Ухвала

від 13.02.2014 по справі 826/13312/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13312/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Чаку Є.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Беарінгс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та стягнення надмірно сплачених платежів,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт Беарінгс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

№ 100260000/2013/220445/2 від 16.07.2013 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083; стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених платежів на загальну суму 49 200,00 грн.

Постановою Окружний адміністративний суд міста Києва від 03 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на необґрунтованість оскаржуваної постанови та порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 березня 2013 року між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс» було укладено дилерський договір, який встановлює загальні умови та регулює збут позивачем підшипників та цепів, які виробляються компанією UAB «CRAFT-bearings» на території України.

Крім того, 15 березня 2013 року між тими ж сторонами було укладено Контракт № 2013/08, відповідно умов якого ТОВ «Крафт Беарінгс» зобов'язалось продавати продукцію, яка постачається компанією UAB «CRAFT-bearings» по заздалегідь узгодженим заявкам.

Так, згідно зі специфікацією та інвойсом № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року, сторонами Договору було узгоджено імпорт на територію України підшипників ТМ CRAFT в асортименті на загальну суму 69 977,64 доларів США.

За наслідками зазначеного, 16.07.2013 року позивач ввозив на митну територію України вказані товари, визначивши при цьому в митній декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142 їхню митну вартість відповідно до першого методу (контрактною ціною), який передбачено частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України.

Однак, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів відмовила позивачу в прийнятті митної декларації від 11.07.2013 р. № 100260000/2013/146142, вказуючи на невірно розраховану митну вартість та невірно вибраний метод її розрахунку.

У зв'язку з наведеним Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2013 року № 100260000/2013/220445/2, із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/30083.

Вважаючи зазначене рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом протиправно визначено позивачу митну вартість товару за резервним методом, оскільки товариством було подано вичерпний перелік документів в підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.

Статтею 259 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» № 339 від 09.04.2008 року встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом: проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою.

Згідно з ч. 2 ст. 264 МК у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 262, 264 МК постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений (далі - Порядок).

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом 2 даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно із пунктами 13 та 14 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем представлено відповідачу для митного оформлення оцінюваного товару документи, що передбачені п. 7 Порядку, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 1 ст. 267 МК.

Так, ТОВ «Крафт Беарінгс» у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142, а саме:

- дилерський договір від 15 березня 2013 року, укладений між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс»;

- контракт № 2013/08 від 15 березня 2013 року, укладений між UAB «CRAFT-bearings» (м. Каунас, Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс»;

- специфікацію № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року;

- інвойс № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року;

- пакувальний лист до інвойсу № СВХ02647 від 01.07.2013 року;

- міжнародну товарно-транспортну накладну на перевезення товару (CMR) від 08.07.2013 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 9 від 08.07.2013 року (передоплата за підшипники у розмірі 20%);

- сертифікат відповідності товару № 203249 від 29 травня 2013 року, м. Каунас;

- повідомлення від Вuel A.G. А.Є. (завода-виробника підшипникової продукції, яка імпортувалась позивачем до України) від 30.01.2013 року про відповідність товару європейським стандартам та 1509001:2008;

- рішення Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 10.07.2013 року № 210-09/5808;

- каталог продукції UAB «CRAFT-bearings»;

- прайс-лист виробника UAB «CRAFT-bearings» для дилерів та дистриб'юторів на 2-й квартал 2013 року;

- висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.07.2013 року № 12/327 стосовно можливості визначення вартості на імпортовані підшипники ТМ CRAFT в асортименті на рівні 69 977,64 дол. США;

- експортну декларацію № 13LTKR2000ЕК069В40.

Крім того, до електронного повідомлення (у вкладеннях до файлів) про відправлення митним брокером відповідачу документів, що підтверджують ринкову ціну товару були включені наступні товаросупровідні документи: імпортна декларація; декларація митної вартості; платіжне доручення на здійснення передоплати по контракту; довідка про транспорт до кордону; прайс-лист на товар; пакувальний лист; специфікація до Контракту; контракт; інформаційний лист про розміри підшипників; документ про відсутність сертифікації в Україні; висновок Держзовнішінформу № 12/327; інвойс; повідомлення від 17.07.2013 р. про надання позивачем додаткових документів для остаточного оформлення товару митницею (2 арк.).

Проте, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митної декларації від 11.07.2013 року № 100260000/2013/146142, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги виробника товару;

- інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Так, декларанта (позивача) було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.

Проте, ТОВ «Крафт Беарінгс» з об'єктивних причин не було надано відповідачу всіх перелічених додаткових документів.

Так, каталог виробника товару - продукції «CRAFT» знаходиться в базі даних митного органу. Поставки за відповідним договором здійснювались неодноразово протягом 2013 року, починаючи з квітня місяця, та відповідний товар ідентифікувався відповідачем на митному кордоні саме за допомогою електронної бази даних. Таким чином, каталог виробника був загальнодоступним та знаходився в наявності у відповідача.

Стосовно вимоги митного органу щодо обов'язку надання позивачем в якості додаткового документу до декларації митної вартості інформацію біржових організацій про вартість сировини, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявних у справі доказів (зокрема повідомлення від виробника продукції «Крафт» вих. № 2013/07-1 від 15.07.2013 р. про відмову у наданні інформації) така інформація є конфіденційною інформацією виробника та відноситься до переліку інформації, яка є комерційною таємницею виробника продукції «Крафт».

Крім того, каталог виробника продукції, як і інформація біржових організацій про вартість сировини є додатковими документами у розумінні п. 3 ст. 53 Митного кодексу України і надаються у випадку, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, відповідачем не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.

Крім того, як вбачається судом з наявних матеріалів справи, позивачем на підтвердження правильності та обґрунтованості визначення митної вартості товару за першим методом (ціною контракту), було також надано митному органу документи, що підтверджують вартість ідентичних товарів: інвойс № СВХ02529 від 20.03.2013 року (продавець - UAB «CRAFT-bearings», покупець - ТОВ «ТД «Руно»); специфікацію № СВХ02529 від 20.03.2013 року (продавець - UAB «CRAFT-bearings», покупець - ТОВ «ТД «Руно»); рахунок-фактуру № СВL01161 від 13.05.2013 року.

Також, позивачем на підтвердження правильності та обґрунтованості визначення митної вартості товару за першим методом (ціною контракту), було надано митному органу документи, що підтверджують ціни продажу позивачем ідентичного товару своїм контрагентам на території України.

При цьому, відповідно до висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.07.2013 року № 12/327, який був наданий позивачем митному органу, при експертному аналізі документів, які було надано для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів встановлено, що ціни на підшипники ТМ «CRAFT» в асортименті, що постачаються згідно інвойсом № СВХ02647 від 01.07.2013 року до Контракту № 2013/08 від 15 березня 2013 року між UAB «CRAFT-bearings» (Литва) та ТОВ «Крафт Беарінгс» (Україна) відповідають цінам фірми-виробника та можуть становити 69 977,64 дол. США.

Враховуючи викладене, позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли Київській міжрегіональній митниці Міндоходів визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у них документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, оскаржуване рішення відповідача не містить жодних відомостей про те, які саме числові значення митної вартості товару є непідтвердженими, неповними або недостовірними.

Так, у зазначеному рішенні відсутнє посилання на те, яких саме даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості (за ціною договору) не містять документи, надані позивачем, або які саме розбіжності наявні в них на думку митного органу.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було надано жодних доказів неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом.

Отже, рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, які регулюють такі відносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.12.2011 за позовом ТОВ «Тар Альянс» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішень про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків.

В свою чергу, враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49 200,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Зазначена позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 29.01.2013 року, 11.09.2012 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги встановлені обставини справи та з урахуванням наведених судом першої інстанції норм законодавства, погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Крафт Беарінгс» щодо стягнення надмірно сплачених сум мита та податку на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення та вчинених дій, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружний адміністративний суд міста Києва від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

Є.В. Чаку

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Чаку Є.В.