частина заборгованості у сумі 56366,77 грн. була сплачена відповідачем після подання позову та порушення провадження у справі, у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи відповідача щодо завищення позивачем обсягів спожитої теплової енергії належним чином не підтверджені.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Житлово-будівельний кооператив "Хімік-17" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 628, 632 Цивільного кодексу України, статей 275, 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Серед іншого, заявник вважає, що судами залишені поза увагою заперечення відповідача щодо обсягів наданих послуг у спірних періодах, а також щодо безпідставності застосування при здійсненні розрахунків тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2000 між сторонами у справі було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630517, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 2.3.1 договору, абонент зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Пунктом 2.3.2. договору встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору. Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Згідно з пунктом 2 додатку №4 до вказаного договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Відповідно до пункту 3 додатку №4 до вказаного договору, сплату за вказаними в пункті 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Судами установлено, що на виконання умов договору, позивач надавав, а відповідач приймав теплову енергію, однак відповідач свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності здійснення розрахунків за теплову енергію виконував неналежним чином. Зокрема, судами установлено, що за період з 01.09.2006 по 01.08.2009 у відповідача існує заборгованість за договором на постачання теплової енергії у сумі 239877,60 грн. що підтверджено матеріалами справи, а саме, довідкою про надходження коштів, реєстрами платежів, отриманих у спірному періоді, обліковими картками спожитої теплової енергії за спірний період та іншими матеріалами справи.

Установлено і те, що у вересні та жовтні 2009 року, після порушення провадження у справі, відповідачем було частково погашено заборгованість за надані послуги в сумі 56366,77 грн., відтак заборгованість за договором станом на день прийняття рішення складає 183510,83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" 239877,60 грн. боргу за спожиту теплову енергію, а також 94419,97 грн. інфляційних втрат та 16503,47 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Кодексу).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 2 статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій установили факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії, здійснення розрахунку розрахунковим методом за умовами договору і положеннями чинного законодавства, установили розмір заборгованості за період з 01.09.2006 по 01.08.2009, який склав 183510,83 грн. (з урахуванням часткової оплати) та обґрунтованість застосування тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які не підлягали державній реєстрації в органах юстиції. При цьому судами відхилені заперечення відповідача щодо завищення позивачем обсягів теплової енергії. Зокрема, як ураховано судом апеляційної інстанції, доказів здійснення сторонами звірки взаєморозрахунків за договором, з метою виявлення розбіжностей у нарахуваннях за спожиту теплову енергію в порядку, визначеному пунктом 2 додатку №4 до договору, відповідачем не надано.

За вказаних обставин висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги; постанова у справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-17" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.13 у справі №52/654 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова