Постанова

від 18.09.2013 по справі 811/2050/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року Справа № 811/2050/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі - Дегтярьові Д.В.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом голови селянського (фермерського) господарства "Росток" ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області про скасування постанови, припису та розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Голова селянського (фермерського) господарства "Росток" ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області (відповідач), в якому просить: винести постанову, якою скасувати постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.; скасувати розрахунок розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" ОСОБА_2; скасувати припис від 06.06.2013 року №234 винесений державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.;

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вищевказана постанова про закриття справи, розрахунок розміру шкоди та припис не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що інспектором Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, за відсутності матеріалів обстежень земельної ділянки за допомогою точних геодезичних приладів, визначено площу самовільно зайнятих ділянок, яка не відповідає фактичній площі цих ділянок.

Крім того, пояснив позивач, СФГ "Росток" надавалась допомога у обробітку землі громадянам, які самостійно здійснюють використання земельних ділянок, на які вони виготовили проекти землеустрою. Позивач вважає, що інспектор мала здійснити обстеження кожної окремої земельної ділянки, про що мала скласти відповідні акти та, за наявності підстав, вирішувати питання щодо відповідальності окремих громадян за використання земельних ділянок без належним чином оформлених документів. Вказане, на думку позивача, виключає факт самовільного зайняття земельних ділянок.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач проти заявленого позову заперечив та пояснив, що головою селянського (фермерського) господарства "Росток" ОСОБА_2 самовільно використовуються земельні ділянки на території Цибулівської сільської ради загальною площею 62,33 га, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України. ОСОБА_2 видано припис про усунення порушення від 06.06.2013 № 234 та складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2013 № 176. А так, як розмір шкоди значний, винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення та передані матеріали до Знам'янської міжрайонної прокуратури для відкриття кримінального провадження.

Відповідач наголосив на тому, що позивач не звертався до інспекції з приводу уточнення площі самовільно зайнятих земельних ділянок і на час розгляду справи він був згоден на ту площу, що зазначена в матеріалах справи. Також, відповідач звертає увагу на те, позивач в адміністративному позові не заперечує нанесення шкоди державі і що ним було порушено норми законодавства.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає вимоги позивача неправомірними та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.22,т.2).

Ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому, оскільки відповідач повідомлений належним чином, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 18.09.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 23.09.2013 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є керівником фермерського господарства "Росток", код ЄДРПОУ 22226153 (а.с.72-75,т.1).

Відповідач діє відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ38037388, затвердженого наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012 року № 99 (а.с.129-146,т.1).

Посадовою особою відповідача на підставі наказу начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області від 04.06.2013 року № 458-ОС спільно з представником Знам'янської міжрайонної прокуратури було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Цибулівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (а.с.119,т.1).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.063.2013 року, 06.06.2013 року та акти обстеження земельної ділянки від 06.06.2013 року №№ 45,46,47 (а.с.101-103,107-115,т.1).

Зі змісту вказаних актів вбачається, що в результаті перевірки встановлено самовільне зайняття позивачем на території Цибулівської сільської ради за межами населеного пункту с. Цибулеве, Знамянського району Кіровоградської області земельних ділянок державної власності загальною площею 62,33га під вирощування сільськогосподарських культур, які, відповідно довідок Цибулівської сільської ради від 05.06.2013 року №487 та від 06.06.2013 року №№ 489,491 на час перевірки засіяні: площею 9,50га технічною культурою - соєю; площею 10,83га, 42,00га - пшеницею, що, що є порушенням вимог статей 125, 126 , п."б" ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.53-1 КУпАП.

Дані акти були підписані позивачем без зауважень та отримано їх копії (крім акту від 05.06.2013 року, у якому відсутній підпис позивача).

На підставі зазначених актів відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення від 06.06.2013 року № 176; розрахунок розміру шкоди, заподіяної СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року; також 06.06.2013 року було винесено припис №234 та постанову про закриття справи від 06.06.2013 року № 176 (а.с.100,104,106,116, т.1).

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Законом України "Про охорону земель" визначено правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. Ст.2 названого закону визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі-Закон №963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 2 Закону № 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з приписами статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Указом Президента України від 13.04.2011 року №459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, п.1 якого визначено, що Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

П.4 названого Указу Президента України, зокрема, встановлено, що Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: 1) організовує та здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару грунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням грунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; 2)вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання, зокрема, щодо: припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону; 3)розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку;

П.5,6 Указу Президента України від 13.04.2011 року №459/2011, зокрема передбачено, що Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину, проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства;

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Пунктами 1-3 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року №770, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держсільгоспінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Повноваження Держсільгоспінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва і Севастополя. Держсільгоспінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства, його першого заступника та заступника, наказами Державної інспекції сільського господарства України, дорученнями Голови Державної інспекції сільського господарства України, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території.

Відповідно до пункту 4 Положення, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що саме у межах повноважень, визначених вищеназваними нормами, державним інспектором Держсільгоспінспекції у Кіровоградській області Усольцевою С.О. складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.06.2013 року, 06.06.2013 року, акти обстеження земельної ділянки від 06.06.2013 року №№ 45,46,47 та здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року - на підставі яких, у подальшому, складений протокол про адміністративне правопорушення від 06. 06.2013 року № 176, винесено припис №234 та постанову про закриття справи від 06.06.2013 року № 176

Що стосується позовної вимоги про скасування розрахунку розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Пунктом 4 Методики визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за встановленою формулою, з урахуванням площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнту функціонального використання земель, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру шкоди, відповідно вищеназваної Методики…, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, складено 06.06.2013 року посадовою особою відповідача. Розрахунок підписано позивачем без зауважень та ним отримана копія розрахунку.

Позивач не погодився з розрахунком та матеріалами щодо самовільного зайняття ним земельних ділянок та звернувся до голови Цибулівської сільської ради з клопотанням про проведення обстеження земельних ділянок загальними площами 42,00га та 10,83га (а.с.22,т.1).

Комісією Цибулівської сільської ради 12.06.32013 року таке обстеження проведено та у акті обстеження земельної ділянки відображено, що ОСОБА_2 не погоджується зі складеними матеріалами відносно нього щодо самовільного зайняття земельної ділянки, зокрема, не погоджується з зазначенням площі земель, вважає неправильно визначеною цю площу, внаслідок чого безпідставно обраховано нанесену державі шкоду. Комісією у акті зазначено, що межі земельної ділянки площею 42,00га не встановлені; землі на цій ділянці оброблені; на ці земельні ділянки громадянам надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Аналогічно обстежена і ділянка площею 10,83га та встановлено, що приблизно 5,00га земельної ділянки не оброблено (а.с.23,т.1).

Як вже було зазначено, на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства; актів обстеження земельної ділянки, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок - складений протокол про адміністративне правопорушення, винесено припис та постанову про закриття справи.

П.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, рішенням суб'єкта владних повноважень у контексті п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, є саме припис №234 від 06.06.2013 року, а не розрахунок розміру шкоди, заподіяної СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року.

Тому, суд не вбачає порушень прав, свобод та інтересів позивача при складанні відповідачем розрахунку розміру шкоди, заподіяної СФГ "Росток" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року.

За таких обставин заявлена у справі позовна вимога про скасування розрахунку розміру шкоди не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд справи щодо розрахунку розміру шкоди може відноситись до юрисдикції адміністративного суду у випадку, якщо об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розрахунку і порушують права, свободи та інтереси особи у публічно-правових відносинах.

При цьому суд, враховуючи суб'єктний склад учасників спору, предмет спірних правовідносин та відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України також вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що, у тому числі, на підставі розрахунку розміру шкоди, який не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України та не впливає на права та обов'язки позивача - складений припис, який є обов'язковим для виконання. І саме припис є рішенням суб'єкта владних повноважень, який впливає на права та обов'язки і може бути оскаржений у порядку адміністративного судочинства.

А, відтак, суд приходить до висновку про закриття провадження у адміністративній справі у частині, що стосується позовної вимоги про скасування розрахунку розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" ОСОБА_2.

Що стосується позовної вимоги про скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О., суд зазначає наступне.

Так 06.06.2013 року державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О., складений протокол про адміністративне правопорушення №176, яким встановлено, що голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 використовує самовільно на території Цибулівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 62,33га відповідно довідок Цибулівської сільської ради від 05.06.2013 року №487 та від 06.06.2013 року №№ 489,491. На час перевірки земельні ділянки площею 9,50га засіяні технічною культурою - соєю; площею 10,83га; 42,00га засіяні зерновою культурою - пшеницею, що, що є порушенням вимог статей 125, 126 , п."б" ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (а.с.104, т.1).

Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст.53-1 Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП) та п."б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

На 2-му аркуші названого протоколу про адміністративне правопорушення №176 від 06.06.2013 року особисто позивачем вчинений запис про те, що він не заперечує проти розгляду адміністративної справи. Також позивачем на цьому ж аркуші зазначено, що пояснення ним надані на окремому аркуші(а.с.104 зворот, а.с.105, т.1; а.с.23,т.2).

У власноручно написаних поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що СФГ "Росток" обробляються земельні ділянки на території Цибулівської сільської ради загальною площею 64,32 га. На час перевірки дані земельні ділянки у запасі сільської ради та, фактично, на дані земельні ділянки документація із землеустрою у тому числі державні акти на стадії розроблення. Дані земельні ділянки будуть у подальшому надані людям - жителям с. Цибулеве. Крім того, пояснив позивач, дані земельні ділянки обробляються за усною згодою майбутніх власників цих ділянок технікою СФГ "Росток". На даних земельних ділянках посіяна соя, пшениця. Крім того, СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки біля ставка Центральний площею 9,8 га. У даному поясненні зазначено, що виготовлена технічна документація, але державних актів на право власності нема, вони на стадії затвердження. Також, пояснив позивач, на земельній ділянці площею 21,82 га на даний час виготовлені і надані 6 (шість) державних актів, на земельні ділянки загальною площею 11 га. Загальна площа 60,5 га.

Викладене у вищеназваному поясненні ОСОБА_2, підтверджується також поясненнями ст. землевпорядника Цибулівської сільської ради Русіної О.О., яка повідомила про факт використання СФГ "Росток" земельних ділянок, правовстановлюючі документи на які відсутні та знаходяться, з її слів, у стадії виготовлення (а.с.118,т.1)

Також факт використання земельних ділянок СФГ "Росток" підтверджує у поясненнях сільський голова села Цибулеве Оврас С.П. У своїх поясненнях Оврас С.П. зазначив, що СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки за усною домовленістю з майбутніми власниками земельних ділянок (а.с.118,т.1).

Ч.1,2 ст.69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

На пропозицію головуючого судді забезпечити явку громадян-односельців, у користуванні яких, зі слів позивача, знаходились земельні ділянки, для дачі свідчень у суді - голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 повідомив, що забезпечить явку громадян у судове засідання шляхом доставки їх транспортом позивача.

Натомість, позивачем у судове засідання надані пояснення громадян, проживаючих у селі Цибулеве: ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які повідомили, що обробляють земельні ділянки самостійно, а голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 ніякого відношення до використання земельних ділянок не має. Справжність підписів зазначених пояснень громадян засвідчена секретарем виконавчого комітету Цибулівської сільської ради Студенко О.П.(а.с.132-215,т.1).

Ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ст.76. КАС встановлено, що пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На початку судового розгляду у судових засіданнях голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 пояснював, що СФГ "Росток" надавало допомогу громадянам у обробітку землі, у яких правовстановлюючі документи знаходились у стадії виготовлення.

Зазначена позиція узгоджується зі складеними державним інспектором відповідача процесуальними документами, з якими ознайомлений під підпис позивач, котрий під час складення цих документів не заперечив викладене в них, що СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки за усною домовленістю з майбутніми власниками земельних ділянок. Також, зазначена на початку судового розгляду, позиція позивача узгоджується з поясненнями самого позивача, та поясненнями сільського голови і землевпорядника, які повідомили про те, що СФГ "Росток" обробляє земельні ділянки за усною домовленістю з майбутніми власниками земельних ділянок.

Ця ж позиція, щодо обробітку СФГ "Росток" земельних ділянок, узгоджується і з фактом звернення позивача до сільської ради для точного встановлення площ оброблених земельних ділянок (а.с.22-23,т.1).

Тобто, голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 мав відношення до земельних ділянок, здійснював відповідні дії для встановлення точної площі оброблених земельних ділянок з метою правильного визначення площ земельних ділянок та вірного обрахунку нанесеної шкоди. Зазначену позицію щодо невірного визначення розміру оброблених площ позивач підтримав і у судових засіданнях.

Проте, на завершальній стадії судового розгляду справи голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 пояснював, що ніякого відношення до обробітку земель громадянами він не має, окрім того, що ним, в якості допомоги односельчанам, надавався безоплатно трактор, за кермом якого був працівник СФГ "Росток", а всі розрахунки з трактористом та заправку пального до трактора проводили самі громадяни - власники та майбутні власники земельних ділянок. І, виходячи з викладеної позивачем позиції - громадяни, які не мають правовстановлюючих документів на земельні ділянки і самовільно їх використовують, і мають бути притягнуті до відповідальності.

Що стосується пояснень громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які повідомили, що обробляють земельні ділянки самостійно, а голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 ніякого відношення до використання земельних ділянок не має - суд не може прийняти їх у якості належних та допустимих доказів у справі, виходячи з наступного.

Ст. 141 КАС України встановлений відповідний порядок допиту свідків. Головуючий у судовому засіданні приводить свідка до присяги.

Показання свідків, зібраних в порядку забезпечення доказів, встановлених ст.141 КАС України, є належними та допустимими доказами у справі. Так як і належним встановленням обставин у справі є пояснення позивача, відповідача, інших учасників адміністративного процесу.

Судом не ставиться під сумнів справжність підписів на зазначених поясненнях громадян, засвідчених секретарем виконавчого комітету Цибулівської сільської ради Студенко О.П. Також не ставляться під сумнів додані до пояснень витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Проте, суд не може прийняти як належний доказ, викладене у поясненнях громадян, на підтвердження обставин у справі, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Також у судовому засіданні, на завершальній стадії судового розгляду справи, голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 повідомив, що його первинні пояснення не є достовірними, оскільки всі пояснення та підписи він здійснював так, як зобов'язував його прокурор.

Проте позивач, на думку суду, є правоздатним, дієздатним, тому відповідне пояснення судом не береться до уваги, враховуючи інші вище перелічені докази у їх сукупності.

Тому, враховуючи вищевикладене, у тому числі неоднозначні, суперечливі пояснення позивача, суд має сумнів щодо достовірності обставин у справі, про які зазначив позивач.

Ст.125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою, відповідно ст.126 Земельного кодексу України, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

П."б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за таке порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Ст.1 Закону №963-IV передбчено, щосамовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ст.53-1 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, а саме: накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 284 КУпАП передбачено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24 1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

За результатами розгляду протоколу №176 від 06.06.2013 року про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що позивачем самовільно використовуються земельні ділянки, державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. винесено постанову про закриття справи (а.с.100,т.1).

У оскаржуваній постанові про закриття справи зазначено, що під час розгляду справи були встановлені обставини, що підпадають під дію ст. 247 КУпАП та зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст.197-1 Кримінального кодексу України.

П.1 ч.1 ст.197-1 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику та карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Приміткою до ст.197-1 Кримінального кодексу України передбачено, що відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно вищеназваного розрахунку розміру шкоди, заподіяної позивачем внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок від 06.06.2013 року, здійсненого посадовою особою відповідача відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, розмір заподіяної шкоди становить 60731,7341грн. Розмір заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, у свою чергу, залежить: від площі самовільно зайнятої земельної ділянки, від середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, від коефіцієнту функціонального використання земель, а також від коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, розрахувавши розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям позивачем земельної ділянки, відповідач, за переконанням суду, діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що інших документів, які б могли підтвердити реальну площу земельних ділянок не надано ні позивачем, ні відповідачем.

Відповідно до пункту 5 Підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з підпунктом 169.1.1. пунктом 169.1 статті 169 розділу V Кодексу розмір податкової соціальної пільги дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 1 розділу XIX Прикінцевих положень Кодексу, підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

П.1 ч.1 ст.247 КУпАП, визначені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки розмір шкоди, внаслідок самовільного зайняття позивачем земельних ділянок, є значним, та у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян - то підлягають застосуванню норми п.1 ч.1 ст.247 КУпАП та ст. 284 КУпАП у частині закриття провадження у справі та передачі матеріалів прокурору, органу досудового розслідування за наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Тому суд приходить до висновку про правомірне, у межах закону, винесення державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176.

А відтак позовна вимога про скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. - не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про скасування припису від 06.06.2013 року №234, винесеного державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. суд зазначає наступне.

06.06.2013 року державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. винесено припис №234, яким встановлено, що голова СФГ "Росток" ОСОБА_2 використовує самовільно на території Цибулівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 62,33га відповідно довідок Цибулівської сільської ради від 05.06.2013 року №487 та від 06.06.2013 року №№ 489,491. На час перевірки земельна ділянки площею 9,50га засіяна технічною культурою - соєю; площею 10,83га; 42,00га засіяні зерновою культурою - пшеницею, що, що є порушенням вимог статей 125, 126 , п."б" ст.211 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки (а.с.106, т.1).

При винесенні припису державний інспектор, відповідно зазначеного у приписі, керувався нормами: Земельного кодексу України, Законів України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель", Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459, Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року.

Названим приписом зобов'язано позивача у 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства України, звільнити земельні ділянки загальною площею 62,33 га на території Цибулівської сільської ради Знам 'янського району Кіровоградської області до 06 липня 2013 року.

Припис отримано особисто позивачем 06.06.2013 року про що зроблена відмітка на аркуші припису.

Ст.18-1 Закону України "Про охорону земель" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель, до яких, зокрема, належать: здійснення державного контролю щодо використання та охорони земель за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Ст.19 названого закону, передбачено, що державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Ч.1,2 ст.5 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені ст.6 Закону № 963-IV встановлені. Зокрема, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: 1)здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва ; 2)б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону; одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; 3) вирішення інших питань відповідно до закону.

Ст.10 Закону № 963-IV визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Ч.1 ст.144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Норми Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459, Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року, на які посилається відповідач у оскаржуваному приписі, викладені вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Судом встановлено, що саме у межах повноважень, визначених вищеназваними нормами, державним інспектором Держсільгоспінспекції у Кіровоградській області Усольцевою С.О. винесений припис №234 від 06.06.23013 року.

А тому позовна вимога про скасування припису від 06.06.2013 року №234, винесеного державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О. - не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ " від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Позивач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях відповідача при винесенні оскаржуваних постанови та припису порушень Законів України

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог голови селянського (фермерського) господарства "Росток" ОСОБА_2 оскільки дії відповідача та прийняті рішення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 71, 86, 94, 158, 163-165 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Закрити провадження у справі № 811/2050/13-а в частині скасування розрахунку розміру шкоди від 06 червня 2013 року, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок головою СФГ "Росток" ОСОБА_2

2. Відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення від 06 червня 2013 року №176, винесену державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.

3. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про скасування припису від 06.06.2013 року №234 винесеного державним інспектором сільського господарства у Кіровоградській області Усольцевою С.О.

4. Роз'яснити позивачу, що розгляд справи щодо розрахунку розміру шкоди може відноситись до юрисдикції адміністративного суду у випадку, якщо об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розрахунку і порушують права, свободи та інтереси особи у публічно-правових відносинах.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько