Постанова

від 30.09.2013 по справі 910/11126/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/11126/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Аніщенко О.Г. (довіреність №232/7 від 10.01.2013 р.)

від відповідача - Мамонов Д.В. (довіреність №01/07-13 від 01.07.2013 р.),

Кучин Р.А. (керівник згідно довідки з ЄДРПОУ №396336)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року

у справі №910/11126/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» про стягнення 1128000,00 грн. боргу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.07.2013 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1128000,00 грн. боргу та 22560,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» та Державним підприємством науково-виробничий комплекс «Прогрес» було укладено договір № С318-0707 про співробітництво, відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання виконати розробку макетного зразка станції оптико-електронного подавлення (надалі СОЕП) нового покоління, на основі розробленого винаходу «Спосіб і пристрій формування модульованої завади оптико-електронним приладам» (надалі винахід) до початку дії договору, а позивач приймає на себе зобов'язання забезпечити відповідача засобами для виконання робіт.

Відповідно до п. 2.1.3. вказаного договору, позивач забезпечує відповідача усім необхідним для виконання робіт, передбачених цим Договором, зокрема: надає необхідну апаратуру та зразки станцій першого покоління.

25.05.2009 р. в Державному реєстрі патентів України на винаходи зареєстровано патент на винахід №86878 Спосіб формування модульованої завади оптико-електронним приладам та пристрій для його здійснення. Патент виданий Державним департаментом інтелектуальної власності.

24.06.2009 р. відповідач передав позивачу на виконання договору № С318-0707 про співробітництво макетний зразок станції оптико-електронної протидії (надалі СОЕП) нового покоління, що підтверджується актом приймання-передачі макетного зразка.

24.06.2009 р. між позивачем, як ліцензіатом, та відповідачем, як ліцензіаром, укладено Ліцензійний договір №1Л-09, відповідно до умов якого відповідач, будучи власником Патенту на винахід №86878 Спосіб формування модульованої завади оптико-електронним приладам та пристрій для його здійснення, надає на термін дії договору ліцензію на використання Патенту з наданням права на виробництво СОЕП «Квадрос» КМ-01В, «Квадрос КМ-01Н», створених на базі патенту.

Крім того, в розділі 12 Ліцензійного договору №1Л-09 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати рекламу продукції за ліцензією та випускати продукцію під назвами «Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В, «Квадрос» КМ-01Н для продажу на території та на експорт і виріб «Квадрос» КМ-01В, «Квадрос» КМ-01Н для продажу на території та на експорт.

Також, сторонами було погоджено графік виготовлення двох дослідних зразків «Квадрос» КМ-01В в період лютий-квітень 2010 року.

17.11.2010 р. між сторонами укладено Агентський договір №12/17-11/10, відповідно до умов якого позивач, як агент, а відповідач, як фірма, погодили, що фірма передає свою продукцію під матеріальну відповідальність агента для виконання представницьких функції з маркетингу, проведенню демонстрацій та показових випробувань, належної фірмі продукції: дослідних зразків Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В.

Вказаний договір укладено з метою просування продукції та розповсюдження рекламної інформації про Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В.

02.12.2010 р. між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» укладено угоду про проведення в Азербайджанській Республіці демонстрації дослідних зразків Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В.

31.03.2011 р. відповідачем було передано позивачеві два дослідних зразки Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В, про що складено Акт приймання-передачі. Майно оцінено по 564000,00 грн. за одиницю (1128000,00 грн. - разом).

01.12.2011 р. позивач повідомив відповідача на його запит, що собівартість та вільно-відпускна ціна виробу Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В становить 313943,00 грн. та 696954,00 грн. відповідно.

20.12.2011 р. позивач повернув відповідачу два дослідних зразки Станції оптико-електронної протидії «Квадрос» КМ-01В, про що складено Акт приймання-передачі. Майно оцінено по 564000,00 грн. за одиницю (1128000,00 грн. - разом).

Як стверджує позивач між сторонами була досягнута домовленість щодо поставки товару, відповідно до умов якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Позивач вказує, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі, умови якого позивачем виконані повністю, в свою чергу, відповідач зобов'язання щодо оплати не виконав та грошові кошти у розмірі 1128000,00 грн. позивачу не перерахував.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ГК України, поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України, суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначалось вище, на виконання вказаної домовленості позивачем було здійснено поставку дослідних зразків станцій оптико-електронного подавлення «Квадрос» (товару) в кількості 2 штук за ціною 564000,00 грн. кожна, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 07.06.2010 р. та видатковою накладною № 165 від 25.06.2010 р., на загальну суму 1128000,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін без зауважень та приймаються судом, як належні докази.

Таким чином, прийнявши товар відповідач прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на поставку даного товару.

Відповідач вищезазначене повністю заперечує, посилаючись на те, що вказаний товар, як і обладнання, передавалося йому в рамках договору № С318-0707 від 30.07.2007 р.

Відповідач стверджує, що оскільки в накладних є посилання на реквізити договору № С318-0707, то на його думку, обладнання було передано безоплатно в рамках договору про співробітництво.

Також, відповідач зазначає, що отримане за накладними обладнання, є двома дослідними зразками СОНП «Квадрос» у якості зразків станцій першого покоління на підставі п. 2.1.3. Договору № С318-0707.

Проте, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів того, що поставлені дослідні зразки станцій оптико-електронного подавлення «Квадрос» в кількості 2 штук є зразками станцій першого покоління, які надавались відповідачу в межах договору про співробітництво № СЗ18-0707 від 30.07.2007 р.

Як зазначає позивач, станом на 24.06.2009 р. вказаний договір був відпрацьований і результат виконаної відповідачем за цим договором роботи був переданий позивачу у вигляді макетного зразка СОЕП нового поколіннях згідно акта приймання-передачі макетного зразка від 24.06.2009 р., а також 24.06.2009 р. був укладений Ліцензійний договір № 1-Л-09.

Таким чином, позивач не забезпечував відповідача засобами для виконання робіт, оскільки роботи за договором про співробітництво № СЗ 18-0707 від 30.07.2007 р. вже були виконані і потреб у засобах для виконання робіт не було.

Також, перед виготовленням двох дослідних зразків виробу «Квадрос» КМ-01В у лютому 2010 року був складений графік, який узгоджувався з директором відповідача, що засвідчено його підписом на графіку.

Твердження відповідача про те, що до нього не перейшло право власності на дослідні зразки станцій оптико-електронної протидії «Квадрос» спростовується, оскільки з подальших дій відповідача вбачається, що він вважає станції своєю власністю.

Крім того, договір про співробітництво № СЗ18-0707 від 30.07.2007 р. передбачав безоплатне виконання робіт, але не безоплатну передачу виробів або апаратури.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обставини викладені в запереченнях проти позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1128000,00 грн. боргу є обгрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. у справі №910/11126/13 залишити без змін.

Справу №910/11126/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Чорногуз М.Г.