Ухвала

від 26.09.2013 по справі 801/1619/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1619/13-а

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод" - не з'явився,

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Євпаторії ГУ Міндоходів в АР Крим- Котлярова Олена Валеріївна, довіреність № 670/10/10-24 від 09.09.13

представник третьої особи - Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кримекопродукт" - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Суворова С.В. ) від 26.04.13 по справі № 801/1619/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод" (вул. Інтернаціональна, 123, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

третя особа: Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кримекопродукт" (вул. Крестовського, 49, м. Севастополь, 99018)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби, третя особа Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кримекопродукт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим ДПС за № 000 0072 304 від 21.01.2013 року щодо нарахування податку на прибуток в сумі 9490,00 грн., штрафних санкцій - 4745,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим ДПС за № 000 0082 304 від 21.01.2013 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 9038,26 грн., штрафних санкцій - 4519,13 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 здійснено заміну відповідача у справі 801/1619/13-а Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Євпаторійську об'єднану Державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів АР Крим (юридична адреса: вул. Дм. Ульянова 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416).

26.09.2013 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належний чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена перевірка Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод", про що складено акт "3/22.03/30890009 від 04.01.2013 "Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод" код за ЄДРПОУ - 30890009 з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з СОК ОСОК "Кримекопродукт" код за ЄДРПОУ 37096458 за період 01.03.2012 по 30.06.2012", яким встановленні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.п 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 2012 року по 30.06.2012 всього на суму 9490,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 9038,26 грн. у тому числі за червень 2012 року у сумі 9038,26 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято 21.01.2013 податкове повідомлення-рішення № 0000072304 яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9490,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4745,00 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000082304 від 21.01.2013 яким збільшено позивачу податку на додану вартість в сумі 9038,26 грн., застосовані штрафні санкції в сумі 4519,13 грн.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та СОК ОСОК "Кримекопродукт" на підставі Договору № 353-1206 від 20.06.2012 суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

При проведенні перевірки, відповідачем встановлювалися правовідносини ПАТ «ЄММЗ» з СОК «Кримекопродукт».

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «ЄММЗ» та СОК «Кримекопродукт» 20.06.2012 укладений договір на закупівлю молока № 353-1206, згідно до умов п. 1.1., Продавець (СОК «Кримекопродукт») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПАТ «ЄММЗ») молоко коров'яче цільне (далі - сировина), а Покупець зобов'язується прийняти сировину та сплатити у відповідність з умовами даного договору. Якість сировини повинно відповідати ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче, цільне. Вимоги при закупівлі», ветеринарно-санітарним нормам.

На підтвердження якості молока зібраного вагою 50000,00 кг Раздольненською районною державною лікарнею ветеринарної медицини видано СОК «Кримекопродукт» ветеринарне свідоцтво БА-01 № 666191 від 21.06.2012, згідно якого молоко зібране, що вивозиться із МЗП с. Серебрянка благополучно щодо заразних хвороб тварин. Продукти, сировина направляються до м. Євпаторія ПАТ «Криммолоко «Євпаторійський».

Підтвердження зібрання СОК «Кримекопродукт» молока є листи приймання молока у населення в періоди: з 25.06.2012 по 08.07.2012 та з 11.06.2012 по 24.06.2012, в яких встановлено обладнання з охолодження молока, орендованого третьою особою у позивача за договором оренди № 2 від 01.01.2012.

Згідно договору оренди № 023691 від 01.01.2012, зібране молоко зберігається в охолоджувачах - танках ДХ/ОС 700, які третя особа орендує у ТОВ «Данон Дніпро», яке в подальшому завозиться на молокоприймальний пункт в с. Серебрянка.

Нежитлове приміщення в с. Серебрянка третя особа орендує у Роздольненського районного споживчого товариства під пункт збору та охолодження молока на строк до 01.08.2012 року на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 23/10 від 09.09.2010 року. (а.с. 179-181)

Аналогічні договори оренди нежитлових приміщень від 01.08.2011 були укладені між тими ж сторонами на приміщення, розташовані в с. Красноармійське, с. Зиміно Роздольненського району, на строк до 01.08.2012.

Слід зазначити, що згідно товарно-транспортних накладних з молокоприймального пункту с. Серебрянка позивачу відпускалася молочна сировина, яка перевозилася позивачем на власному спеціалізованому автомобілі у червні 2012 року до ПАТ «ЄММЗ».

Рапортами про виробку продукції, підтверджується, що отримане позивачем молоко перероблялося на ПАТ «ЄММЗ» у готову продукцію: масло, молоко, кефір, ряжанка, сир, айран, симбівіт.

Отже колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено фактичне постачання молока до ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та його перероблення у готову продукцію.

Відповідно до укладеного договору № 353-1206 від 20.06.2012, позивач придбав у третьої особи молока на суму 54229,60 грн. в т.ч. ПДВ 9038,26 грн.

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбане молоко ПАТ «ЄММЗ» перерахувало СОК «Кримекопродукт» суму 53400,00 в т.ч. ПДВ 8900,00 грн. за платіжними дорученнями: № 2013 від 21.06.2012. на суму 10600,00 грн. в т.ч. ПДВ 1766,67 грн., № 2040 від 22.06.2012 на суму 11300,00 грн. в т.ч. ПДВ 1883,33 грн., № 2060 від 25.06.2012 на суму 10500,00 грн. в т.ч. 1750,00 грн., № 2129 від 27.06.2012 на суму 10500,00 грн. в т.ч. ПДВ 1750,00 грн. та № 2144 від 27.06.12 на суму 10500,00 грн. в т.ч. ПДВ 1750,00 грн. що підтверджується виписками банку.

Залишок несплаченої суми від договірної ціни та суми за отримане молоко складає 829,60 грн.

Відповідно до картки рахунку 361: контрагенти: Євпаторійський ММЗ за червень 2012 року рахується заборгованість в сумі 829,60 грн.

Отримання молока на суму 54229,60 грн. оформлено видатковими накладними: № РН-0000048 від 22.06.2012 на суму 10907,40 грн., № РН-0000049 від 24.06.2012 на суму 10907,40 грн., № РН-0000050 від 26.06.2012 на суму 10753,70 грн., № РН-0000051 від 28.06.2012 на суму 10610,60 грн., № РН-0000052 від 30.06.2012 на суму 11050,50 грн.

Отримання ПАТ «ЄММЗ» від СОК «Кримекопродукт» молока, підтверджується товарно-транспортними накладними №№1105, 1114, 1122, 1087, 1097.

Під час отримання молока СОК «Кримекопродукт» надавало ПАТ «ЄММЗ» податкові накладні: № 48 від 22.06.2012. на суму ПДВ - 1817,90 грн., № 49 від 24.06.2012 на суму ПДВ - 1817,90 грн., № 50 від 26.06.2012 на суму ПДВ - 1792,28 грн., № 51 від 28.06.2012 на суму ПДВ - 1768,43 грн. та № 52 від 30.06.2012 на суму ПДВ - 1841,75 грн., на загальну суму ПДВ - 9038,26 грн.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Надані до матеріалів справи податкові накладні №№ 48-52 оформлені у відповідності норм ст. 201 Податкового кодексу України, що надає право позивачу відносити до податкового кредиту суми податку - 9038,26 грн., сплаченої у червні 2012 року, у зв'язку з придбанням молока.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ на час вчинення правочину контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів та виконання робіт.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Наявні у матеріалах справи письмові докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що надані за кожною фінансово-господарською операцією, підтверджується як фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) так і використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції ретельно дослідив вказані докази та повно з'ясував обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам.

Також колегія суддів зазначає, що надані третьою особою податкові накладні №№ 48-52 виписувалися під час її зареєстрованості платником ПДВ згідно свідоцтва № 100337526. Однак, ці податкові накладні були знищені у приміщенні ПАТ «ЄММЗ» внаслідок пожежі.

Обов'язок з відновлення знищених документів, згідно яких визначається об'єкт оподаткування, податкове зобов'язання встановлений ст. 44 Податкового Кодексу України.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Третя особа, відновляючи податкові накладні у серпні 2012 року для позивача, вказала в них новий номер свого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - 200056055, замість раніше діючого свідоцтва платника ПДВ - 100337526.

У податковому періоді - червні 2012 року позивачем відображені податкові накладні №№ 48-52 у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року. Так само й третьою особою відображені податкові накладні №№ 48-52 у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року до декларації з податку на додану вартість.

Отже під час проведення перевірки Державною податковою інспекцією в м. Євпаторія АР Крим не встановлено розбіжностей у реквізитах податкових накладних №№ 48-52 та з наведених підстав, відповідач не встановив порушень.

Внаслідок чого, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у червні 2012 року від операцій по договору на закупівлю молока № 353-1206 від 20.06.2012.

Посилання податкової інспекції на окремі недоліки заповнення бухгалтерських документів не можуть розцінюватися судом як відсутність у позивача права на віднесення сум понесених витрат з придбання товарів (робіт, послуг) та сплати ПДВ до складу податкового кредиту при доведеності реального вчинення правочинів.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Доводи податкової інспекції щодо наявності у діях контрагента позивача ознак фіктивної діяльності є передчасними, оскільки не ґрунтуються на належному доказі.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 по справі № 801/1619/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська