Рішення

від 03.10.2013 по справі 496/2014/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7644/13

Головуючий у першій інстанції Калінюк Р.Б.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Криворучці Ю.П.,

за участю: представника позивачки, ОСОБА_3, - ОСОБА_4, та представника відповідача, ТОВ "Марінда", - Голотиніна Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінда" на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінда", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" про поновлення строку позовної давності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення земельної ділянки в стан придатний для ведення особистого сільського господарства і знесення нежитлових будівель і споруд та визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель і споруд недійсним,

в с т а н о в и л а:

19 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, який згодом 23 липня 2013 року уточнила, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі договору №1 від 18.03.2003 року ТОВ "Агрофірма "Весна" продала ТОВ "Марінда" частину цілісного майнового комплексу (тепличного комплексу Шкодогорського відділення першої черги), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з шести нежитлових кам'яних будівель корисною площею 1304,9 кв.м., огородження Шкодогорського тепличного комбінату першої черги, металевих розбірних конструкцій: теплиць плівкових, теплиць аркових весняних, обладнання, встановленого у плівкових теплицях. Вказана частина цілісного майнового комплексу розташована на земельних ділянках 1/2, 1/3, 1/4, 1/1, 1/5, 1/6, 1/8, право власності на які після смерті її чоловіка ОСОБА_7 перейшло 30 жовтня 2012 року до неї у порядку спадкування за законом. Вона вважає, що на земельних ділянках, належних їй, розташована частина цілісного майнового комплексу та теплиці, які перешкоджають їй користуватись належною земельною ділянкою за цільовим призначенням - веденням особистого селянського господарства. Крім того, вона вважає, що договір, укладений 18.03.2003 року між ТОВ "Агрофірма "Весна" та ТОВ "Марінда", підлягає визнанню недійсним в зв'язку з порушенням закону при його укладені і в послідуючому порушенням права власності позивачки на земельні ділянки, адже, на її думку, було проведено відчуження частини саме цілісного майнового комплексу без виділу частки з спільного майна в натурі за рішенням суду та набуте ТОВ "Марінда" право власності не було зареєстровано, як того вимагав Закон.

Посилаючись на ці обставини та на ст. 152 ЗК України, ст. ст. 321, 391, 334, 657 ЦК України, позивачка ОСОБА_3 просила суд зобов'язати ТОВ "Марінда" усунути їй перешкоди в користуванні земельними ділянками: 1/2, 1/3, 1/4, 1/1, 1/5, 1/6, 1/8, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1, шляхом приведення земельних ділянок у стан придатний для ведення особистого селянського господарства, а саме: звільнити вищевказані земельні ділянки шляхом знесення шести нежитлових кам'яних будівель, огородження Шкодогорського тепличного комбінату першої черги, металевих розбірних конструкцій теплиць плівкових, теплиць аркових весняних (без обігріву), обладнання, встановленого у плівкових теплицях: теплогенератор в ТГ-400 - 59 шт., вентиляторів Ц4-7 - 59 шт.,

визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 18.03.2003 року, укладений між ТОВ "Агрофірма "Весна" та ТОВ "Марінда", про відчуження шести нежитлових кам'яних будівель, металевих розбірних конструкцій, обладнання, встановленого у плівкових теплицях.

поновити строки позовної давності на звернення до суду із позовом.

стягнути з ТОВ "Марінда" на користь позивачки судові витрати в сумі 458,80 грн.

Представник відповідача, ТОВ "Марінда", проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що ТОВ "Марінда" є власником майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу № 1, укладеному 18 березня 2003 року між ТОВ "Агрофірма "Весна" в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ "Марінда", акту приймання-передачі даного комплексу, платіжного доручення про сплату вартості майна у розмірі 290000 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 34,2867 га, що знаходилася у розпорядженні Біляївської районної державної адміністрації Одеської області. В подальшому ТОВ "Марінда" планувало укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розміщена частина майнового комплексу.

11 жовтня 2004 року за ініціативою ТОВ "Агрофірма "Весна", Біляївською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 742/2004 про проведення обміну земельних ділянок на території Усатівської сільської ради, а саме: обмін земельної ділянки, яка на той час знаходилась в оренді ТОВ "Агрофірма "Весна" на земельні ділянки 19-ти фізичних осіб. 19 листопада 2004 року директором ТОВ "Аргофірма "Весна" - ОСОБА_8, на підставі довіреностей наданих вказаними громадянами укладено ряд договорів міни із Біляївською райдержадміністрацією, в які внесено завідома неправдиві відомості про те, що на даних земельних ділянках відсутні будь-які будівлі та вони є ріллею , що підтверджується постановою Біляївського районного суду м. Одеси від 23 липня 2012 року по кримінальної справі за звинуваченнями ОСОБА_8 в скоєні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України. 08 лютого 2006 року Біляївською районною державною адміністрацію було прийнято розпорядження № 158/2006 про зміну цільового призначення земельних ділянок 19 осіб на території Усатівської сільської ради. В результаті чого, цільове призначення земельних ділянок з "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" було змінено на "для ведення особистого селянського господарства". 18 травня 2006 року ОСОБА_7 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу придбано у вищезазначених громадян (19 осіб) земельні ділянки, отримані ними на підставі договорів міни. 30 жовтня 2012 року позивачка ОСОБА_3 успадкувала земельні ділянки після смерті чоловіка та відповідно отримала державні акти на землі. У теперішній час власниками земельних ділянок, на яких безпосередньо знаходиться майновий комплекс, крім позивачки ОСОБА_3, яка є засновником ТОВ "Агрофірма Весна", є ОСОБА_8 (директор ТОВ "Агрофірма Весна"), ОСОБА_9 (директор СГ ТОВ "Агрофірма ім. С.М. Кірова"). Таким чином, ТОВ "Марінда" за законом першочергово мала і має право отримати в оренду земельну ділянку, на якій розміщено її нерухоме майно, однак незаконними діями товариство було позбавлено цього права. Згідно норм ЦК УРСР (1963р.), який був чинний на момент укладення договору, на момент укладення договору купівлі-продажу від 18.03.2003р., не передбачалось обов'язкової норми для нотаріального посвідчення договорів. Крім того, позивачка не є стороною договору й вправі визнавати його недійсним. ТОВ "Марінда" не порушує прав позивачки, тому законних підстав для задоволення позову немає. Також, ТОВ "Марінда" заявило клопотання про застосування строку позовної давності. (т. 1, а.с. 55-61).

Представник відповідача, ТОВ "Агрофірма "Весна", визнав позов в повному обсязі та просив суд розглянути справи за відсутністю представника.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено. Суд зобов 'язав ТОВ "Марінда" усунути перешкоди в користуванні позивачкою земельними ділянками: 1/2, кадастровий номер 5121085200:01:002:0002, державний акт серії ЯГ №917442 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/3, кадастровий номер 5121085200:01:002:0003, державний акт серії ЯГ №917443 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/4 кадастровий номер 5121085200:01:002:0004, державний акт серії ЯГ №917444 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/1 кадастровий номер 5121085200:01:002:001, державний акт серії ЯГ №917441 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/5, кадастровий номер 5121085200:01:002:0005, державний акт серії ЯГ №917445 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/6, кадастровий номер 5121085200:01:002:0006 та 5121085200:01:002:0018, державний акт серії ЯГ №917446 від 07.08.2006 року; земельною ділянкою 1/8, кадастровий номер 5121085200:01:002:0019, державний акт серії ЯГ №917447 від 07.08.2006 року, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, шляхом приведення земельних ділянок у стан придатний для ведення позивачкою ОСОБА_3 особистого селянського господарства, а саме: звільнити вищевказані земельні ділянки шляхом знесення шести нежитлових кам'яних будівель корисною площею 1304,9 кв. м: А - будівля обслуговуючих служб тепличного комбінату, корисною площею 289,40 кв. м; Б - будівля профілакторію Шкодогорського відділення, корисною площею 67,70 кв. м; Г - будівля прохідної Шкодогорського відділення, корисною площею 48,00 кв. м; Д - будівля дизельної електростанції, корисною площею 103,70 кв. м; Е - будівля котельної Шкодогорського тепличного комбінату, корисною площею 256,20 кв. м.; Ж - будівля бджільнику, корисною площею 540,00 кв. м; І - огородження Шкодогорського тепличного комбінату першої черги - 1130 м; металевих розбірних конструкцій: теплиць плівкових (блоки №1, 2, 4, розводка (13,5 теплиць); теплиць аркових весняних (без обігріву); обладнання, встановленого у плівкових теплицях: теплогенератор в ТГ-400 - 59 шт.; вентиляторів Ц4-7 - 59 шт.,

визнав недійсним договір купівлі-продажу № 1 від 18.03.2003 року, укладений між ТОВ "Агрофірма "Весна" та ТОВ "Марінда" про відчуження шести нежитлових кам'яних будівель, металевих розбірних конструкцій, обладнання, встановленого у плівкових теплицях,

стягнув з ТОВ "Марінда" та ТОВ "Агрофірма "Весна" в рівних частках на користь позивачки судові витрати в розмірі 458, 80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач "ТОВ "Марінда" просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, ТОВ "Марінда" пояснення на апеляцію представника позивачки, ОСОБА_3, - ОСОБА_4, та представника відповідача, ТОВ "Марінда", - Голотиніна Р.Ю., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на земельних ділянках, належних позивачці ОСОБА_3 розташована частина майнового комплексу та теплиць, які перешкоджають їй користуватись земельною ділянкою за цільовим призначенням - ведення особистого сільського господарства. При цьому суд застосував ст. ст. 212, 158 ЗК України.

Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 18 березня 2003 року підлягає визнанню недійсним в зв'язку з порушенням закону при його укладенні і в послідуючому порушенням права власності позивачки на земельні ділянці, а саме було проведено відчуження частини цілісного майнового комплексу без виділу частки з спільного майна в натурі за рішенням суду та набуте ТОВ «Марінда» право власності не було зареєстровано, як того вимагає закон. До цих правовідносин суд застосував ст. 48, 115, 131, 132, 227 ЦК УРСР (1963р.)

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлено, що позивачці ОСОБА_3 на праві власності належать земельні ділянки: 1/2, кадастровий номер 5121085200:01:002:0002, державний акт серії ЯГ №917442 від 07 серпня 2006 року, 1/3, кадастровий номер 5121085200:01:002:0003, державний акт серії ЯГ № 917443 від 07 серпня 2006 року, 1/4, кадастровий номер 5121085200:01:002:0004, державний акт серії ЯГ № 917444 від 07 серпня 2006 року, 1/1, кадастровий номер 5121085200:01:002:001, державний акт серії ЯГ № 917441 від 07 серпня 2006 року, 1/5, кадастровий номер 5121085200:01:002:0005, державний акт серії ЯГ №917445 від 07 серпня 2006 року, 1/6, кадастровий номер 5121085200:01:002:0006 та 5121085200:01:002:0018, державний акт серії ЯГ №917446 від 07 серпня 2006 року, 1/8, кадастровий номер 5121085200:01:002:0019, державний акт серії ЯГ № 917447 від 07 серпня 2006 року, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 жовтня 2012 року (т. 1, а.с. 11-25).

ТОВ "Марінда" є власником майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу № 1, укладеному 18 березня 2003 року між ТОВ "Агрофірма "Весна" в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ "Марінда", акту приймання-передачі даного комплексу, платіжне доручення № 1 від 19 березня 2003 року про сплату вартості майна у розмірі 290000 грн., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 34,2867 га, яка відносилася до земель державної власності та перебувала у віданні Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (т. 1, а.с. 64-68).

Цілісний майновий комплекс складається з шести нежитлових кам'яних будівель корисною площею 1304,9 кв. м: «А» - будівля обслуговуючих служб тепличного комбінату, корисною площею 289,40 кв. м; Б - будівля профілакторію Шкодогорського відділення, корисною площею 67,70 кв. м; Г - будівля прохідної Шкодогорського відділення, корисною площею 48,00 кв. м; Д - будівля дизельної електростанції, корисною площею 103,70 кв. м; Е - будівля котельної Шкодогорського тепличного комбінату, корисною площею 256,20 кв. м.; Ж - будівля бджільнику, корисною площею 540,00 кв. м; І - огородження Шкодогорського тепличного комбінату першої черги - 1130 м; металевих розбірних конструкцій: теплиць плівкових (блоки №1, 2, 4, розводка (13,5 теплиць); теплиць аркових весняних (без обігріву); обладнання, встановленого у плівкових теплицях: теплогенератор в ТГ-400 - 59 шт.; вентиляторів Ц4-7 - 59 шт.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В порушення зазначених вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини справи, на які посилався відповідач, ТОВ «Марінда», як на підставу своїх заперечень проти позову, та не дав належної оцінки наявним у справі доказам, які надані відповідачем.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції посилався на довідку СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» № 261 від 18 липня 2013 року про те, що у разі відчуження будь-якої складової частини комплексу його використання є неможливим (т. 2, а.с. 41), рішення реєстратора КП «ОМТІ та РОН» від 30 листопада 2012 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав на майновий комплекс (т. 1, а.с. 139-140), рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міського управління юстиції в Одеській області № 302707 від 08 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності (т.1, а.с. 137).

Оцінюючи зазначені докази, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вони не входять до предмету доказування по справі.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною.

Згідно із ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2002 року відповідач, ТОВ «Агрофірма Весна», придбало у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені С.М. Кірова» за договором купівлі-продажу посвідченим нотаріально за р/н 3153 цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 62-63, 160-242).

17 березня 2003 року ТОВ «Агрофірма Весна» в особі директора ОСОБА_8 уклало із Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області договір оренди на право короткострокового користування земельною ділянкою на 5 років. Предметом даного договору є земельна ділянка площею 34,2867 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка відносилася до земель державної власності та перебувала у віданні Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (т. 1, а.с. 69-73).

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що на земельній ділянці площею 34,2867 га, яка відносилася до земель державної власності та перебувала у віданні Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, розташований цілісний майновий комплекс, збудований ще у 2002 році, який належав відповідачам - ТОВ "Марінда" та ТОВ «Агрофірма Весна» (т.1, а.с. 102).

11 жовтня 2004 року за заявою ТОВ "Агрофірма "Весна", Біляївською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 742/2004 про проведення обміну земельних ділянок на території Усатівської сільської ради, а саме: обмін земельної ділянки, яка на той час знаходилась в оренді ТОВ "Агрофірма "Весна" на земельні ділянки 15-ти фізичних осіб (т.1, а.с. 107-112).

19 листопада 2004 року директором ТОВ "Аргофірма "Весна" - ОСОБА_8, на підставі довіреностей наданих вказаними громадянами укладено ряд договорів міни із Біляївською райдержадміністрацією (т. 1, а.с. 95-103), в які внесено завідома неправдиві відомості про те, що на даних земельних ділянках відсутні будь-які будівлі та вони є ріллею , що підтверджується постановою Біляївського районного суду м. Одеси від 23 липня 2012 року по кримінальної справі за звинуваченнями ОСОБА_8 в скоєні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1, а.с. 116, 117-119).

08 лютого 2006 року Біляївською районною державною адміністрацію було прийнято розпорядження № 158/2006 про зміну цільового призначення земельних ділянок 15 осіб на території Усатівської сільської ради. В результаті чого, цільове призначення земельних ділянок з "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" було змінено на "для ведення особистого селянського господарства" (т. 1, а.с. 104-106).

18 травня 2006 року чоловіком позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7, за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу придбано у вищезазначених громадян (15 осіб) земельні ділянки, отримані ними на підставі договорів міни.

30 жовтня 2012 року позивачка ОСОБА_3 успадкувала земельні ділянки після смерті чоловіка та відповідно отримала державні акти на землі (т. 1, а.с. 11-25).

У теперішній час власниками земельних ділянок, на яких безпосередньо знаходиться цілісний майновий комплекс, крім позивачки ОСОБА_3, яка є засновником ТОВ "Агрофірма Весна" є: ОСОБА_12 (родичка засновників ТОВ «Агрофірма Весна» ОСОБА_3 та ОСОБА_12), ОСОБА_8 (директор ТОВ «Агрофірма Весна»), ОСОБА_9 (директор ТОВ ім. С.М. Кірова), ОСОБА_13 (т.1, а.с. 74, 146-153).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірний майновий комплекс існує ще з 2002 року, тобто задовго до набуття позивачкою ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки (30 жовтня 2012 року) й не має підстав вважати, що земельна ділянка, на якій розташований майновий комплекс належний відповідачу, ТОВ «Марінда», на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2003 року, зайнята товариством самовільно.

При розгляді справи суд першої інстанції не прийняв до уваги норми Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу від 18.03.2003р.

Статтею 227 ЦК УРСР (1963р.) передбачалось, що договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Таким чином, жодна норма закону на момент укладення договору не зобов'язувала ТОВ «Марінда» нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу від 18.03.2003р., договір був укладений у відповідності до вимог діючого на той час законодавства у простій письмовій формі, тому для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1963р.) немає.

Посилання суду першої інстанції на відсутність реєстрації спірного нерухомого майна як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним є помилковим.

Так, в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54 цс 12 висловлений такий правовий висновок:

"Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення".

Тому на момент укладання спірного договору купівлі-продажу майнового комплексу не передбачалось обов'язкової державної реєстрації й суд першої інстанції помилково послався на положення ст. ст. 334, 657 ЦК України (2003р.), який набрав чинності з 01 січня 2004 року і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_3 не є стороною договору купівлі-продажу від 18 березня 2003 року й не вправі його оспорювати.

Крім того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 115, 131, 132 ЦК УРСР (1963р.) щодо права виділу учасників спільної часткової власності, складових частин речі та головній речі і її приналежності, оскільки сам по себе факт не вирішення цього питання власником нерухоме майна при укладанні договору купівлі-продажу не є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18 травня 2006 року подружжям ОСОБА_7 та позивачці було з достовірністю відомо про існування спірного майнового комплексу на земельних ділянках з 2002 року. Крім того, позивачка з 2002 року є учасником ТОВ "Агрофірма "Весна" (т.1, а.с. 74).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, захист цивільних справ - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що права позивачки ОСОБА_3, які вона вважає порушеними, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власності шляхом приведення земельної ділянки у стан придатний для ведення особистого сільського господарства і знесення майнового комплексу належного відповідачу ТОВ «Марінда» на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2003 року. Не доведено позивачкою й порушення її прав укладанням договору купівлі-продажу частки майнового комплексу. Тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України її вимоги не підлягають судовому захисту.

Отже вимоги позивачки ОСОБА_3 є незаконними, необґрунтованими й не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не вирішує питання про застосування правил позовної давності, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю вимог.

Неправильне застосування норм процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, та матеріального права, а саме, ст. ст. 212, 152 ЗК України, ст. ст. 47, 48, 227, 115, 131, 132 ЦК УРСР (1963р.), у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марінда» задовольнити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 липня 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінда", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" про поновлення строку позовної давності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення земельної ділянки в стан придатний для ведення особистого сільського господарства і знесення нежитлових будівель і споруд та визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель і споруд недійсним, відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік