Ухвала

від 12.06.2013 по справі 816/736/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 816/736/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/736/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер 2000"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

19.02.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер 2000" - звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-2000" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача до суду апеляційної інстанції надані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-2000" зареєстроване як юридична особа 01 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 126941 (Т.1 а. с. 30).

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькі ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 23704937 від 13 квітня 2004 року (Т.1 а. с. 29).

На підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 30 липня 2012 року за № 1702 в період з 30 липня по 03 серпня 2012 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Партнер-2000" з питань взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" за квітень-серпень 2011 року. (Т.2 а.с. 49)

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області складено акт перевірки № 2972/15-222/21070140 від 10 серпня 2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Партнер-2000" (код ЄДРПОУ 21070140) по питанню взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" (код ЄДРПОУ 33989134) за квітень-серпень 2011 року , згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Партнер-2000";

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за квітень - серпень 2011 року суму ПДВ 109 261 грн. про обсяги придбання, та податковий кредит - не є дійсними, та, як наслідок, зменшується сума податкового кредиту на суму ПДВ - 109 261 грн. та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 109 261 грн. (Т.1 а. с. 14-19)

На підставі висновків акта перевірки № 2972/15-222/21070140 від 10 серпня 2012 року, податковим органом 12 вересня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004951502/1371, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130 688 грн. 08 коп., у тому числі 109 261 грн. за основним платежем та 21 427 грн. 08 коп. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а. с. 13).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, ТОВ "Партнер-2000" оскаржило його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення - рішення, ДПС у Полтавській області винесено рішення від 30 листопада 2012 року за № 3041/10/10-215 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення - рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року скасовано в частині розміру штрафної санкції на суму 2 грн., а в інші частині - залишено без змін.

Судом встановлено, що нове податкове повідомлення - рішення не виносилось та не направлялось позивачу, отже, з огляду на вимоги пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення - рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року не є відкликаним.

За результатом розгляду повторної скарги позивача ДПС України винесено рішення від 09 січня 2013 року за № 122/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення - рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (т. 1. а. с. 20-28).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача № 0004951502/1371, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення - рішення № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року є не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно акту перевірки № 2972/15-222/21070140 від 10 серпня 2012 року реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оскар УА" податковим органом заперечується виключно з тих підстав, що відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки декларацій з ПДВ від 01 червня 2012 року № 1577/15-322/33989134 за період квітень 2010 - січень 2012 року по підприємству ТОВ "Оскар УА", складеного Кременчуцькою ОДПІ, встановлено порушення вимог пункту 1.2 статті 215, пункту 1.5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 206.1 статті 206, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу - відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і тому, на думку відповідача, відповідно до вимог частин 1,5 статті 103, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини з вказаними контрагентами є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети настання реальних наслідків.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оскар УА" (Постачальник) укладено договір № 220433 від 22 квітня 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобов'язаний їх прийняти та оплатити (Т.1 а. с. 33-35).

Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом покупця (пункт 3.1 Договору)

Позивачем на підтвердження виконання умов зазначеного Договору надані рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку (Т.1 а. с. 68-148).

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності в повному обсязі в безготівковій формі.

Транспортування товару від постачальника ТОВ "Оскар УА" на адресу ТОВ "Партнер-2000" здійснювалося власним транспортом позивача.

Відповідно до наданих позивачем доказів, в користуванні ТОВ "Партнер-2000" перебуває транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки ЗІЛ, модель 138В1, випуску 1983 року, реєстраційний НОМЕР_1, та напівпричіп цистерна марки АРУП, модель 8, випуску 1989 року, реєстраційний № НОМЕР_2, що підтверджується договором позички, посвідченого 07 серпня 2009 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 6052 (Т.1 а. с. 36-39).

Вказаний транспортний засіб та напівпричіп призначений для перевезення пального, на підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів № 009320 та № 009321 (Т.1 а. с. 46-47).

Відповідно до наказу № 4-ОК від 08 червня 2004 року на підприємстві на посаді водія вказаного транспортного засобу працював ОСОБА_2, що має право керування транспортним засобом категорії ВСДЕ, а також, відповідно до свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі № 042699 - транспортним засобом, що перевозить небезпечні вантажі (Т.1 а. с. 48-51).

Поставка нафтопродуктів здійснювалось позивачем шляхом самовивозу, що підтверджується рахунками - фактурами, накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1 а. с. 52-65, 83-84, 88-92, 94, 96-120, 149-163).

Придбані нафтопродукти використовувались у господарській діяльності, а саме: ТОВ "Партнер-2000" придбало газ зріджений у ТОВ "Оскар УА" в кількості 76,380 т на загальну суму 655 566 грн. для подальшої реалізації через власні АГЗП згідно переліку, що відображено в бухгалтерському обліку.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем на праві власності зареєстровано нерухоме майно - будівля стаціонарного газозаправного пункту, що розташована за адресом: м.Кременчук, вул. Занасипський шлях, будинок, 5; будівля стаціонарного газозаправного пункту, розташованого в м. Кременчук, вул. Котлова, будинок 58-б; автозаправна станція та автомобільний газозаправний пункт в с. Пантаївка, Кіровоградської області, вул. Магістральна, будинок 2-а, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до договору оренди від 21 листопада 2007 року ТОВ "Партнер-2000" орендує у приватного підприємця ОСОБА_3, автогазозаправний пункт, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (Т.1 а. с. 40-45).

На підтвердження руху товару в бухгалтерському обліку позивач надав оборотно-сальдові відомості, накладні на внутрішнє переміщення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено під час судового розгляду фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Оскар УА" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до суду надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ "Оскар УА" на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні у справі докази в їх сукупності надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин з придбання товарів між ТОВ "Партнер-2000" та ТОВ "Оскар УА" .

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0004951502/1371 від 12 вересня 2012 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 816/736/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.