Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/13312/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року № 826/13312/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Беарінгс» до відповідача 1 відповідача 2 Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083; стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених платежів на загальну суму 49 200,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт Беарінгс» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідачів: Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083; стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених платежів на загальну суму 50 200,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13312/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 12.09.2013 р.

Так, в судовому засіданні 12.09.2013 р. позивачем до матеріалів справи було надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог (ціну позову) з 50 200 грн. до 49 200 грн. (інша частина позовних вимог залишена без змін), оскільки платіжне доручення про доплату за митне оформлення товару від 16.07.2013 року № 252 є саме на суму 49 200 грн.

В судовому засіданні 12.09.2013 р. директор позивача та представник позивача зменшені позовні вимоги підтримали повністю та просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2013 року № 100260000/2013/220445/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачених платежів на загальну суму 49 200,00 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Крафт Беарінгс» (код ЄДРПОУ 36628299, р/р 26002348393 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем 1 Київською регіональною митницею було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації від 11.07.2013 р. № 100260000/2013/146142, в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товару, який імпортується в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, відповідно до чого, відповідачем було протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р. із застосуванням шостого (резервного) методу, а також протиправно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Так, директором позивача та представником позивача було зазначено, що ТОВ «Крафт Беарінгс» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару саме за першим методом (контрактною ціною), а також додатково витребовувані відповідачем документи на підтвердження правомірності такої митної вартості товару (які було можливо отримати), а тому відповідач 1 дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, проте як застосуванню підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання 12.09.2013 р. не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Проте, від відповідача 1 до канцелярії суду 12.09.2013 р. надійшло письмове заперечення на позовну заяву в якій митний орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю з підстав правомірності прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р. та обґрунтованості складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Від відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві 08.09.2013 р. до канцелярії суду також надійшло письмове заперечення проти позову, в якому відповідач 2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

В зазначеному запереченні на позовну заяву відповідач 2 також просив суд розглядати дану справу за відсутності його представника.

Таким чином, зважаючи на неприбуття відповідача 1 Київської регіональної митниці в судове засідання 12.09.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/13312/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження відповідача 1 було належним чином повідомлено листом від 12.09.2013 р., що був наручно отриманий представником відповідача 1 за довіреністю, та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.

За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/13312/13-а в порядку письмового провадження, станом на 03.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні 12.09.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15 березня 2013 року між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та позивачем ТОВ «Крафт Беарінгс» було укладено дилерський договір, який встановлює загальні умови та регулює збут позивачем підшипників та цепів, які виробляються компанією UAB «CRAFT-bearings» на території України.

Крім того 15 березня 2013 року між тими ж сторонами було укладено Контракт № 2013/08, відповідно умов якого ТОВ «Крафт Беарінгс» зобов'язалось продавати продукцію, яка постачається компанією UAB «CRAFT-bearings» по заздалегідь узгодженим заявкам.

Так, згідно зі специфікацією та інвойсом № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року, сторонами Договору було узгоджено імпорт на територію України підшипників ТМ CRAFT в асортименті на загальну суму 69 977,64 доларів США.

За наслідками зазначеного, 16.07.2013 року позивач ввозив на митну територію України вказані товари, визначивши при цьому в митній декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142 їхню митну вартість відповідно до першого методу (контрактною ціною), який передбачено частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України.

Однак, Київська регіональна митниця відмовила позивачу в прийнятті митної декларації від 11.07.2013 р. № 100260000/2013/146142, вказуючи на невірно розраховану митну вартість та невірно вибраний метод її розрахунку.

У зв'язку з наведеним Київською регіональною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2013 року № 100260000/2013/220445/2, із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Проте, вважаючи зазначене рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 16.07.2013 року № 100260000/2013/220445/2 - протиправним, а також вважаючи протиправною складену відповідачем 1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083, позивач оскаржив зазначене рішення та карту відмови відповідача 1 у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого також просив суд стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму надмірно сплачених платежів в загальному розмірі 49 200,00 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт Беарінгс» у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142, а саме:

- дилерський договір від 15 березня 2013 року, укладений між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс»;

- контракт № 2013/08 від 15 березня 2013 року, укладений між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс»;

- специфікацію № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року;

- інвойс № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року;

- пакувальний лист до інвойсу № СВХ02647 від 01.07.2013 року;

- міжнародну товарно-транспортну накладну на перевезення товару (CMR) від 08.07.2013 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 9 від 08.07.2013 року (передоплата за підшипники у розмірі 20%);

- сертифікат відповідності товару № 203249 від 29 травня 2013 року, м. Каунас;

- повідомлення від Вuel A.G. А.Є. (завода-виробника підшипникової продукції, яка імпортувалась позивачем до України) від 30.01.2013 року про відповідність товару європейським стандартам та 1509001:2008;

- рішення Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 10.07.2013 року № 210-09/5808;

- каталог продукції UAB «CRAFT-bearings»;

- прайс-лист виробника UAB «CRAFT-bearings» для дилерів та дистриб'юторів на 2-й квартал 2013 року;

- висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.07.2013 року № 12/327 стосовно можливості визначення вартості на імпортовані підшипники ТМ CRAFT в асортименті на рівні 69 977,64 дол. США;

- експортну декларацію № 13LTKR2000ЕК069В40.

Однак, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару приводом для висновку відповідача 1 про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, та такі документи не базуються на об'єктивних даних.

Проте, ні судовому засіданні (в яке представник відповідача 1 не з'явився), ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову, Київською регіональною митницею не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.

Не зважаючи на це, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митної декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги виробника товару;

- та інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Декларанта (позивача) було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів, ТОВ «Крафт Беарінгс» з об'єктивних причин не могло буди надано відповідачу 1 всіх перелічених додаткових документів, зважаючи на наступне.

По-перше, як було зазначено вище, та підтверджується допустимими доказами у справі, в межах поставки товару від 16.07.2013 р., позивачем до митного органу надавались всі передбачені чинним законодавством документи, на підтвердження правомірності заявленої митної вартості товару.

Так, наведений нижче перелік товаросупровідних документів був включений до електронного повідомлення (у вкладеннях до файлів) про відправлення митним брокером відповідачу 1 документів, що підтверджують ринкову ціну товару, а саме:

- імпортна декларація;

- декларація митної вартості;

- платіжне доручення на здійснення передоплати по контракту;

- довідка про транспорт до кордону;

- прайс-лист на товар;

- пакувальний лист;

- специфікація до Контракту;

- контракт;

- інформаційний лист про розміри підшипників;

- документ про відсутність сертифікації в Україні;

- висновок Держзовнішінформу № 12/327;

- інвойс;

- повідомлення від 17.07.2013 р. про надання позивачем додаткових документів для остаточного оформлення товару митницею (2 арк.).

По-друге, в рішенні про коригування митної вартості товару відповідач 1 вказує серед інших додаткових документів, що запропоновано було надати декларанту (позивачу) також каталог виробника товару - продукції «CRAFT».

При цьому, відповідач й стверджує, що позивач відмовився від надання такого додаткового документу, що фактично не відповідає дійсності та не може бути взято до уваги судом.

Так, перевіривши наявні в матеріалах справи докази вбачається, що каталогу виробника товару - продукції «CRAFT» відповідач не пропонував надати позивачу в якості додаткового документа на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки даний документ (каталог) знаходиться в базі даних митного органу, та поставки за відповідним договором здійснювались неодноразово протягом 2013 року, починаючи з квітня місяця, та відповідний товар ідентифікувався відповідачем 1 на митному кордоні саме за допомогою електронної бази даних, а отже каталог виробника був загальнодоступним та знаходився в наявності у відповідача.

Крім того, суд також вважає необґрунтованою вимогу митного органу щодо обов'язку надання позивачем в якості додаткового документу до декларації митної вартості інформацію біржових організацій про вартість сировини, оскільки, відповідно до наявних у справі доказів (зокрема повідомлення від виробника продукції «Крафт» вих. № 2013/07-1 від 15.07.2013 р. про відмову у наданні інформації, що надане позивачем), - така інформація є конфіденційною інформацією виробника та відноситься до переліку інформації, яка є комерційною таємницею виробника продукції «Крафт».

Також, суд вважає, що не відповідає дійсності і висновок відповідача 1, викладений у п. 2 рішення про коригування митної вартості товару, про відсутність у нього цінової інформації від декларанта (позивача) на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, оскільки, відповідно до наявних у справі доказів, така інформація надавалась митним брокером позивача шляхом надіслання електронного повідомлення митниці, про що вже було зазначено вище.

Так, каталог виробника продукції, як і інформація біржових організацій про вартість сировини є додатковими документами у розумінні п. 3 ст. 53 Митного кодексу України і надаються у випадку, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, як також було зазначено вище, ні судовому засіданні (в яке представник відповідача 1 не з'явився), ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову, Київською регіональною митницею не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.

Отже, беручи до уваги той факт, що позивачем було надано відповідачу 1 вичерпний перелік документів щодо поставки товару у відповідності до п. 2 ст. 53 Митного кодексу України, суд вважає, що у митного органу не було правових підстав вимагати від позивача додаткові документи, що фактично з об'єктивних причин не могли бути надані останнім (комерційна таємниця виробника товару), відповідно до чого не було також достатніх правових підстав застосовувати саме резервний метод визначення митної вартості товарів.

Крім того, як вбачається судом з наявних матеріалів справи, позивачем на підтвердження правильності та обґрунтованості визначення митної вартості товару за першим методом (ціною контракту), було також надано митному органу документи, що підтверджують вартість ідентичних товарів:

- інвойс № СВХ02529 від 20.03.2013 року (продавець - UAB «CRAFT-bearings», покупець - ТОВ «ТД «Руно»);

- специфікацію № СВХ02529 від 20.03.2013 року (продавець - UAB «CRAFT-bearings», покупець - ТОВ «ТД «Руно»);

- рахунок-фактуру № СВL01161 від 13.05.2013 року.

Також, позивачем на підтвердження правильності та обґрунтованості визначення митної вартості товару за першим методом (ціною контракту), було надано митному органу документи, що підтверджують ціни продажу позивачем ідентичного товару своїм контрагентам на території України, а саме:

- договір купівлі-продажу № 410113 від 16 січня 2013 року, укладений з ТОВ «Підшипники Миколаїв», довіреність № 44 та п'ять видаткових накладних до даного договору;

- договір поставки № 57-100/11 від 14 березня 2013 року, укладений з ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод», шість специфікацій до цього договору, довіреність № 332 та видаткова накладна;

- договір купівлі-продажу № 200113 від 10 січня 2013 року, укладений з ТОВ «Торговий дім «Запоріжпідшипник», довіреність № 120 та шість видаткових накладних до даного договору;

- договір купівлі-продажу № 1310113 від 01 квітня 2013 року, укладений з ТОВ Науково виробничий центр «Прес» та дві видаткові накладні;

- договір купівлі-продажу № 130113 від 10 січня 2013 року, укладений з Приватним підприємством «Фірма «Гранінвест», довіреність № 94 та п'ять видаткових накладних до даного договору;

- договір купівлі-продажу № 180113 від 10 січня 2013 року, укладений з ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Реал» та три видаткові накладні;

- договір купівлі-продажу № 400113 від 16 січня 2013 року, укладений з ТОВ «Август», довіреність № 24 та видаткова накладна до цього договору;

- договір купівлі-продажу № 740113 від 15 січня 2013 року, укладений з ТОВ «Інформаційно-постачальницька компанія «Універсальна база даних» та одинадцять видаткових накладних до даного договору;

- договір купівлі-продажу № 1160113 від 01 березня 2013 року, укладений з Одеською філією приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» та видаткова накладна до договору;

- дванадцять банківських виписок, що підтверджують здійснення розрахунків з контрагентами.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано відповідачу 1 висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.07.2013 року № 12/327.

Так, вказаним висновком при експертному аналізі документів, які було надано для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів встановлено, що ціни на підшипники ТМ «CRAFT» в асортименті, що постачаються згідно інвойсом № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року між UAB «CRAFT-bearings» (Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс» (Україна) відповідають цінам фірми-виробника та можуть становити 69 977,64 дол. США.

Проте, за відсутності об'єктивних обставин, відповідачем 1 було відмовлено у здійсненні митного оформлення товарів відповідно до заявленої митної вартості та прийнято рішення від 16.07.2013 року про її коригування в сторону збільшення, та визначено митну вартість товару за резервним методом, який ґрунтується на раніше визначених митних вартостях.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у них документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, як підтверджується наявними у справі доказами, оскаржуване рішення відповідача 1 - не містить жодних відомостей про те, які саме числові значення митної вартості товару є непідтвердженими, неповними або недостовірними.

Так, у зазначеному рішенні відсутнє посилання на те, яких саме даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості (за ціною договору) не містять документи, надані позивачем, або які саме розбіжності наявні в них на думку митного органу.

У свою чергу відповідач 1 в своєму рішенні обмежився лише загальними фразами «всіх необхідних документів», без обов'язкового зазначення та переліку, яких саме додаткових документів, та з яких саме об'єктивних підстав, що мають підтверджуватися допустимими доказами, такі додаткові документи мають бути надані.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, щодо встановлених відповідачем 1 під час митного контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у наданих документах, вбачається те, що фактично такі висновки відповідача 1 не підтверджуються наявними матеріалами справи, а відповідно є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, є підстави вважати, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів (або документально обґрунтованих підтверджень щодо неможливості з об'єктивних причин надати такі додаткові документи (комерційна таємниця виробника товару), мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору.

Так, під час розгляду документів, поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.

Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.

Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).

Враховуючи зазначене, а також наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами відповідача 1 про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на «виявлені невідповідності» у поданих позивачем документах, які, як підтверджується наявними матеріалами справи - не є такими.

Інших аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем наведено та надано не було, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, не встановлено.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, заявлена позивачем митна вартість товару не є меншою, ніж ціна виробника.

З даного приводу суд зазначає, що та обставина, коли в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Враховуючи наведене в сукупності, наявні у матеріалах справи докази, та норми митного законодавства України, суд погоджується із доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р., а також протиправність складення відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Зважаючи на таке, суми надмірно перерахованих позивачем платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 49 200,00 грн. - підлягають поверненню позивачу на підставі наступного.

Згідно зі ст. 27 МК України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відтак, надмірно сплачені позивачем суми платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 49 200,00 грн. - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р., а також не довів правомірності складення ним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р., а також протиправності складення відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) про коригування митної вартості товарів від 16.07.2013 року № 100260000/2013/220445/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачених платежів на загальну суму 49 200,00 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Крафт Беарінгс» (код ЄДРПОУ 36628299, р/р 26002348393 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, МФО 380805).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.10.2013 р.