Постанова

від 19.09.2013 по справі 2а-12396/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. 16:16 Справа №2а-12396/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.10р. №0000172301/0, від 06.05.10р. №0000172301/1, від 14.07.10р. №0000172301/2 в частині нарахування 41498,75грн.

за участю представників:

позивача - Кудря Є.С., довіреність №б/н від 04.01.13р.;

Хачіна Н.Т., довіреність №б/н від 04.01.13р.;

відповідача - Біченков М.В., довіреність №1443/10 від 18.09.13р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» (далі - позивач, ТОВ «Магістраль-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - Красноперекопська ОДПІ в АР Крим) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.10р. №0000172301/0, від 06.05.10р. №0000172301/1, від 14.07.10р. №0000172301/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24.03.11р. позивачем було надано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до яких він просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.10р. №0000172301/0, від 06.05.10р. №0000172301/1, від 14.07.10р. №0000172301/2 в частині нарахування 41498,75грн.

Згідно з Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.13р. проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника - Красноперекопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач).

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 21.10.10р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.05р. державним реєстратором Виконавчого комітету Красноперекопської міської ради АР Крим Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» зареєстровано у якості юридичної особи (а.с. 8, том 1).

Відповідно до Довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «Магістраль-Крим» є:

45.52.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд;

45.21.1 Будівництво будівель;

45.21.6 Будівництво інших споруд;

51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами;

55.51.0 Діяльність їдалень;

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу (а.с. 15, том 1).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 19.01.10р. по 18.02.10р. посадовими особами Красноперекопської ОДПІ в АР Крим було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотмаринян вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08р. по 30.09.09р., за результатами якої 23.02.10р. було складено акт №129/23-0/30933293 (а.с.25-58, том 1).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем, у тому числі, було встановлені порушення:

- п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 36165,83грн., в т.ч.: за грудень 2008 року - в сумі 27665,83грн., за вересень 2009 року - в сумі 8500,00грн.

На підставі виявлених порушень Красноперекопською ОДПІ в АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.10р. №0000172301/0, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 36165,83грн. та за штрафними санкціями в сумі 18082,92грн. (а.с. 64, том 1).

12.03.10р. позивач звернувся до Начальника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим зі скаргою про перегляд спірного податкового повідомлення-рішення (а.с. 65-66, том 1).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 06.05.10р. у задоволенні скарги було відмовлено (а.с. 68-70, том 1). За наслідками розгляду скарги, Красноперекопською ОДПІ в АР Крим 06.05.10р. винесла податкове повідомлення-рішення №0000172301/1 (а.с. 71, том 1).

12.05.10р. позивачем було подано повторну скаргу до ДПА в АР Крим (а.с. 72-74, том 1).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 09.07.10р. у задоволенні повторної скарги було відмолено (а.с. 76-78, том 1). За наслідками розгляду повторної скарги Красноперекопською ОДПІ в АР Крим 14.07.10р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000172301/2 (а.с. 79, том 1).

Суд зазначає, що відповідно до клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд розглядає правомірність винесення оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень в частині виявлених порушень в правовідносинах позивача тільки з контрагентом - ПП «Сюїта».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідачем в акті перевірки вказується, що відповідно до службової записки від 18.02.10р. №27/26-31 відділу податкової міліції Красноперекопської ОДПІ, при опрацюванні операції було встановлено, що фактично роботи з ремонту покрівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим» (м. Красноперекопськ, вул. Таврична, 1а), були проведені за кілька місяців до грудня 2008 року - влітку 2008 року силами робітників ТОВ «Магістраль-Крим», інші суб'єкти господарювання до цих робіт не притягались, ПП «Сюїта» ніякого відношення до ремонтних робіт немає, у зв'язку з чим не доведено факту реальності проведення робіт ПП «Сюїта» і ця операція є безтоварною.

Також в акті відображено, що операція з проведення робіт ПП «Сюїта», згідно договору підряду від 01.10.08р. є безтоварною, тобто немає фактичного здійснення господарської операції, в результаті чого до ТОВ «Магістраль-Крим» застосовані порушення щодо заниження ПДВ за грудень 2008 року на суму 27665,83грн., а також встановлено, що завищені амортизаційні відрахування в 2009 році на суму 9135,45грн.

01.10.08р. між ТОВ «Магістраль-Крим» (Замовник) та ПП «Сюїта» (Підрядник) укладено договір підряду №01/10.2008 з ремонту покрівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим» (м. Красноперекопськ, вул. Таврична, 1а). Загальна вартість робіт складає 165995,00грн. (в т.ч. ПДВ 27665,83грн.) (а.с. 86, том 1).

Виконання зазначених робіт ПП «Сюїта» та їх прийняття позивачем підтверджується зведеним кошторисом рахунку вартості будівництва, актом локального кошторису, підсумковою відомістю ресурсів, актом договірної ціни, дефектним актом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, актом прийняття виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (а.с. 87-94, том 1). В результаті чого ПП «Сюїта» позивачу виписана податкова накладна від 24.12.08р. №12244.02 (а.с. 95, том 1).

Сплата вартості виконаних робіт позивачем підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 96, том 1).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ, включені за фактом отримання від ПП «Сюїта», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що послуги (будівельні роботи) від ПП «Сюїта» позивач прийняв, сплатив його вартість, втому числі ПДВ, та використав їх в своїй господарській діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.11р. по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручили ТОВ «Інститут обліку і аудиту».

На розгляд експерта були поставлені питання:

1) чи підтверджується первинними фінансово-бухгалтерськими документами позивача, фінансово-господарська операція по ремонту крівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим» за договором підряду №01/10.2008 від 01.10.08р.?

2) чи є фінансово-бухгалтерські документи за договором підряду №01/10.2008 від 01.10.08р. підставою для заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 27665,83грн., за які Красноперекопською ОДПІ в АР Крим вбачається порушення та застосовані штрафні санкції?

09.08.13р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи від 07.08.13р. №37 (а.с. 240-253, том 1).

Вказаним висновком експерта встановлено:

1) наданими на дослідження документами фінансово-господарська операція з ремонту покрівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим» за договором підряду від 01.10.08р. №01/10.2008 підтверджується. Використання в господарській діяльності робіт, отриманих від ПП «Сюїта» підтверджується збільшенням активів ТОВ «Магістраль-Крим» у вигляді основних засобів.

2) наданими на дослідження документами заниження податку на додану вартість по ТОВ «Магістраль-Крим» за грудень 2008 року в сумі 27665,83грн. не підтверджується.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

В зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 14.07.10р. №0000172301/2, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27665,83грн. та за штрафними санкціями в сумі 6916,46грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд вважає неналежним доказом відсутності права на ПДВ позивача пояснення працівників ТОВ «Магістраль-Крим» (а.с. 22-23, том 1).

Також посилання відповідача на наявність кримінальної справи по цих фактах були спростовані матеріалами справи.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем в 2009 році амортизаційних витрат на суму 9135,45грн., суд зазначає, що амортизаційні витрати на впливають на формування податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, № 2181-III (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Згідно з п.п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

На підставі вищевикладених норм суд приходить до висновку, що в даному випадку достатнім та належним способом захисту позивача є визнання протиправним та скасування тільки податкового повідомлення-рішення від 14.07.10р. №0000172301/2, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27665,83грн. та за штрафними санкціями в сумі 6916,46грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 19.09.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови буде виготовлено 24.09.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 14.07.10р. №0000172301/2, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27665,83грн. та за штрафними санкціями в сумі 6916,46грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 31, і.н. 30933293) шляхом безспірного списання з рахунків Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим 1,13грн. судового збору та 2333,33грн. витрат на проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.