Ухвала

від 19.09.2013 по справі 2а-28134/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/16462/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2а-28134/10/0570

за позовом Комунальної установи "Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня № 26 м. Донецька"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання незаконною податкової вимоги, стягнення з Державного бюджету грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня № 26 м. Донецька" звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконною податкової вимоги, стягнення з Державного бюджету грошових коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.04.2010 та 26.07.2010 позивачем помилково подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за податкові (звітні) періоди в загальному розмірі 1495,09 грн. В подальшому позивачем сплачена вказана сума платіжними дорученнями № 428 від 28.05.2010 та №69, №70 від 30.07.2010 в рахунок сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем укладено договір із Комунальним підприємством «Донецькміськводоканал» № 53087 від 01.01.2010 про водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, згідно якого КП «Донецькміськводоканал» зобов'язується відпускати позивачу питну воду та приймати від позивача господарсько-побутові стоки, які поступають у каналізаційні мережі, а позивач послуги сплачує згідно встановлених тарифів.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999 збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є вторинним водокористувачем, який не має власних водозабірних споруд, а використовує воду з мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні та власних потреб, і не отримував дозволів на спеціальне водокористування .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо того, що позивач не здійснював спеціальне користування водних ресурсів та не має передбаченого законодавством дозволу на спеціальне водокористування, а є абонентом послуг централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору, і відповідно не є платником такого збору.

Відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів.

Згідно вимог п. 3 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України №58/78/22 від 03.02 2005 поверненню з бюджету підлягають надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі) та помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки сплата позивачем збору за спеціальне водокористування водних ресурсів у загальному розмірі 1495,09 грн. здійснена помилково, то позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-28134/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2а-28134/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко