Ухвала

від 16.06.2014 по справі 801/1619/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/51779/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року

у справі № 801/1619/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим,

третя особа -Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Кримекопродукт»,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Євпаторійський міський молочний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Євпаторії Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, третя особа Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Кримекопродукт», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 21.01.2013 року №0000072304 та №0000082304.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість з СОК «Кримекопродукт» за період 01.03.2012 року по 30.06.2012 року, відповідачем складено акт від 04.01.2013 року №3/22.03/30890009, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, п.п 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 9490,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9038,26 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року: - №0000072304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9490,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4745,00 грн.; - №0000082304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9038,26 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4519,13 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської операції позивача з СОК «Кримекопродукт».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо реальності господарської операції позивача з його контрагентом та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з СОК «Кримекопродукт» на підставі укладеного договору на закупівлю молока.

Матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача з його контрагентом щодо постачання товару, зокрема, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, рапортами про виробку продукції. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Постачання сировини здійснювалося на умовах самовивозу спеціальним автотранспортом позивача, копія свідоцтва про реєстрацію якого наявна у матеріалах справи.

На спростування посилання відповідача щодо невстановлення взаємовідносин третьої особи - СОК «Кримекопродукт» з фізичними особами по здачі молока незбираного, в матеріалах справи наявні листи приймання молока у населення. Ведення господарської діяльності підтверджується також договором оренди майна, актом прийому-передачі, договором оренди устаткування, договорами оренди нежитлових приміщень, ветеринарним свідоцтвом.

Отримане позивачем молоко перероблялося на ПАТ «ЄММЗ» у готову продукцію, що підтверджується рапортами про виробку продукції.

З приводу доводів відповідача про відсутність права ПАТ «ЄММЗ» на отримання податкового кредиту на суму 9038,26 грн. у зв'язку з оформленням податкових накладних №№ 48-52 від 22-30 червня 2012 року з порушенням ст. 201 п. 201.1 ПК України, а саме - невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час складання даних податкових накладних третя особа СОК «Кримекопродукт» був зареєстрований платником податку на додану вартість за №100337526.

17.07.2012 року реєстрацію СОК «Кримекопродукт» як платника податку на додану вартість анульовано.

У зв'язку з виникненням пожежі на ПАТ «Євпаторійський міський молочний завод», що підтверджується актом про пожежу та актом про наслідки пожежі, дані податкові накладні було знищено.

Відновляючи податкові накладні у серпні 2012 року на вимогу позивача, третя особа вказала в них новий номер свого свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - 200056055, замість раніше діючого свідоцтва платника ПДВ - 100337526.

Разом з тим, в акті перевірки не встановлено розбіжностей у реквізитах податкових накладних №№48-52 з наведених підстав, а в матеріалах справи наявні копії даних податкових накладних, надані третьою особою - СОК «Кримекопродукт», з реквізитами, що були дійсні на час їх видачі.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №801/1619/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук