Постанова

від 27.11.2013 по справі 926/634/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 926/634/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівПолянського А.Г., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. у справі№926/634/13 Господарського судуЧернівецької області за позовомДочірнього підприємства "Ітертех" доТовариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" провідшкодування збитків за участю:

- позивача:Черпак І.Є. (довіреність від 01.11.2013р.) - відповідача:Шевчук Д.В. (довіреність від 03.09.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Дочірнє підприємство "Ітертех" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" (далі - відповідач) 548156,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч приписів статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних видану позивачу податкову накладну, на підставі якої останній відніс до податкового кредиту вказану суму, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення за наслідками якого позивачу зменшено розмір значення суми податку на додану вартість на 548 156,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2013р. (суддя Паскарь А.Д.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Данко Л.С.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що позивач не довів у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, наявність збитків, а також тим, що між поведінкою відповідача щодо не реєстрації податкової накладної та настанням для позивача шкідливого результату у вигляді прийняття органом державної податкової служби названого податкового повідомлення, відсутній безпосередній причинний зв'язок.

Скасовуючи це рішення та повністю задовольняючи позов суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що із зменшенням від'ємного значення суми податку на додану вартість позивач зазнав втрат, які мають бути відшкодовані йому відповідачем.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 111 11 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання укладено між сторонами у справі договору підряду від 07.07.2011 року відповідачем виконано та передано позивачу будівельно-монтажні роботи на загальну суму 4 288 937,07 грн., в т.ч. податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 714 822,84 грн.

Позивач виконанні відповідачем будівельно-монтажні роботи оплатив у вказаному розмірі, з урахуванням ПДВ.

Відповідач виписав позивачу податкову накладну № 29 на загальну суму 3 288 937,06 грн., в т.ч. ПДВ - 548 156,18 грн., яку та податкові зобов'язання, що виникли на її підставі, позивач відобразив у звітній податкові декларації з податку на додану вартість за 11-й місяць 2011 року. Крім цього, податкову накладну було зареєстровано в реєстрі отриманих податкових накладних за 11-й місяць 2011 року.

Також судами встановлено, що за результатами проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.04.2013 року планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що згідно даних до декларацій з ПДВ реєстрів податкових накладних, підприємством було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 548 156,00 грн. у листопаді 2011 року згідно податкової накладної від 31.10.2011 року № 29, виписаної відповідачем, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за листопад 2011 року на цю суму, що є порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв'язку із наведеним, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року № 0005332202, яким позивачу зменшено розмір значення суми ПДВ на 548 156,00 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на виконання вимог вказаного податкового повідомлення-рішення в податковому обліку позивача зменшено розмір ПДВ на вказану суму, яка перед цим була включена позивачем до податкового кредиту.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 201.10. Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судами позивач отримавши від відповідача вказану податкову накладну скористався наданим йому правом та включив до складу податкового кредиту ПДВ у вказаній сумі.

Вказаною вище нормою права також визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, а реєстрація таких накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Цією нормою також передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, зазначеною нормою встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином подача скарги на такого постачальника, який порушив порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, є правом позивача, а не його обов'язком.

Згідно частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України, яка передбачає гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав юридичними особами, відшкодовуються йому відповідно до закону (ч.3).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Як вбачається з наведених норм Податкового кодексу України відповідач, як продавець товарів/послуг, зобов'язаний був надавши позивачу податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, як встановлено судами, такий обов'язок не виконав.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на час включення відомостей цієї податкової накладної до податкової декларації з ПДВ позивачем, йому не було відомо, що відповідач не виконав вимог Податкового кодексу України щодо реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наслідком зменшення в податковому обліку позивача податкового кредиту з ПДВ є саме порушення відповідачем вказаних вимог податкового законодавства, а відповідно і із наявністю правових підстав для захисту порушених майнових прав позивача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. у справі Господарського суду Чернівецької області №926/634/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець