Ухвала

від 26.09.2013 по справі 826/1544/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1544/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області та Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Передмістя 2000» до державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, від 12 листопада 2012 року № 0001102203. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області та Міністерство доходів і зборів України подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 10023/22-3/22187849 від 26 жовтня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п.5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п.7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 153.1.3 п. 153.3 ст. 153, п.п.159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 499494 грн. та заниження обєкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2-4 квартали 2011 року у сумі 67 392 грн., порушення п.п.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в травні 2011 року на суму 1262 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення в рядку 24 декларації за червень 2012 року на суму 6294 грн. та порушення позивачем п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001102203 від 12 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 511 344 грн., в тому числі за основним платежем - 499 494 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 11 850 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2010 року між ТОВ фірма «Екстім» (замовником) та ТОВ «Ціль-Інвест» (підрядником) було укладено договір будівельного підряду № 01/07/10, згідно з яким підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати загально-будівельні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва (і забезпечення необхідними будівельними та іншими матеріалами), прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість (і матеріалів, якщо будівництво здійснюється за рахунок матеріалів підрядника) на об'єктах замовника: група житлових будинків по вул. Хіміків-Целевича в мікрорайоні № 2 Пасічнянського житлового масиву в м. Івано-Франківську (п. 1.1 цього Договору).

За умовами п. 3.1 договору встановлено, що вартість виконання будівельних робіт становить суму вартості виконаних робіт по довідках форми № КБ-3, складених на основі актів за формою № КБ-2в. Порядок і строки оплати виконаних будівельних робіт врегульовані в п. 3.2, 3.3 і 3.5 зазначеного договору. Зокрема, остаточний розрахунок за виконані роботи має проводитися замовником не пізніше 10 днів після прийняття виконаних будівельних робіт (п. 3.3 Договору).

Факти виконання підрядником обумовлених будівельних робіт та проведення ТОВ «Передмістя 2000» часткової оплати вартості таких робіт підтверджуються такими документами: 1) актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 31.07.2010 року по обох житлових будинках (форми № КБ-2в); 2) довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за липень 2010 року по обох житлових будинках на загальну суму 2 400 266, 40 грн. (з ПДВ)(форми № КБ-3); 3) платіжним дорученням від 23.09.2010 року № 1346 на суму 805 000, 00 грн.; 4) випискою з розрахункового рахунку позивача № 26008035140000 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за 23.09.2010 року з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Ціль-Інвест» коштів в сумі 805 000, 00 грн. за відповідні виконані роботи.

Пунктом 7.6 договору визначено, що всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - у судовому порядку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

30 вересня 2010 року позивач отримав лист від ТОВ «Ціль-Інвест», в якому було зазначено, що станом на 30 вересня 2012 року заборгованість ТОВ фірма «Екстім» перед ТОВ «Ціль-Інвест» складає 1 595 266 грн. 40 коп. Дана заборгованість відступлена згідно з договором відступлення права вимоги від 30 вересня 2010 року фізичній особі ОСОБА_3, також в листі зазначено, що подальші платежі на погашення вищезазначеної заборгованості ТОВ фірма «Екстім» за договором будівельного підряду № 01/07/10 від 01.07.2010 року необхідно перераховувати новому кредитору ОСОБА_3

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

В розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР) безоплатно наданими товарами (роботами, послугами), зокрема, є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті (аналогічні норми містяться в пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, а в частині розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» - з 01 квітня 2011 року).

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР «безнадійною заборгованістю» вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: 1) заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; 2) прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; 3) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: - фізичної особи, на яку відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; - фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); 4) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; 5) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; 6) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (аналогічні норми наведені в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Частиною 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що «валовий доход» - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на 26 жовтня 2010 року (тобто на день складення акта перевірки) строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 1 595 266, 40 грн. за виконані будівельні роботи для ОСОБА_3 (нового кредитора) не сплинув (дата завершення трирічного строку позовної давності припадає на 10 серпня 2013 року).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачами не було пред'явлено ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Передмістя 2000» і ТОВ «Ціль-Інвест», та ТОВ «Ціль-Інвест» і ОСОБА_3, та/або доказів визнання таких угод недійсними в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно не включено до складу валового доходу за І-ий квартал 2011 року прострочену кредиторську заборгованість на загальну суму 1 595 266, 40 грн., у зв'язку з чим, висновок в акті перевірки про порушення позивачем норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 398 816, 00 грн. (основний платіж), документально та нормативно не підтверджується.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області та Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 02.10.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.