Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-12396/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12396/10/12/0170

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 19.09.2013 по справі № 2а-12396/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Крим" (вул. Калініна, 31, кв. 101, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Північна, буд.2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року у справі № 2а-12396/10/12/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 14.07.2010 року № 0000172301/2 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27665,83 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6916,46 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що згідно інформації, отриманої в ході перевірки, роботи по ремонту покрівлі на виробничій базі позивача проведені за кілька місяців до грудня 2008 року - в літку 2008 року силами робітників ТОВ «Магістраль-Крим». Інші суб'єкти господарювання, у тому числі ПП «Сюїта» не здійснювали вказані ремонтні роботи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена довідка секретаря судового засідання від 24 грудня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляд справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Також від позивача надійшло клопотання про виправлення порушень в судовому рішенні, у яких позивач вказав, що судом першої інстанції у резолютивній частині допущені помилки щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, донарахування яких підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, позивач зазначив про необхідність уточнення в резолютивній частині розміру судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із визначенням позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 54248,75 грн., у т.ч.: 36165,83 грн. - за основним платежем та 18082,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2010 року № 0000172301/2.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту від 23.02.2010 року № 129/23-0/30933293 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Крим» код за ЄДРПОУ 30933293 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р.», яким було встановлено заниження позивачем ПДВ на загальну суму 36165,83 грн., у т.ч.: за грудень 2008 року у сумі 27665,83 грн., за вересень 2009 року у сумі 8500 грн.

Судовим рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивача було задоволено частково, а саме в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 року у сумі 27665,83 грн.

З акту перевірки вбачається, що донарахування суми ПДВ 27665,83 грн. за грудень 2008 року відбулося по фінансово-господарській операції позивача із ПП «Сюїта» з виконання підрядних робіт (ремонт покрівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим») згідно укладеного договору підряду № 01/10.2008 від 01.10.2008 року.

Так у акті перевірки податкова інспекція вказала, що фактично господарська операція не мала місце, роботи з ремонту покрівлі були виконані не ПП «Сюїта», а були проведені за кілька місяців до грудня 2008 року - літом 2008 року силами робітників ТОВ «Магістраль-Крим», а інші суб'єкти господарювання к цим роботам не притягувалися, ПП «Сюїта» відношення до ремонтних робіт не має. Вказані висновки податкова інспекція зробила на підставі пояснень робітників ТОВ «Магістраль-Крим», про що зроблена запис у акті перевірки, без зазначення Ф.І.П. конкретних осіб, їх посад станом на грудень 2008 року та станом на час опитування, місця їх праці та проживання.

Судова колегія зазначає, що будь-які пояснення будь-яких осіб, зокрема працівників підприємства, повинні бути доведеними в установленому законом порядку. Податкова інспекція не має повноважень щодо донарахування податкових зобов'язань платникам податків на підставі пояснень фізичних осіб, що суперечать відомостям первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Тобто висновок податкового органу щодо безтоварного характеру будь-якої господарської операції платника податків повинен бути доведеним в установленому законом порядку, зокрема вироком суду по кримінальній справі щодо підроблення документів, судового рішення щодо визнання правочину недійсним та інш.

Такі докази в матеріалах справи відсутні, а тому суд виходить з факту наявності у позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у підтвердження придбання робіт за договором підряду від 01.10.2008 року № 01/10.2008 у ПП «Сюїта», у зв'язку з чим суд вважає, що податкова інспекція не мала право зменшувати позивачу податковий кредит з ПДВ на суму 27665,83 грн. і як наслідок - донараховувати позивачу податкові зобов'язання з ПДВ у зазначеному розмірі. При цьому судовою колегією береться до уваги наявність у позивача податкової накладної від 24.12.2008 року за № 1224.02 та акту виконаних робіт б/н від 24.12.2008 року, які виписані ПП «Сюїта» як зареєстрованим платником ПДВ.

Крім того, судом першої інстанції була проведена по справі судово-економічна експертиза, висновком якої було підтверджено реальне здійснення господарської операції з ремонту покрівлі на виробничій базі ТОВ «Магістраль-Крим» за договором підряду від 01.10.2008 року № 01/10.2008 та підтверджено використання позивачем отриманих від ПП «Сюїта» робіт у вигляді збільшення активів ТОВ «Магістраль-Крим» (основних засобів).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Оскільки ремонтні роботи виконані на виробничій базі позивача, що розташована у м. Красноперекопськ, вул. Таврична, 1-а, документально підтверджені, то судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність спірного повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2008 року у сумі 27665,83 грн.

Але судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно визначений розмір штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають скасуванню виходячи з розміру ПДВ, що підлягає скасуванню. Так спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначений розмір штрафних санкцій у сумі 18082,92 грн., виходячи з 50% від загальної суми донарахованого ПДВ 36165,83 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у сумі: 27665,83 грн. - за основним платежем та у сумі 13832,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (27665,83 х 50% = 13832,92). Суд же першої інстанції розрахував розмірі штрафних санкцій, що підлягають скасуванню, із розрахунку 25% від суми 27665,83 грн.

Оскільки розмір судового збору на час звернення позивача з адміністративним позовом встановлений у фіксованому розмірі 3,40 грн. та не залежав від суми податкового повідомлення-рішення, що підлягало оскарженню, то суд першої інстанції не повинен був розподіляти суму судового збору виходячи з розміру ПДВ, який був скасований на користь позивача. Враховуючи, що адміністративний позов задоволений частково, сума судового збору 3,40 грн. не підлягає розподілу та не підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується стягнення на користь позивача судових витрат за проведення судово-економічної експертизи, то судова колегія зазначає наступне.

Вартість робіт за проведення судово - економічної експертизи складає 7000,00 грн., які оплачені позивачем платіжним дорученням за № 244 від 11.07.2011 року.

Виходячи з загального розміру визначених податкових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2010 року (54248,75 грн.) та загального розміру задоволених позовних вимог (41498,75 грн.), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 5355 грн. (7000,00 х 76,50%).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 вересня 2013 року у справі № 2а-12396/10/12/0170 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 14.07.2010 року № 0000172301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 27665,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13832,92 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Крим» (96000, м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 31, ЄДРПОУ 30933293) судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у сумі 5355 (П'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень)».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська