Постанова

від 23.09.2013 по справі 2а-5462/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2013 року 14 год. 06 хв. № 2а-5462/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Калініна Б.О. (довіреність від 31.07.2013р. № 11), відповідача - Орлової О.В. (довіреність від 18.04.2013р. б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» про стягнення податкового боргу у розмірі 20 000, 00 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, ДПІ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - відповідач, ТОВ «Гермес») про стягнення податкового боргу у розмірі 20 000, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-5462/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2010 року та 10 серпня 2011 року розгляд даної справи зупинявся до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-4127/10/2670 за позовом ТОВ «Гермес» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2009р. № 0004452303, та до прийняття Вищим адміністративним судом України судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністра-тивного суду від 09.12.2010р. у справі № 2а-4127/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року провадження у справі було поновлено, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 20 000, 00 грн. А саме на підставі матеріалів перевірки господарської одиниці (туристичне бюро) суб'єкта господарювання (ТОВ «Гермес», ідентифікаційний код 31723277) з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт від 06.10.2009р. № 639/26/51/23/31723277) ДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2009р. за № 0004452303 (форми «С») на суму 20 000, 00 грн. Сума визначених фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 20 000, 00 грн. позивачем до державного бюджету сплачена не була. В силу норм п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) органи державної податкової служби мають право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (в тому числі заборгованості, що виникла внаслідок несплати платником податків штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР).

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 23.09.2013р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ «Гермес» посилається на те, що планова перевірка господарської одиниці ТОВ «Гермес», за результатами якої ДПІ складений акт від 06.10.2009р. № 639/26/51/23/31723277, була проведена з порушенням законодавчо встановленого порядку її призначення та проведення. У зв'язку з цим такий Акт перевірки та винесене на його підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2009р. за № 0004452303, одержані ДПІ з порушенням норм ст. 2 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання під-приємницької діяльності» від 23.07.1998р. № 817/98 і ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, а тому можуть бути прийнятті в якості належних доказів виникнення заявленої суми боргу.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Протягом періоду з 28.09.2009р. по 06.10.2009р. працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена перевірка господарської одиниці ТОВ «Гермес» (туристичне бюро), що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Бажана, 14-А, - з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складений акт від 06.10.2009р. № 639/26/51/23/31723277 (реєстраційний номер в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання).

08 жовтня 2008 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного вище Акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0004452303 (форми «С»), яким відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) та згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 цього Закону, позивачу нараховані фінансові санкції на суму 20 000, 00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю винесення зазначеного Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Гермес» спочатку оскаржило дане рішення в досудовому порядку (копії рішень ДПА у м. Києві від 01.12.2009р. № 10877/7/25-219 та ДПА України від 03.02.2010р. № 2033/7/25-0415, винесені за наслідками розгляду первинної та повторної скарг підприємства на спірне рішення від 08.10.2009р. № 0004452303, - наявні в матеріалах справи), а потім звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом про скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій від 08.10.2009р. № 0004452303 (далі - Рішення).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року у справі № 2а-4127/10/2670 за позовом ТОВ «Гермес» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, в задоволенні позову було відмовлено повністю (копії цих судових рішень наявні в матеріалах даної справи).

У відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем Рішення) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

В силу норм ст. 25 цього Закону (в редакції, що діяла на момент винесення відповідачем Рішення) суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) державні податкові інспекції в районах у містах у відповідності до своїх функціональних обов'язків подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Зокрема, у відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «грошовим зобов'язанням платника податків» розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому згідно абзацу четвертого п. 56.18 ст. 56 цього Кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У підпункті 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Судом встановлено, що 19 червня 2013 року Вищим адміністративним судом України за результатами перегляду в порядку касаційного провадження адміністративної справи № 2а-4127/10/2670 за позовом ТОВ «Гермес» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій, була винесена ухвала, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.

Зокрема, згідно тексту даної ухвали від 19 червня 2013 року № К-42452/10, копія якої наявна в матеріалах даної справи, суд касаційної інстанції по-перше, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності проведення працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва перевірки господарської одиниці ТОВ «Гермес», по закінченню якої був складений акт від 06.10.2009р. № 639/26/51/23/31723277, і правомірності та обґрунтованості винесення податковою інспекцією згаданого вище рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій від 08.10.2009р. № 0004452303.

У відповідності до норм частин першої, третьої та п'ятої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

При цьому в силу приписів норми ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно положень ч. 2 ст. 255 цього ж Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З контексту вищенаведених норм права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, судом вбачається, що заявлена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 000, 00 грн. являється узгодженим грошовим зобов'язанням та станом на день розгляду даної справи набула статусу податкового боргу.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п. 41.5 ст. 41 ПК України, є виключно органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 ПК України).

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Станом на момент розгляду справи сума податкового боргу в заявленій до стягнення сумі залишається непогашеною, що підтверджується письмовою довідкою ДПІ про заборгованість ТОВ «Гермес» станом на 23 вересня 2013 року та не заперечується представником відповідача.

При цьому посилання позивача на процедурні порушення під час проведення перевірки визнаються судом безпідставними з урахуванням фактичного допуску до проведення перевірки та того, що вони не впливають на висновки перевірки.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» (місцезнаходження: 02140, м. Київ, просп. Бажана, буд. 14/А, офіс 2А, ідентифікаційний код 31723277) до Державного бюджету України суму заборгованості зі штрафних санкцій в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова