Ухвала

від 13.11.2013 по справі 910/11126/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/11126/13 13.11.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксІнформ", м. Київ

про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.07.13 р.

у справі №910/11126/13

за позивом Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес", м. Ніжин

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксІнформ", м. Київ

про стягнення 1 128 000 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Кучин Р.А. - директор, Мамонов Д.В. - пред по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» про стягнення 1128000,00 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 30.07.2013 р.(повне рішення складено 01.08.2013р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р., позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1128000,00 грн. боргу та 22560,00 грн. судового збору.

Рішення та Постанова набрали законної сили 30.09.2013р., на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 30.07.2013 р. виданий наказ Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 15.10.2013р.

06.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» звернулось із заявою про зміну способу виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно до положень п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

Дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений ч.1 ст.121 ГПК України десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.

Відповідно до положень п. 3.9.1 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 07.11.13р. заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» про зміну способу виконання Рішення Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 30.07.2013р. про стягнення 1128000,00 грн. боргу на користь Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес" на зобов'язання передати два дослідні зразки СОЕП «Квадрос», призначена для розгляду в судовому засіданні 13.11.2013р., сторони повідомлені телефонограмами (отримано 11.11.2013р. позивачем - секретар Євлох І.Б і відповідачем - представник Мамонов Д.В.), а також на адреси місцезнаходження сторін надіслані примірники ухвали суду, які згідно до рекомендованих повідомлень Укрпошти вручені 11.11.2013р. відповідачу, 12.11.2013р позивачу та його представнику Аніщенку О.Г.

13.11.2013р. відповідач через канцелярію суду подав письмові додаткові пояснення.

В судовому засіданні з'явились представники заявника, просили заяву задовольнити.

Позивач в судове засідання свого повноважного представника не направив.

Відповідач просив відкласти розгляд заяви у зв'язку з його інформуванням представниками позивача про неповідомлення їх про час і місце розгляду заяви.

Господарський суд відхилив клопотання з огляду на наявність доказів повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце розгляду справи у матеріалах справи, а також враховуючи законодавчо обмежений строк розгляду заяви про зміну способу виконання рішення.

Правова позиція Верховного Суду України в роз'ясненні питання щодо порушень десятиденного строку розгляду заяв державних виконавців про встановлення чи зміни способу виконання судового рішення, його роз'яснення, а також процесуального порядку їх розгляду", визначає, що, зокрема, ст. 121 ГПК України встановлено десятиденний строк розгляду заяви (подання) державного виконавця або сторони про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За результатами розгляду таких заяв (подань) постановляється ухвала у формі окремого процесуального документа, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Неухильне дотримання всіма судами згаданого десятиденного строку, а також процесуального порядку розгляду заяв (подань) є невід'ємною складовою законності, як однієї з основних засад судочинства, та передбаченого ч. 2 ст. 19 Конституції України обов'язку суду, як органу державної влади, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Є неприпустимою практика судів, які допускають порушення процесуальних строків та способів процесуального реагування, зокрема ухилення від постановлення відповідних ухвал та їх підміну непроцесуальними документами, у т. ч. листами.

Оскільки норма ст.121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Господарський суд, маючи в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про час і місце розгляду заяви, визнав за можливе розглядати заяву без представника (-ів) позивача.

Дослідивши заяви про зміну способу виконання рішення, заслухавши пояснення представників заявника, вивчивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зобов'язаний згідно до Рішення Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 30.07.2013 р. сплатити на користь позивача 1128000,00 грн. боргу та 22560,00 грн. судового збору.

Посилаючись на відсутність грошових коштів та неможливість, через відсутність ліцензії для продажу продукції військового призначення, реалізувати два дослідні зразки СОЕП «Квадрос», відповідач просив змінити спосіб виконання рішення про стягнення на користь позивача 1128000,00 грн. зобов'язавши ТОВ «Люксінформ» передати у власність ДП «НВП Прогрес» два дослідні зразки СОЕП «Квадрос».

Як доказ неплатоспроможності заявник надав засвідчену світлокопію Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ», поданий в Держстат України.

В додаткових поясненнях заявник вказував, що між сторонами проводились переговори щодо передання двох дослідних зразків СОЕП «Квадрос» позивачеві в рахунок погашення боргу.

Заявник зазначав, що на його адресу не надходили документи, які б свідчили про відкриття виконавчого провадження.

В підтвердження неплатоспроможності подав світлокопію Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ», що подавалась до податкових органів.

Також заявник надав довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.11.2013р. відповідно до якої на рахунку товариства №26005052701658 наявний залишок коштів в сумі 11,47 грн.

Оцінюючи представлені на розгляд матеріали, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення з огляду на таке.

Приймаючи рішення у даній справі господарський суд виходив з того, що між сторонами був укладений і виконаний договір поставки, який за своєю правовою природою передбачає перехід права власності на майно та його оплату постачальнику.

Таким чином господарські інтереси сторін в межах даної господарської операції полягали в отриманні грошових коштів постачальником, позивачем у справі, та одержанні продукції покупцем, відповідачем у справі.

Відповідно приписів ч.4 ст. 13, ч.1 ст. 55, ч.5 ст. 124, п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна тощо (ст.ст. 40, 57, 58).

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у ч.2 ст.17 Закону.

Відповідно до припису ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Так, згідно зі ст.121 ГПК України у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Підставою для застосування ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою, зокрема для зміни способу виконання рішення є скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, згідно до положень п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи змінити спосіб та порядок виконання рішення. (п7.1.)

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. (п.7.1.3.)

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п.7.2 Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.5. Постанови Пленуму, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідачем не представлено суду докази, встановленої у визначеному законом порядку, неможливості виконання рішення господарського суду шляхом стягнення грошових коштів.

За таких обставин, господарський суд не знаходить підстав для задоволення заяви ТОВ «ЛюксІнформ» про зміну способу виконання рішення.

Згідно до п 7.6. Постанови Пленуму, ч.3 ст. 121 ГПК України вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Оскільки ухвали місцевого господарського суду, які виносяться під час виконання судового рішення, неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні процесуальних дій, зазначених у пунктах 17, 18, 20 частини першої статті 106 ГПК, можуть бути переглянуті в апеляційному та в касаційному порядку. Про можливість оскарження ухвал першої і постанов апеляційної інстанцій про відмову у зміні способу та порядку виконання судового рішення зазначено і в Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012 зі справи № 1-12/2012.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛюксІнформ» (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5-А, кв. 11, 03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 10, код ЄДРПОУ 34662280) у зміні способу виконання Рішення Господарського суду міста Києва №910/11126/13 від 30.07.2013р. про стягнення 1128000,00 грн. боргу на користь Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 29, код ЄДРПОУ 14307297).

Суддя І.Д. Курдельчук