Постанова

від 01.10.2013 по справі 5011-43/12756-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 5011-43/12756-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 15.01.2013р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.13р. у справі№ 5011-43/12756-2012 господарського суду міста Києва за заявоюОСОБА_4 до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Женева" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредиторів:ОСОБА_5, за довіреністю від боржника:Астрейко В.В., за довіреністю від скаржника:Куляк Т.В., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року у справі № 5011-43/12756-2012 (суддя Пасько М.В.) відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання його кредитором боржника у розмірі 1268124,92 грн., заяви ОСОБА_8 про визнання його кредитором боржника у розмірі 1577000,00 грн., заяви ОСОБА_9 про визнання його кредитором боржника у розмірі 1577000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.13р. ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 5011-43/12756-2012 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_8, апеляційну скаргу ОСОБА_9 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - без задоволення.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.13р. у справі № 5011-43/12756-2012 в частині відмови в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання його кредитором боржника у розмірі 1268124,92 грн., Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів в оспореній частині , з вимогою в цій частині прийняти нове рішення , яким визнати Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" на загальну суму 1268124,92грн., з яких 1081597,82грн. основний борг, та 186527,11грн.пені.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено приписи ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Арбітражний керуючий Гороховський Андрій Вікторович у відзиві №16-0930 від 30.09.2013року на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника, ПАТ "ПроКредит Банк", заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

В нинішнє судове засідання Арбітражний керуючий Гороховський А.В. або його повноважний представник не з'явився . Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги всі учасники судового процесу були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Женева», оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-43/12756-2012, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено підготовче засідання.

Ухвалою підготовчого засідання від 02.10.2012 визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_4 на суму 1 593 176,00 грн., зобов'язано заявника подати за власний рахунок у п'ятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого -Юринця Арсена Володимировича, якого зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено наступне - попереднє засідання господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2012 задоволено заяву арбітражного керуючого Юринця А.В.; достроково припинено повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича; призначено розпорядником майна ТОВ «Женева» - арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича; зобов'язано арбітражного керуючого Юринця А.В. передати розпоряднику майна боржника Гороховському А.В. всю документацію та інші матеріали, що стосуються процедури розпорядження майном боржника; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів оформлений у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та матеріалів справи; відхилено клопотання ПАТ «ПроКредит Банк» про припинення повноважень ОСОБА_8, в якості керівника ТОВ «Женева» та покладення виконання обов'язків керівника на розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича, відсторонено ОСОБА_8 від виконання обов'язків керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Женева», покладено виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна Гороховського Андрія Вікторовича та зобов'язано ОСОБА_8 в строк не більше п'яти днів з дня винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника Гороховському А.В. всю необхідну облікову та фінансову документацію.

06.11.2012 року до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулося ПАТ «ПроКредит Банк» на суму 1268124,92 грн.

Заява про визнання кредиторських вимог мотивована тим, що між банком та закритим акціонерним товариством «Діадема» було укладено рамкову угоду № 3373 від 29.04.2008, відповідно до якої банк зобов'язувався здійснювати кредитування останнього у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми - 500 000,00 євро; ліміт строку - 240 місяців.

Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення їх умов здійснювались шляхом укладення договору про надання траншу № 1.37916/3373 від 29.04.2008 зі змінами, відповідно до умов якого закритому акціонерному товариству «Діадема» було надано кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, під 13% річних строком на 84 календарних місяці, від дати видачі кредиту.

Факт видачі кредиту за даним договором підтверджується меморіальним валютним ордером № 3076_1 від 29.04.08.

В забезпечення виконання вимог за рамковою угодою між банком та ТОВ «Женева» укладено договір іпотеки № 3373-ДІ01 від 29.04.2008, предметом якого є: приміщення подарункового магазину, загальною площею 124,00 кв.м., реєстраційний номер 21303784, номер запису 2310 у книзі 19, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., АДРЕСА_1

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Діадема» та товариства з обмеженою відповідальністю «Женева» про стягнення 1940 253,20 грн. та звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Женева» .

Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 64/255-27/136-2012 від 05.06.2012, за результатами розгляду заяви позивача - ПАТ «ПроКредит Банк» про відмову від позовних вимог до відповідача 2 - ТОВ «Женева», припинено провадження у справі відносно ТОВ «Женева» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України; позовні вимоги відносно Закритого акціонерного товариства «Діадема» задоволені частково. Приписано стягнути з Закритого акціонерного товариства «Діадема» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 23; код ЄДРПОУ 24377399) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 а; код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом у сумі 104 753 (сто чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп., пеню у сумі 122 747 (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 62 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 53 коп., витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 62 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Дане рішення, у встановленому законом порядку оскаржене не було та набрало законної сили.

Ухвалою попереднього судового засідання господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року у справі № 5011-43/12756-2012 (суддя Пасько М.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суду 1924998,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року у справі № 5011-43/12756-2012 (суддя Пасько М.В.) відмовлено з задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання його кредитором боржника у розмірі 1268124,92 грн., заяви ОСОБА_8 про визнання його кредитором боржника у розмірі 1577000,00 грн., заяви ОСОБА_9 про визнання його кредитором боржника у розмірі 1577000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.13р. ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 5011-43/12756-2012 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_8, апеляційну скаргу ОСОБА_9 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - без задоволення.

Приймаючи означені судові акти в оскарженій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання його кредитором ТОВ «Женева» на суму 1 268 124,92 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в оскарженій частині з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку застосовується положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній на момент прийняття оскарженої ухвали від 15.01.2013року.

За приписами ст. 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

При цьому , заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

За приписами ст.15 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Тобто, у справі про банкрутство завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає в перевірці заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на предмет їх відповідності чинному законодавству.

При цьому, господарський суд не зв'язаний висновками боржника і розпорядника майна за результатами розгляду кредиторських вимог та вправі перевіряти законність та обґрунтованість заявлених до боржника вимоги в повному обсязі.

Таким чином, посилання скаржника на те, що його вимоги до ТОВ "Женева" були визнані боржником в особі директора, судова колегія вважає необґрунтованими.

Поміж тим, як про це вже було позначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 64/255-27/136-2012 від 05.06.2012, за результатами розгляду заяви позивача - ПАТ «ПроКредит Банк» про відмову від позовних вимог до відповідача 2 - ТОВ «Женева», припинено провадження у справі відносно ТОВ «Женева» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України; позовні вимоги відносно Закритого акціонерного товариства «Діадема» задоволені частково. Приписано стягнути з Закритого акціонерного товариства «Діадема» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 23; код ЄДРПОУ 24377399) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 а; код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом у сумі 104 753 (сто чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 22 коп., пеню у сумі 122 747 (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 62 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 53 коп., витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 62 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Дане рішення, у встановленому законом порядку оскаржене не було та набрало законної сили.

З тексту рішення вбачається, що 14.05.2012 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 заборгованість по кредиту у сумі 913 933, 48 грн., заборгованість по процентах по графіку у розмірі 9 264, 52 грн., заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом у сумі 117 383, 41 грн. та пеню у розмірі 136 621, 87 грн. Крім того, позивач відмовився в частині позовних вимог до ТОВ «Женева».

Слід звернути увагу на те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Женева» у справі № 64/255-27/136-2012 визначені позивачем як звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Женева». Тобто, ціллю вимоги є звернення стягнення у встановленому судом, за результатами розгляду позовних вимог, розмірі на майно боржника або заставодавця.

Таким чином, посилання скаржника на те, що він, як позивач, відмовився від вимог до ТОВ "Женева" в частині звернення стягнення в межах суми 415649,95грн. судовою колегією не приймаються.

З урахуванням вищенаведеного та , враховуючи приписи ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання його кредитором ТОВ «Женева» на суму 1 268 124,92 грн. є необґрунтованими та не доведеними належними та допустими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно посилання скаржника на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2012року у справі №5011-33/12157-2012, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва по справі № 5011-33/12157-2012 від 24.09.2012 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ТОВ «Женева» про звернення стягнення на предмет іпотеки, частково задоволено позов та, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від № 3373-ДІ01 від 29.04.2008 року, укладений між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ТОВ «Женева», в рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою №3373 від 29.04.2008 року та договором про надання траншу № 1.37916/3373 від 29.04.2008 року, що перебуває в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк» (заставодержателя найвищого пріоритету 1 черги) а саме: приміщення подарункового магазину, загальна площа - 124,0 кв.м., реєстраційний номер 21303784, номер запису 2310 у книзі 19, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ТОВ «Женева».

Також, судами вірно встановлено, що на момент прийняття оскарженої ухвали суду першої інстанції від 15.01.13року дане рішення було оскаржено відповідачем у даній справі - ТОВ «Женева» до Київського апеляційного господарського суду, а тому на день прийняття оскаржуваної ухвали не набрало законної сили і не може бути належним та допустимим доказом в розумінні 34 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду міста Києва, викладені в ухвалі від 15.01.2013р. та постанові апеляційного суду обґрунтованими, підстави для скасування оскаржених судових актів - відсутні.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції ч.4 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід зазначити наступне.

Відповідно ч.4 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд та затвердження реєстру вимог кредиторів та розгляд заяв з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення відбулися 15.01.2013року, тобто в один день та в одному судовому засіданні, та, дійсно, з тексту ухвал від 15.01.2013року вбачається, що прийняття ухвали за результатами попереднього засідання передував розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення, проте, на думку судової колегії, дане процесуальне порушення не призвело до прийняття по суті неправильного рішення.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в оскарженій частині відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" у справі № 5011-43/12756-2012 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2013р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.13р. у справі № 5011-43/12756-2012 залишити без змін .

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко