Постанова

від 01.10.2013 по справі 910/2434/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа№ 910/2434/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Українська дистрибуційна компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013р.

у справі № 910/2434/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Альфа - Доместік Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Українська дистрибуційна компанія"

про стягнення 21 071,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Альфа - Доместік Сервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Українська дистрибуційна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 21 071,55 грн., з яких: 20 090,00 грн. основна заборгованість, 801,25грн. пені, 160,25 грн. - 3% річних та 20,05 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2013р. у справі

№ 910/2434/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 090,00 грн. основного боргу, 419,91 грн. - пені, 84,21 грн - 3% річних та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини та умови договору і дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу за договором на комплексне прибирання приміщень від 26.03.2012р. у період з 01.10.2012р. по 11.11.2012р., частково задовольнивши розмір штрафних санкцій та процентів річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/2434/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги та доповнень до неї відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 01.10.2013р.

У судовому засіданні 01.10.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача заперечили проти задоволення скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Альфа- Доместік Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Українська дистрибуційна компанія" (замовник) було укладено договір на комплексне прибирання приміщень (договір) (а.с.12-13), відповідно до п. 1.1 якого виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт по прибиранню приміщень замовника розташованих за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 12 (3-й та 4-й поверхи) згідно з переліком затверджених додатком № 1 до договору (а.с.14).

Відповідно до п. 1.2 договору перелік і обсяг робіт, а також періодичність їх виконання визначаються в додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною.

Згідно умов п. 2.5 договору якість виконання зобов'язань за договором оцінюється замовником, який має право в будь-який час роботи перевірити якість виконання робіт співробітниками виконавця і у випадку виявлення відхилень від санітарних, чи виявлення будь-яких інших порушень даного договору, пред'явити виконавцю протягом 24 годин письмову рекламацію. Виконавець зобов'язується протягом погодженого з замовником часу за свій рахунок усунути недоліки.

За умовами п. 2.6 договору, здача виконаних робіт від виконавця замовнику здійснюється по закінченню місяця, в якому були виконані роботи і до 1 числа наступного місяця оформлюється актом приймання - передачі виконаних робіт. При непідписанні акту сторона, яка не підписала акт повинна повідомити іншу сторону про причину непідписання в письмовому вигляді.

Пунктом п. 3.1.1 договору встановлено обов'язок виконавця своєчасно та якісно виконувати роботи у відповідності до умов договору, та у відповідності до п. 3.2.2 - обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та здані роботи.

Відповідно до умов п. 3.2.1 договору замовник зобов'язується забезпечити виконавцю умови, необхідні для виконання робіт, які конкретизовані в додатку № 1 даного договору.

За умовами п. 4.1 договору загальна вартість робіт за місяць за даним договором складає 14 700,00 грн., в тому числі ПДВ-20%.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що оплата належним чином виконаних і зданих у відповідності до п. 2.6 робіт, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт, на підставі рахунку, виставленого виконавцем.

Строк дії договору згідно з розділом 5 - 5 років з моменту його підписання.

12.11.2012р. позивач (виконавець) звернувся до відповідача (замовника) з листом (а.с 15), яким повідомив про те, що працівників не було допущено до прибирання приміщень, та висловив прохання про забезпечення замовником допуску працівників виконавця до прибирання приміщень. Матеріали справи, зокрема, поштовий опис вкладення у лист, фіскальні чеки (а.с. 55), підтверджують надіслання на адресу відповідача 12.11.2013р. вищевказаного листа, рахунку, накладної, акту. Відповідь замовника на вказаний лист та заперечення щодо підписання акту у справі відсутні.

29.11.2012р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 29.11.2012р. (а.с. 17, 56), у якій зазначив про надіслання повторно актів виконаних робіт за жовтень місяць та актів виконаних робіт за період з 01.11.2012р. по 11.11.2012р., та просив погасити заборгованість за виконані роботи в сумі 20 090, 00 грн. за ці періоди.

У відповідь на лист - претензію відповідач зазначив, що він відмовляється від підписання актів виконаних робіт за жовтень та листопад 2012 р. у зв'язку з невиконанням робіт, передбачених умовами договору на комплексне прибирання приміщень від 26.03.2012 р. (а.с. 18).

Позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме неоплатою виконаних позивачем у період з 01.10.2012р. по 11.11.2012р. робіт по прибиранню виробничих приміщень відповідача розташованих за адресою: м. Київ,

вул. Чорновола, 12 (3-й та 4-й поверхи) згідно з переліком, затвердженим додатком № 1 до договору. Так, відповідно до розрахунку позивача сума основного боргу за договором на комплексне прибирання приміщень від 26.03.2012р. становить 20 090,00 грн., пеня - 801,25 грн., 160,25 грн. - 3% річних, 20,05 грн. - інфляційні втрати.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 090,00 грн. основного боргу, 419,91 грн. пені та 84,21 грн. 3% річних, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Положення закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі актів. Виходячи з системного аналізу наведених норм ЦК України та умов договору, колегія суддів вважає, що у даному випадку, акт приймання-передачі послуг не є єдиною підставою для оплати згідно з договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 12.11.2012р. на адресу відповідача направлено письмове повідомлення про те, що працівників виконавця не було допущено до прибирання приміщень та надіслано акт виконаних робіт та рахунок на оплату послуг, однак вищевказаний акт відповідачем не підписано, рахунок на оплату наданих послуг не оплачено, та всупереч положень п. 2.6 договору, не повідомлено причину непідписання акту. При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями чи рекламаціями про неналежне виконання виконавцем обов'язків передбачених договором в період з 01.10.2012 р. по 12.11.2012 р.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач заперечив щодо підписання актів виконаних робіт лише після повторного їх надіслання разом з претензією від 29.11.2012 р., посилаючись на те, що послуг з прибирання приміщень у спірний період позивачем не надавалось. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у відповідності до п. 2.5 договору заявлялись які - небудь заперечення щодо якості наданих за договором послуг. Наявний в матеріалах справи акт від 02.11.2012р. (а.с. 75), зі змісту якого вбачається, що з 01.10.2012р. працівниками позивача послуги з комплексного прибирання приміщення відповідача не надавались, на переконання колегії суддів не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по-перше, підписаний в односторонньому порядку співробітниками відповідача, по-друге, складений фактично через місяць з дати вірогідного порушення, по-третє, відсутні докази, що цей акт був своєчасно надісланий іншій стороні договору. Водночас, в матеріалах справи наявні журнали виходу на роботу працівників позивача на об'єкти по вул. Чорновола, 12, який зазначено в договорі (а.с 57,58), за період жовтень 2012р. та з 01.11.2012р. по 09.11.2012р. (10.11.12 та 11.11.2012рр. - вихідні дні), а також відомості про виплату грошей відповідним працівникам за ці періоди (а.с. 59-60).

Відповідно до ч. 2 статті 903 Цивільного кодексу України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач не допустив працівників позивача до виконання робіт та своєчасно не заперечив щодо підписання актів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 20 090,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 801,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 20,05 грн., 3% річних у розмірі 160,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.10.2012р. по 12.11.2012р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими є сплата неустойки.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежів.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок суми пені, виходячи з встановлення вірного періоду її нарахування, визначив, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача становить 419,19 грн., відмовив в задоволенні іншої частини вимог.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування пені погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 419,19 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення 84,21 грн. - 3 % річних, при цьому відмовивши в задоволенні вимоги про стягнення 20,05 грн. інфляційних втрат, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на статті 625 Цивільного кодексу України, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доказів належного виконання договірних зобов'язань, в тому числі погашення вищезазначеної заборгованості, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/2434/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/2434/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Українська дистрибуційна компанія" - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/2434/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 03.10.2013р.