Ухвала

від 30.09.2013 по справі 2а-614/11/17/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/9991/78474/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі № 2а-614/11/17/0170

за позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торгівельний порт»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, задоволено позовні вимоги в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 № 0003642301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Ялтинський морський торгівельний порт» перебуває на обліку платників податків у Державній податковій інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим з 13.03.1992, є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва від 29.09.1997 № 00481335 серії НВ № 17077.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, складений акт перевірки від 17.11.2010 № 4017/23-1/01125591/284, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а саме завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитки) за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 на суму 53 082,00 грн.;

- п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, абз. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 на загальну суму 124 050,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення 29.11.2010 № 0003642301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 050,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 62 025,00 грн.

У відповідності із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: податкова накладна від 15.05.2007 № 10, акт виконаних підрядних робіт, рахунок-фактура від 24.06.2009 № 120, акт здачі-прийому робіт (надання послуг) від 26.06.2009 № ОУ-0000027, податкова накладна від 30.06.2009 № 94, платіжне доручення від 01.07.2009 № 1460, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, довідка від 19.11.2009 № БФС-2471, звіт за господарськими операціями з 01.01.2008 по 31.12.2008 та з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки позивачем надавались, а відповідачем досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Також, матеріали справи свідчать, що господарська діяльність позивача, яка не визнана податковим органом, з ТОВ «Кримекодизайн» здійснювалась на час, коли контрагент мав ліцензію на вишукувальні та проектні роботи в будівництві, побудови несущих та будівних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж, включаючи сейсмічні районі та особливо складні інженерно-геологічні умови, видану Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00516166, серії НБ 377454, ІПН333858701125.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, а також, з урахуванням сум самостійно обчислених податкових зобов'язань, визначення їх розміру у податкових деклараціях, зазначення у реєстрах виданих податкових накладних, підтвердження первинними бухгалтерськими документами та звітними податковими документами сум податку на додану вартість, включених до складу податкових зобов'язань, судами першої та апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про протиправність дій Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 на загальну суму 124 050,00 грн., а відтак і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0003642301/0.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль