Постанова

від 26.09.2013 по справі 811/2223/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

26 вересня 2013 року Справа № 811/2223/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000442210. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в червні 2013 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Укрбудмонтаж» (код 31354114).

За наслідками перевірки складено акт від 05.06.2013 року №21/2210/32119999, згідно висновку якого податковим органом встановлено порушення: 1) ст.203, п.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; 2) п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього в сумі 26416,0 грн., в. т.ч.: за червень 2012 року - 10229,0 грн.; за липень 2012 року - 7107,0 грн.; за вересень 2012 року - 9 080,0 грн..

На підставі даного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000442210 від 25.06.2013 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39624 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 26416,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13208,0 грн..

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 05.06.2013 р. №21/2210/32119999 та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000442210 від 25.06.13 року, оскільки вважає, що вище зазначений акт перевірки складений з грубим порушенням діючого законодавства України та розпорядчих документів ДПС України, висновки акту є необ'єктивними, надуманими та такими, що здійснені з грубим перевищенням службових повноважень, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.13 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, представником заявлено усне клопотання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано заперечення проти позову, згідно якого зазначено, що в ході проведення перевірки встановлені порушення: 1) ст.203, п.1 та 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині правочинів, які не спрямовані а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; 2) п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього в сумі 26416 грн., у т.ч. завищення за червень 2012 р. в сумі 10229,0 грн., за липень 2012 р. в сумі 7107,0 грн., за вересень 2012 р. в сумі 9080,0 грн..

З огляду на вищевказане, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, отже, позов позивача задоволенню не підлягає /а.с.116-117/.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.13 р. заперечення підтримав, просив суд їх врахувати при винесенні рішення. Щодо заявленого представником позивача клопотання та розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.187/.

Відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач зареєстрований в органах державної влади 12.12.2002 р., взятий на податковий облік 16.12.2002 р. за №435.

В період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансового-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрбудмонтаж» (код 31354114) за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №21/2210/32119999 від 05.06.2013 року /а.с.11-30/.

Перевіркою позивача встановлені порушення:

1) ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності за червень, липень та вересень 2012 року щодо придбання виконаних робіт у ПП

«Укрбудмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна у вищенаведених приватних підприємств, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання та його подальшої реалізації. Відомості, викладені у поданих до Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання робіт (послуг) ПП «Укрбудмонтаж» не відповідають дійсності;

2) п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього в сумі 2641б грн., у тому числі завищення за червень 2012 р. в сумі 10229 грн., за липень 2012 р. в сумі 7107 грн., за

вересень 2012 р. в сумі 9080 грн..

На підставі вказаних висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року за №0000442210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 39624 грн., з яких 26416 грн. основного платежу та 13208 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.31/.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 25.06.2013 року №0000442210, суд виходить із наступних фактичних обставин справи.

1.Щодо порушення позивачем вимог ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП "Укрбудмонтаж" (код31354114).

На думку відповідача господарські операції, відображені позивачем у податковій звітності за червень, липень та вересень 2012 року щодо придбання виконаних робіт у ПП «Укрбудмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна у вищенаведеного підприємства, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання та його подальшої реалізації. Відомості, викладені позивачем у поданих податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання робіт (послуг) у ПП «Укрбудмонтаж» не відповідають дійсності.

Проте, суд не погоджується з даною позицією.

Згідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Фактично, розглянувши зміст акту від 05.06.2013 р. №21/2210/32119999 та подані відповідачем письмові заперечення встановлено, що позиція відповідача в цій частині ґрунтується лише на актах документальних перевірок ПП «Укрбудмонтаж», про якій детальніше буде зазначено судом.

Згідно до ст.216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відтак, суд спростовує твердження відповідача про порушення позивачем вимог цивільного законодавства, зокрема, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України по взаємовідносинах з ПП «Укрбудмонтаж» (код ЄДРПОУ - 31354114).

2.Щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього в сумі 2641б грн., у тому числі завищення за червень 2012 р. в сумі 10229 грн., за липень 2012 р. в сумі 7107 грн., за вересень 2012 р. в сумі 9080 грн..

Як зазначено в акті від 05.06.2013 р. №21/2210/32119999, в процесі до перевірочного аналізу згідно поданої до Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ податкової звітності та проведеного аналізу співставлення на рівні ДПС України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів " встановлено, що позивачем в податковому обліку відображено обсяг взаємовідносин в частині придбання робіт, послуг у ПП «Укрбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 31354114):- за червень 2012 року в сумі 61375 грн., в т.ч. ПДВ - 10229 грн.; - за липень 2012 року в сумі 42640 грн., в т.ч. ПДВ - 7107 грн.; - за вересень 2012 року в сумі 54480 грн., в т.ч. ПДВ - 9080 грн.. Водночас, відповідач приходить до висновку, що господарська діяльність ПП «Укрбудмонтаж» за червень, липень та вересень 2012 року здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності даного підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вищенаведеним суб'єктом господарювання є фіктивним правочином, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Виходячи з цього, ПП «Укрбудмонтаж» за червень, липень та вересень 2012 р. здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. позивачу. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат позивача по взаємовідносинам з ПП «Укрбудмонтаж» за червень, липень та вересень 2012 р., відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартісні та податку на прибуток підприємств.

Отже, позивач на порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) до податкового кредиту відніс суми податку на додану вартість по ремонту налаштуванню, пуску та технічному керівництву ремонту парових турбін, виконаних ПП «Укрбудмонтаж» за червень, липень та вересень 2012 року, чим завищив суми податкового кредиту за червень 2012 року на суму 10229 грн., за липень 2012 року на суму 7107 грн., за вересень на суму 9080 грн..

Проте суд не погоджується з цим.

Вбачається, що описана судом позиція відповідача ґрунтується лише на актах перевірок: акті ДПІ у Подільському районі м. Києва від 10.10.12 №436/22-605/31354114; акті ДПІ у Подільському районі м. Києва від 18.04.13 №1392/22-205/31354114 /а.с.133-144/.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Доводи відповідача щодо отримання позивачем податкової вигоди фактично ніякими доказами не підтверджено.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП «Укрбудмонтаж» (Підрядник) було укладено договір №240412 від 18.04.2012 року. Згідно предмету договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати «роботи на технічне керівництво типовим ремонтом парових турбін потужністю 1,5 та 2,5 МВт КТЗ» /а.с.60-61/.

04.05.2013 року між позивачем (Замовник) та ПП «Укрбудмонтаж» (Підрядник) було укладено договір №040512. Згідно предмету договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати «роботи на технічну допомогу при пуску, наладці та організації експлуатації паротурбінної установки з протитиском, потужністю 1,5 та 2,5 МВт КТЗ» /а.с.62-63/. Виконання сторонами своїх зобов'язань підтверджено: актами, виписками по банківських рахунках /а.с.64-67, 72-91/.

Відповідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ПП «Укрбудмонтаж» виписало позивачу податкові накладні: №6 від 20.06.12 р. /а.с.68/, №7 від 20.06.12 р. /а.с.69/, №8 від 19.07.12 р. /а.с.70/, №1 від 04.09.12 р. /а.с.71/. Податкові накладні мають всі необхідне реквізити, а отже складені належним чином.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 26416 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. №0000442210 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25 червня 2013 року №0000442210.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» (код - 32119999), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 396 грн. 25 коп., шляхом їх безспірного списання із рахунка Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько