Ухвала

від 13.07.2016 по справі 816/736/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/35336/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013

у справі № 816/736/13-а Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-2000" (далі - ТОВ "Партнер-2000")

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позов ТОВ "Партнер-2000" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 12.09.2012 № 0004951502/1371, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 109 261,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції - 21 427,08 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення -рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті від 10.08.2012 № 2972/15-222/21070140 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Партнер-2000" з питань з питань взаємовідносин із ТОВ "Оскар УА" за квітень - серпень 2011 року. Згідно з цими висновками ТОВ "Партнер-2000" порушено норми пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті задекларовані товариством дані податкового кредиту за квітень - серпень 2011 року у сумі 109 261,00 грн. є завищеними. Висновок ОДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Оскар УА" не спрямовані на настання правових наслідків, є фіктивними. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Оскар УА" (використані результати перевірки ТОВ "Оскар УА", викладені у акті документальної позапланової невиїзної перевірки декларацій з ПДВ за квітень 2010 року - січень 2012 року від 01.06.2012 № 1577/15-322/33989134), згідно якої вказане підприємство не має матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності; податкові декларації за І квартал 2012 року не подано; за місцезнаходженням відсутнє; свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.01.2012.

У судовому процесі встановлено, що на договірних засадах позивач придбав у ТОВ "Оскар УА" нафтопродукти, що підтверджено договором від 22.04.2011 № 220433 (а.с. 33 - 35 т. 1), укладеним між позивачем та ТОВ "Оскар УА", рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, виписаними ТОВ "Оскар УА" на адресу позивача, банківськими виписками (а.с. 68-148 т. 1). Перевезення придбаного товару здійснено власними силами позивача, що відповідає умовам договору від 22.04.2011 № 220433 (п. 3.1 договору) та підтверджується перебуванням у користуванні ТОВ "Партнер-2000" на умовах договору оренди транспортних засобів від 07.08.2009 та договору позички від 07.08.2009 транспортних засобів (вантажний сідловий тягач марки "ЗИЛ"; напівпричеп - цистерна марки "АРУП", модель 8) (а.с. 36 - 39 т.1); свідоцтвами про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (а.с. 46 - 47 т. 1); наявністю у штаті товариства водія, який має право керування транспортними засобами категорій В,С,Д,Е та згідно зі свідоцтвом № 042699 перевезення небезпечних вантажів (а.с. 48 - 51 т. 1); товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (а.с. 52 - 65, 83 - 84, 88 - 92, 94, 96 - 120, 149, 163 т.1). Придбані нафтопродукти використані у господарській діяльності ТОВ "Партнер-2000" - придбаний газ зріджений у ТОВ "Оскар УА" в кількості 76,380 т на загальну суму 655 566,00 грн. реалізований через власні АГЗП згідно переліку, що було відображено в бухгалтерському обліку товариства.

На підставі оцінки вище перелічених доказів суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку, за відсутності доказів з боку ОДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про реальність вчинених між позивачем та ТОВ "Оскар УА" господарських операцій та безпідставність прийнятого ОДПІ податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Інших доводів на підтвердження безтоварного змісту операцій між позивачем і ТОВ "Оскар УА", окрім, як посилання на порушення ТОВ "Оскар УА" податкової дисципліни та відсутності у нього матеріально-технічних, трудових ресурсів, що встановлено на підставі аналізу документів податкової звітності вказаного платника податків, ОДПІ не наводить.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-УІІІ, який набрав чинності з 01.09.2013).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування суми податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації. Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Оскар УА", та відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, дійшли обґрунтованого висновку про здійснення операцій з поставки нафтопродуктів між ТОВ "Оскар УА" і ТОВ "Партнер-2000" та про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені нормою частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, та з огляду на вимоги частини 2 статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги, доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев