Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/13316/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/225

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 14:59 № 826/13316/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Укрлісінвест" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу № 309 від 13.02.2013 та податкових повідомлень-рішень від 11.03.2013 № 0001842207 та № 0001852207, за участі представників сторін:

представник позивача Слюзар Т.І.;

представник відповідача Братікова О.П.;

свідок ОСОБА_3;

свідок ОСОБА_4 не прибув;

свідок ОСОБА_5 не прибув;

свідок ОСОБА_6 не прибула;

свідок ОСОБА_7 не прибув;

свідок ОСОБА_8 не прибув,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Укрлісінвест" (далі - позивач, ТОВ "ВФ "Укрлісінвест") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС № 0001842207 від 11.03.2013 (далі - ППР № 0001842207);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС № 0001852207 від 11.03.2013 (далі - ППР № 0001852207);

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва № 309 від 13.02.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" (код за ЄДРПОУ 30310322) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємодії з ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.01.2009 по 30.06.2012;

- визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємодії з ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 на підставі наказу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва № 309 від 13.02.2013;

- визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва щодо складання акту від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" (код за ЄДРПОУ 30310322) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємодії з ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.01.2009 по 30.06.2012".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13316/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13316/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" (ідентифікаційний код 30310322) зареєстровано 12.05.1999 Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10731050001002429.

ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" взято на податковий облік в ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС за № 2191 від 14.05.1999 та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100348131 (форма № 2-ПДВ) від 16.08.2011 ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 303103226588).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 45.21.1 Будівництво будівель; 51.13.0 Посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 20.10.0 Лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління; 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС на підставі наказу № 309 від 13.02.2013 та направлення № 188/2.7 від 13.02.2013, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Різано Трейд" (код за ЄДРПОУ 36445153), ТОВ "Граньстройінвест" (код за ЄДРПОУ 37649152), ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (код за ЄДРПОУ 36803875), ТОВ "Компанія "Вайліс" (код за ЄДРПОУ 36445186) за період з 01.01.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322 (далі - Акт перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаних контрагентів-постачальників. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0001842207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 329 478,00 грн. (за основним платежем - 281 397,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 081,00 грн.), та прийнято ППР № 0001852207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 278 340,00 грн. (за основним платежем - 226 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 041,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з наказом ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва № 309 від 13.02.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест", діями ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва стосовно проведення перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" та складання Акту перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322, та вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся за їх скасуванням до суду.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва № 309 від 13.02.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" суд зазначає наступне.

З пояснень відповідача вбачається, що підставою для проведення перевірки позивача було ненадання підприємством пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПС. Ця підстава передбачена підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

В пункті 78.1 статті 78 ПК України наведений вичерпний перелік обставин, за наявності яких органами ДПС проводиться позапланова виїзна документальна перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України однією з обставин, за яких проводиться позапланова документальна перевірка, є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з наведеної вище норми, відповідач в обов'язковому порядку повинен був відправити позивачу письмовий запит про надання останнім пояснень та документальних підтверджень стосовно правовідносин з іншими платниками податків. Лише при направленні відповідачем такого запиту та при ненаданні відповіді на нього позивачем відповідач має право на проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

Однак, жодних доказів того, що на юридичну адресу позивача за адресою: 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6, офіс 22 було направлено відповідний письмовий запит, відповідач суду не надав.

При цьому, відповідно до Статуту позивача, зареєстрованого державним реєстратором Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва 28.07.2011 за номером 10731050010002429, юридичною адресою та місцезнаходженням позивача є: 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6, офіс 22.

З наведеного вбачається, що наказ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва № 309 від 13.02.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про визнання протиправними та скасування ППР № 0001842207 та ППР № 0001852207 суд зазначає наступне.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки відповідного товару та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" в розмірі 226 299,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах:

- за лютий 2010 року в розмірі - 6 021,00 грн.

- за березень 2010 року в розмірі - 7 700,00 грн.

- за квітень 2010 року в розмірі - 11 390,00 грн.

- за травень 2010 року в розмірі - 28 100,00 грн.

- за червень 2010 року в розмірі - 21 290,00 грн.

- за липень 2010 року в розмірі - 20 372,00 грн.

- за серпень 2010 року в розмірі - 4 706,00 грн.

- за вересень 2010 року в розмірі - 9 217,00 грн.

- за листопад 2010 року в розмірі - 31 532,00 грн.

- за грудень 2010 року в розмірі 10 090,00 грн.

- за січень 2011 року в розмірі 13 609,00 грн.

- за лютий 2011 року в розмірі 4 530,00 грн.

- за вересень 2011 року в розмірі 18 600,00 грн.

- за жовтень 2011 року в розмірі 17 332,00 грн.

- за листопад 2011 року в розмірі 21 810,00 грн.

Крім цього, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження податку на прибуток на загальну суму 281 396,00 грн., в т.ч. за 2010 рік в розмірі 192 321,00 грн., за І квартал 2011 року в розмірі 22 673,00 грн., за ІІ - IV квартали 2011 року в розмірі 66 403,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322 вбачається, що підприємства ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" фактично є "транзитними" підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" товарів від ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки про відсутність господарської операції відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - є нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322, у період січень 2009 року - червень 2012 року ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" в розмірі 226 299,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаний період факт поставки позивачу відповідного товару його контрагентами було оформлено та підтверджено видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними стосовно перевезень поставленого товару (Т. 2, арк. 30, 48, 69, 81, 106, 120, 132, 153, 177, 195, 209, 221; Т. 3, арк. 1, 13, 25, 30 - 38, 48, 65, 82, 90, 102, 114, 130, 142, 146, 155, 169, 187, 205, 222, 250; Т. 4, арк. 27, 53, 73, 99, 133, 142, 167, 172, 195, 220, 226; Т. 7, арк. 45 - 58), ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 226 299,00 грн. (Т. 7, арк. 59 - 103), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагентів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Отриманий позивачем товар призначений був не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "ВФ "Укрлісінвест". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з реалізації деревини та будівельних матеріалів, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманого позивачем від ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" товару іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі видатковими накладними, договорами, довіреностями, банківськими виписками по особовому рахунку (Т. 2, арк. 31 - 47, 49 - 68, 70 - 80, 82 - 105, 107 - 119, 121 - 131, 133 - 152, 154 - 176, 178 - 194, 196 - 208, 210 - 220, 223 - 250; Т. 3, арк. 2 - 12, 14 - 24, 26 - 29, 39 - 47, 49 - 64, 66 - 81, 83 - 89, 91 - 101, 103 - 113, 115 - 129, 131 - 141, 143 - 145, 147 - 154, 156 - 168, 170 - 186, 188 - 204, 206 - 221, 223 - 249; Т. 4, арк. 1 - 26, 28 - 52, 54 - 72, 74 - 98, 100 - 132, 134 - 141, 143 - 166, 168 - 171, 173 - 194, 196 - 219, 221 - 225, 227 - 230; Т. 5, арк. 3 - 250; Т. 6, арк. 1 - 250; Т. 7, арк. 1 - 44).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставленого позивачу товару, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки товару, щодо якого була здійснена оплата у січні 2009 року - червні 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху товару по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, їх посадових осіб, а також контрагентів позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс", фіктивності правочинів, укладених між цими юридичними особами та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки товару, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "ТПК "Техномашпостач" і ТОВ "Компанія "Вайліс" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентами порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагентів позивача виступали від імені підприємства не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0001842207 та ППР № 0001852207, прийняті за результами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР № 0001842207 та ППР № 0001852207 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" та щодо складання Акту перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322 суд зазначає наступне.

Суд неодноразово звертав увагу позивача на те, що обрання способу захисту порушеного права у формі визнання протиправними дій по призначенню та проведенню перевірки за умови фактично проведеного контрольного захисту є неналежним способом захисту порушеного права, втім представник позивача наполягав саме на задоволенні визначених адміністративним позовом вимог.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами КАС України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Згідно абз. 1 п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до змісту п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б в сукупності підтверджували той факт, що спірні дії посадових осіб ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС щодо призначення та проведення перевірки впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків ТОВ "ВФ "Укрлісінвест", а також встановлених законом умов їх реалізації, а іншого позивачем не обґрунтовано та не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень прав або законних інтересів ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" внаслідок вчинення посадовими особами ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС дій щодо призначення та проведення перевірки, за результатами якої складено Акт від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" про визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва, які полягають у проведенні перевірки ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" та щодо складання Акту перевірки від 22.02.2013 № 651/22.7-30310322, не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВФ "Укрлісінвест" є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Укрлісінвест" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 309 від 13.02.2013.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.03.2013 № 0001842207.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.03.2013 № 0001852207.

5. В іншій частині позов залишити без задоволення.

6. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Укрлісінвест" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 294,00 грн. (двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова