Постанова

від 26.09.2013 по справі 926/634/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 926/634/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ітертех" від 07.08.2013 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 31.07.2013 року

у справі № 926/634/13

за позовом: Дочірнього підприємства "Ітертех", м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост", м. Чернівці

про: стягнення 548 156,00 грн. збитків

за участю представників:

від позивача : Янко С.М. - представник

від відповідача: Шевчук Д.В. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..

В судовому засіданні 19.09.2013 року оголошено перерву до 26.09.2013 року з метою надання можливості відповідачу ознайомитись з новими доказами по справі, поданими позивачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07.2013 року у справі № 926/634/13 (суддя Паскарь А.Д.) у задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства "Ітертех" до Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" про стягнення 548 156,00 грн. збитків - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що зазначена сума збитків не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача через відсутність прямого (безпосереднього) зв'язку між поведінкою відповідача щодо не реєстрації податкової накладної та настанням для позивача шкідливого результату у вигляді прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішенням про завищення від'ємного значення ПДВ.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність збитків, а саме сплати до державного бюджету нарахованої йому за податковим повідомлення-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.04.2013 №0005332202 завищення від'ємного значення ПДВ на суму 548156,00 грн., а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ДП "Ітертех" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та позовні вимоги задоволити. Зокрема, в апеляційній скарзі та доповненні до неї від 24.09.2013 року, апелянт покликається на те, що відсутність даних про реєстрацію податкової накладної від 31.10.2011 №29, виписаної ТзДВ «Трансмост», в Єдиному реєстрі податкових накладних свідчить про порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, зокрема, вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України. Саме з цих підстав орган перевірки дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 548 156 грн., та видав відповідне податкове повідомлення-рішення, які згідно ст. 225 ГК України є збитками.

Також, апелянт зазначає, що ДП «Ітертех» самостійно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму, визначену податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2013 №0005332202, а саме - на 548 156,00 грн., що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 шляхом зменшення показника рядка 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду».

Крім цього, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушено положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та не застосовано до спірних правовідносин при розгляді справи рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку у оскаржуваному рішенні, що позивач, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, не довів наявність збитків.

Крім цього, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують фактичну сплату до бюджету вказаної суми, а твердження представника позивача про те, що державна податкова служба зменшила на дану суму податковий кредит, пред'явлений позивачем до відшкодування із бюджету не може бути підтвердженим наявності збитків, оскільки право на відшкодування ПДВ із державного бюджету не є власністю позивача, а також не є неодержаними доходами або додатковими витратами. Таке право власності могло з'явитись у позивача тільки за умови дотримання всіх умов, які визначені чинним законодавством для включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Оскільки податковий орган відмовив позивачу у включенні суми податку до податкового кредиту, а позивач не оскаржив таке рішення у встановленому законом порядку, таке рішення податкового органу вважається узгодженим, а отже право власності на вказану суму у позивача не виникло.

Також, відповідач вважає, що податкові зобов'язання позивача перед державним бюджетом регулюються податковим законодавством та не можуть слугувати підставою виникнення господарських зобов'язань із відшкодування шкоди.

Повністю відповідач погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутній ще один обов'язковий елемент складу господарського правопорушення, а саме безпосереднього (прямого) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату (збитків). Як зазначалось раніше, до відмови державної податкової служби у визнанні права позивача на віднесення вказаної суми до податкового кредиту призвели дії (бездіяльність) самого позивача, оскільки для реалізації свого права на віднесення даної суми до податкового кредиту позивач мав би потребувати від відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в разі відмови останнього зробити це, позивач мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, яка і була би підставою для включення сум податку до податкового кредиту (ст. 201 Податкового кодексу України). І хоча подання такої заяви є правом, а не обов'язком позивача, саме реалізація цього права є необхідною умовою для включення суми податку до податкового кредиту. Таким чином, не реалізувавши своє право на подання такої заяви, позивач втратив і право віднести до податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість.

Із наведеного, відповідач вважає, і випливає висновок, що прямою (безпосередньою) причиною шкідливого результату у вигляді втрати права на віднесення сплаченого податку до податкового кредиту за звітний період, стала бездіяльність самого позивача, що не виконав передбачених податковим законодавством дій у вигляді подання відповідної заяви.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2011 року між ТзДВ «Трансмост» (підрядник) та ДП «Ітертех» (замовник) укладено договір підряду № 707/2011 (а.с. 10) , із внесеними змінами і доповненнями відповідно додаткових угод № 1 від 01.08.2011 року (а.с. 20) , № 2 від 25.08.2011 року (а.с. 23) та № 3 від 26.08.2011 року (а.с. 27) , згідно з яким підрядник зобов'язується за завданням замовника власними або залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати замовнику у встановлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, затверджену проектну і дозвільну документацію, здійснювати приймання виконаних підрядником робіт і проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

Згідно акту приймання виконаних робіт за жовтень 2011 року № 5 (а.с. 39), підрядником виконано будівельно-монтажні роботи на об'єкті та передано замовнику, які останнім прийнято на загальну суму 4 288 937,07 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 714 822,84 грн..

31.10.2011 року ТзДВ «Трансмост» на виконанні будівельно-монтажні роботи виписано податкову накладну № 29 (а.с. 156) на загальну суму 3 288 937,06 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 548 156,18 грн..

Позивач виконанні відповідачем будівельно-монтажні роботи оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 14.10.2011 року (а.с. 153) на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 166 666,67 грн.), № 314 від 09.11.2011 року (а.с. 154) на суму 1 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн.) та платіжним дорученням № 320 від 15.11.2011 року (а.с. 155) на суму 1 788 937,07 грн. (в т.ч. ПДВ - 298 156,18 грн.).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначає позивач, податкову накладну № 29 від 31.10.2011 року (а.с. 156) та податкові зобов'язання, які виникли на її підставі позивачем було відображено у звітній Податкові декларації з податку на додану вартість за 11-й місяць 2011 року (а.с. 157) . Крім цього, податкову накладну № 29 від 31.10.2011 року було зареєстровано в Реєстрі вданих та отриманий податкових накладних за 11-й місяць 2011 року (а.с. 160) .

Окрім цього, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.04.2013 року проведено планову перевірку ДП «Ітертех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року, про що складено акт № 385/22-2/31991340 (а.с. 45) .

За результатами перевірки, державною податковою інспекцією встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме згідно даних до декларацій з податку на додану вартість реєстрів податкових накладних, підприємством було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 548 156,00 грн. у листопаді 2011 року згідно податкової накладної від 31.10.2011 року № 29, виписаної ТзДВ «Трансмост», код ЄДРПОУ 14262749, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за листопад 2011 року на 548 156,00 грн..

У зв'язку із наведеним, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року № 0005332202 (а.с. 44) , яким ДП «Ітертех» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 548 156,00 грн..

На виконання вимог податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 року № 0005332202, позивач подав до органу державної податкової служби Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 173) та самостійно зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 548 156,00 грн..

З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 548 156,00 грн., є збитками у розумінні ст. 225 ГК України, а тому на підставі ст. 226 ГК України подав позов про стягнення 548 156,00 грн. з відповідача.

Відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положення п. 200.1 ст. 200 ПК України, визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як зазначалось вище та встановлено судовою колегією, позивачем до податкового кредиту у листопаді 2011 року була включена сума податку на додану вартість у розмірі 548 156, 18 грн., згідно з податковою накладною № 29 від 31.10.2011 року, що відображено у рядку 24 Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року (а.с. 165) , рядку 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року (а.с. 157) та у Реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за той же період, рядок 18 розділу ІІ «Отримані податкові накладні» (а.с. 160).

Однак, при проведенні 19.04.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки ДП «Ітертех» з питань дотримання вимог податкового законодавства, державною податковою інспекцією встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме підприємством було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 548 156,00 грн. у листопаді 2011 року згідно податкової накладної від 31.10.2011 року № 29, виписаної ТзДВ «Трансмост», код ЄДРПОУ 14262749, яка не внесена до Єдиного реєстру податкових накладних, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за листопад 2011 року на 548 156,00 грн..

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України, встановлює, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічна вимога міститься у п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, який визначає, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України, передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Аналогічна вимога міститься у п. 2 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

З огляду на наведене, позивач на виконання вимог податкового законодавства та податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 року № 0005332202, подав до органу державної податкової служби Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. ) та самостійно зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 548 156,00 грн..

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 47 ГК України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу витрат, що підлягають стягненню з боржника, який припустився порушення зобов'язання, входять витрати зі сплати фінансових санкцій і пені з вини боржника. Так, боржник, не будучи платником податку на додану вартість, з метою не упустити можливість укладення вигідного договору або з інших причин може оформити в зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг податкову накладну і передати її покупцю (послугоодержувачу). Цей останній може на підставі податкової накладної скористатися податковим кредитом. Згодом орган державної податкової служби може встановити необґрунтованість одержання податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої суб'єктом, що не має на це права, і застосувати фінансові санкції до одержувача (послугоодержувача). Сплативши суми фінансових санкцій, покупець може стягнути суму здійснених витрат з контрагента за договором (коментар до ст. 623 ЦК України за ред. проф.. Ротань В.Г.) .

А отже, колегія суддів приходить до висновку, що зменшивши розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, позивач, тим самим поніс втрати (збитки) у вигляді не отриманого податкового кредиту (ст. 198 ПК України) або бюджетного відшкодування (ст. 200 ПК України).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 548 156,00 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо висновку місцевого господарського суду та твердження відповідача про відсутність причинового зв'язку між протиправною поведінкою порушника (відповідача) та збитками, колегія суддів вважає такі необґрунтованими та безпідставними, оскільки як встановлено судовою колегією, причиною завищення від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за листопад 2011 року на 548 156,00 грн. та як наслідок зменшення податкового кредиту позивача за цей ж період, стало порушення відповідачем податкового законодавства, а саме вимог пункт 201.10 ст. 201 ПК України - не внесення до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної від 31.10.2011 року № 29, виписаної ТзДВ «Трансмост».

Твердження відповідача про те, що підставою для відмови у віднесенні оспорюваної суми до податкового кредиту призвели дії (бездіяльність) позивача, оскільки останній міг вимагати від відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку судової колегії є безпідставними та необґрунтованими, оскільки як вбачається з копії податкової накладної № 29 від 31.10.2011 року (оригінал якої оглянуто в судовому засіданні), остання належним чином оформлена у відповідності до положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та містить встановлену п. 6.1 Порядку, у верхній лівій частині відповідну відмітку про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних. А тому колегія суддів вважає, що на момент отримання податкової накладної № 29 від 31.10.2011 року та включення її до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, позивачу не було відомо про невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо невнесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ДП «Ітертех» задоволити.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 31.07.2013 року у даній справі - скасувати.

Прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги ДП «Ітертех» задоволити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» (58000, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 14262749) на користь Дочірнього підприємства «Ітертех» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 3, н/п 18, код ЄДРПОУ 31991340) - 548 156,00 грн. збитків, 10 963,12 грн. судового збору за позовом та 5 481, 56 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.