Постанова

від 25.09.2013 по справі 2а/0470/11008/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 2а/0470/11008/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: позивача представника відповідача представника третьої особи-1 представника третьої особи-2 ОСОБА_3 Фірсової О.В. Молодець Т.В. Гордієнко Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Дмитрівська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання акту нечинним та спонукання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Дмитрівська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області з позовними вимогами про:

- визнання нечинним державного акту серії ЯГ №508525 від 08.10.2008 року, виданого Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, про право власності на земельну ділянку (пай) розміром 7.9804 умовних кадастрових гектар, кадастровий номер 1221084100-01-173-0846, за порядковим НОМЕР_1, яка фактично розташована не по порядку за земельною ділянкою НОМЕР_2, як було передбачено карткою-схемою розпаювання земельних часток (паїв) КПС «Україна» по Дмитрівської сільській раді, а розташована після земельної ділянки за НОМЕР_3;

- зобовязання Верхньодніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення та видати новий державний акт про право власності на земельну ділянку (пай) розміром 7.9804 умовних кадастрових гектар, на земельну ділянку розташовану на землях Дмитрівської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка значиться на цей час за порядковим номером НОМЕР_4, повернувши цій земельній ділянки ії початковий порядковий номер НОМЕР_1.

В подальшому, замінено Відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області на Управління Держземагенства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на зборах власників земельних часток, за позивачем було визначено право на отримання в натурі земельної ділянки НОМЕР_1, яка йшла по порядку за земельною ділянкою НОМЕР_2. Проте, на час видання позивачу державного акту про право власності на землю, відповідачем, на думку позивача, земельна ділянка НОМЕР_1 була поміняна місцями та не йшла за порядковим номером НОМЕР_2. Земельна ділянка за НОМЕР_1, яка належить позивачу на підставі акту на право власності фактично стала йти за земельною ділянкою НОМЕР_3. Таким чином, відповідач не мав право самостійно змінювати встановлений зборами власників, визначений порядок розташування земельних ділянок, та переносити належну позивачу земельну ділянку НОМЕР_1, на землю, на який було передбачене розташування земельної ділянки НОМЕР_3.

Представник відповідача та представник третьої особи-2 надали суду пояснення, з яких вбачається, що зі сторони Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Управління Держземагенства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області під час оформлення та видачі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 508525 від 08.10.2008 року, порушень не допущено, всі дії проведено відповідно до вимог законодавства.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, представник третьої особи-1 та представник третьої особи-2 у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, звернувся до Верхньодніпровської райдержадміністрації з заявою від 06 лютого 2006 року за № 14-зем стосовно передачі у власність безкоштовно земельної ділянки, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0171954, виданого Верхньодніпровською райдержадміністрацією 10 квітня 1997 року. В даній заяві, також, зазначено, що земельна ділянка НОМЕР_1 розташована на полі №№ 103 , 104 згідно схеми поділу КСП «Україна». Дане питання було розглянуто на засіданні районної комісії по розгляду земельних питань при Верхньодніпровській районній державній адміністрації 21 лютого 2006 року.

По результатам засідання районної комісії по розгляду земельних питань при Верхньодніпровській районній державній адміністрації було прийнято розпорядження голови райдержадміністрації від 28 березня 2006 року № 121-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на землю», відповідно до якого, відведено ОСОБА_3 пай НОМЕР_1 на полі №№ 103 , 104, відповідно до сертифікату № 0171954 земельну ділянку площею 7,9804 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району.

Технічна документація щодо передачі земельних часток (паїв) в приватну власність громадянам, власникам сертифікатів на території Дмитрівської територіальної громади, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розроблялась відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення формування аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 року № 1529/99 і рекомендацій Держкомзему України, розроблених до нього, «Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджених наказом Держкомзему України, Міністерством сільського господарства і продовольства України та Українською академією аграрних наук від 06.06.1996 року № 47/172/48 (із змінами внесеними від 03.03.1998 року).

Визначення меж земельної ділянки, що передається у власність, проведено за допомогою високоточної супутникової радіонавігаційної апаратури Trimble 4600 LS, що складається з трьох приймачів і контролера TSC-1, зареєстрованих в Держгеонагляді 20.12.2001р., № 53. Координати поворотних точок меж земельної ділянки, визначені в системі координат 1963 року. Площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначена методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно з «Порядком грошової оцінки земель», затверджених спільним наказом Держкомзему України, Держкоммістбудівництва і Мінсільгосппрому України та Української академії наук від 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150.

Проектування земельних часток (паїв) проводилось з урахуванням крутизни та напрямку схилів, ґрунтового покриву у програмному забезпеченні «ZЕМРRО». Тобто, програмне забезпечення автоматично проводило розбивку земельних масивів на земельні частки. Схему поділу земель погоджено Верхньодніпровським районним відділом земельних ресурсів і Верхньодніпровською районною державною адміністрацією.

Згідно акту передачі та прийому земельної ділянки НОМЕР_1 та плану розпаювання, з земель колишнього КСП «Україна» від 27 квітня 2006 року, позивач прийняв земельну ділянку загальною площею 7,9804 га. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону власнику земельної ділянки (позивачу). Зовнішні межі погоджені з суміжними землевласниками і землекористувачами. На час підписання акта передачі та прийому земельної ділянки спірних питань не виникало. Акт складно в трьох примірниках: примірник 1 - власнику земельної ділянки, примірник 2 - районному відділу земельних ресурсів, примірник 3 - землевпорядній організації.

Позивач в судовому засіданні наполягав на тому, що згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні зазначив, що план-схема, на яку посилається позивач, формувалась ще за часів існування колгоспу. В подальшому, згідно схематичного розпаювання, робились протоколи жеребкування. На підставі вказаних протоколів, виносилось клопотання сільською радою, в якому зазначено, що позивач має отримати земельну частку (пай), яка складається з двох земельних ділянок на двох полях. Районна державна адміністрація вказане клопотання задовольнила, оскільки, більшість членів КСП підтримала вказане клопотання.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899-IV), визначено організаційні та правові засади, виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Згідно до статті 3 Закону № 899-IV, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю), йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У відповідності до вимог статті 4 Закону № 899-IV особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості), двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.

Частиною 1, 2 ст.9 Закону № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш, як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Згідно п.2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (що діяв на момент прийняття розпорядження голови райдержадміністрації від 28 березня 2006 року № 121-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на землю») організаціям землеустрою здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також, у вартісному виразі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушень вимог законодавства щодо виділення земельної частки (паю) та подальшого оформлення державного акту про право власності на земельну ділянку (пай) серії ЯГ № 508525 від 08.10.2008 року на ім'я ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені позивачем, не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Дмитрівська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Управління Держземагенства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання акту нечинним та спонукання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 25.09.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька