Постанова

від 12.09.2013 по справі 826/2591/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 вересня 2013 року                      № 826/2591/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент" до  Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про  скасування рішення №5 від 31.01.2013 р. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, (далі - відповідач), про скасування рішення №5 від 31.01.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без врахування усіх необхідних фактичних обставин, як того вимагає чинне законодавство України, а тому є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню. Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні. У судовому засіданні 30.04.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. На підставі Наказу Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України „Про проведення позапланової перевірки „Офіс Менеджмент“ №25 від 06.07.2012 р. з метою всебічного та повноцінного розгляду звернення Прокуратури Київської області щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс менеджмент“ конкуренційного законодавства під час надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами перевірки відповідачем виявлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс менеджмент“ та Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 жовтня 2012 року №101-р розпочато розгляд справи №697/101-р-02-06-12 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ „Офіс Менеджмент“. За результатами розгляду матеріалів справи №697/101-р-02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем прийнято Рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ „Офіс Менеджмент“ та накладення штрафу №5 від 31.01.2013 р. (надалі – Рішення №5), яким: 1) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ таким, що займало протягом 2011 року, січня-травня 2012 року монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в межах зони митного контролю митного поста „Східний термінал“ Київської обласної митниці, що розміщується за адресою: Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72; 2) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ зі стягнення із споживачів плати за фактично ненадані послуги за користування територією терміналу для паркування під час митного оформлення автотранспортних засобів, вантажем, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції“, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю митного поста „Східний термінал“, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку; 3) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ із встановлення економічно необґрунтованих цін на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів, в зоні митного контролю митного поста „Східний термінал“, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 4) за порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ штраф у розмірі 68000,00 грн.; 5) за порушення, зазначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ штраф у розмірі 68000,00 грн. Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" (надалі по тексту - Закон України №3659-ХІІ), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Згідно з положеннями статті 3 Закону України №3659-ХІІ, одним із основних завдань Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель. Стаття 7 Закону України №3659-ХІІ визначає повноваження Антимонопольного комітету України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а саме, повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод; залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень; надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом; здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель". Відповідно до статті 12 Закону №3659-ХІІ, для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства. Повноваження територіальних відділень не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених Законом України “Про Антимонопольний комітет України”. Товариство з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.03.2009 р., основними видами діяльності позивача за КВЕД є: здавання в оренду власного нерухомого майна, будівництво будівель, купівля та продаж власного нерухомого майна, управління нерухомим майном. Позивач є власником земельної ділянки площею 9,5201 га за кадастровим номером 3220885000:04:001:0223, розташованої на території Мартусівської сільської ради Бориспільського району та всього нерухомого майна площею 50373,4 кв.м., що знаходиться на вказаній земельній ділянці, придбаного у ТОВ „БФ Склад 2“, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за №1192. Відповідно до статей 49, 50, 122 Митного кодексу України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року № 1947 „Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядку падання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України“ у редакції, що була чинною до 01.06.2012, з метою здійснення митними органами митних процедур щодо товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, створюються зони митного контролю. Зокрема, зони митного контролю створюються митними органами на території митних постів. Судом встановлено, що на земельній ділянці та у приміщеннях, що на ній знаходяться та належать ТОВ „Офіс Менеджмент“, знаходиться митний пост „Східний термінал“, де розташовано зону прибуття транспортних засобів та зону митного контролю. Згідно з Договором від 01.07.2011 р. № 140 Київська обласна митниця орендує у ТОВ „Офіс Менеджмент“ нежитлове приміщення площею 1838,49 м. кв., у тому числі 566,62 м. кв. нежитлового складського приміщення, розташованого за адресою Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72, літ. А, для розміщення та діяльності підрозділів митного оформлення Київської обласної митниці. Розмір орендної плати за орендовані приміщення складає 1,20 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 0,20 грн. Судом також встановлено, що на  земельній ділянці, що належить ТОВ „Офіс Менеджмент“ проводиться декларування товарів транспортних засобів митними брокерами. У позовній заяві позивач стверджує, що при прийняті відповідачем оскаржуваного Рішення №5 були допущені помилки при визначенні монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, чим було порушено вимоги Закону України „Про захист економічної конкуренції“ та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (надалі - Методика). Нормативним актом, який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, є Закон України „Про захист економічної конкуренції“. Відповідно до положень статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. З метою встановлення порядку визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку розпорядженням Антимонопольним комітетом України від 05 березня 2002 року №49-р затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (пункт 1.2 Методики). Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень (пункт 1.3 Методики). З огляду на викладене, цією Методикою врегульовано порядок визначення монопольного становища того чи іншого суб'єкта, регламентовано етапи (стадії) такого визначення, завдяки дослідженню та аналізу яких можливо дійти висновку про те, чи займає суб'єкт домінуюче становище на ринку чи ні. Пунктом 2 Методики передбачено орієнтовні дії, які необхідно здійснити для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, серед яких: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) -потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку. При цьому пунктом 2.2 Методики передбачено, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо. Відтак, законодавець передбачив орієнтовні етапи визначення монопольного становища суб'єктів господарювання, при цьому зауваживши, що кількість та послідовність цих етапів може змінюватися залежно від обставин справи. Відповідно до п. 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; -нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи). Суд погоджується з позицією відповідача, що економічні обмеження полягають у необхідності значних капіталовкладень для вступу нових суб'єктів господарювання на зазначений ринок (відведення земельної ділянки, будівництво приміщень, придбання відповідного обладнання та інвентарю, залучення персоналу тощо) із значним періодом їх окупності. До економічних обмежень вступу на ринок можна віднести необхідність здійснення додаткових витрат для забезпечення відповідності вимогам пожежної, екологічної, санітарно-епідеміологічної, ветеринарної безпеки, громадського порядку, облаштування території тощо. Адміністративні обмеження пов'язані із Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947. Наведене свідчить про наявність суттєвих бар'єрів для вступу на ринок послуг, пов'язаних із перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю, та неможливістю вступу на цей товарний ринок нових учасників у короткі строки. За інформацією Київської обласної митниці (лист вих. від 21.08.2012 р. № 12-45/16-6558) в адміністративних межах зони діяльності митних органів за адресою: Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеева, 72, протягом 2011 року, січня-травня 2012 року послуги по обслуговуванню транспортних засобів, вантажів, організації зберігання товарів, транспортних засобів та інших супутніх послуг при митному оформленні товарів і транспортних засобів надавали ТОВ „Офіс Менеджмент“ і ТОВ „БФ Склад“ (с. Мартусівка, вул. Мойсеева, 70). На вимогу голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.09.2012 р. № 02-06/2462 щодо надання обсягу (кількості) наданих ТОВ „БФ Склад“ послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю за адресою: Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72, за період 2011 року, січня-травня 2012 року, ТОВ „БФ Склад“ листом вих. від 03.10.2012 р. № 6-270 повідомило, що у вказаний період підприємством не здійснювалась діяльність на ринку надання послуг, що пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що ТОВ „Офіс Менеджмент“ протягом 2011 року, січня - травня 2012 року в територіальних межах ринку надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в межах зони митного контролю митного поста „Східний термінал“ Київської обласної митниці, що розміщується за адресою: Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеева, 72, займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків. Суд не погоджується з твердженнями позивача відносно того, що відповідач при визначені територіальних (географічних) меж ринку надання послуг обмежив її територію митного поста „Східний термінал“ незважаючи на те, що митний пост є структурним підрозділом митниці є хибним, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 8 статті 1 Митного Кодексу України у редакції, що була чинною до 01.06.2012, зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури. Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи. Наказом Державної Митної Служби України „Про затвердження Порядку відкриття вантажного митного комплексу, автопорту, автотермінала“ від 20.10.2003 р. № 703 визначено, що зона митного контролю - це визначена на території вантажного митного комплексу митним органом і обмежена для доступу територія, у межах якої встановлюється режим зони митного контролю та здійснюється митний контроль. Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947 „Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України“, у редакції, що була чинною до 01.06.2012 р.. Регулювання питання щодо визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Порядку визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 584 „Про затвердження Порядку визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України“, у редакції, що була чинною до 01.06.2012 р. Згідно з вказаним Порядком, зокрема пунктом 6, митне оформлення товарів, що вивозяться з України та ввозяться в Україну резидентами, крім переміщення товарів через територію України в режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зоні діяльності яких розташовані ці резиденти. Термін «розташування резидента» у цьому Порядку означає місце проживання фізичної особи - підприємця (житловий будинок, квартира, інше придатне для проживання приміщення (гуртожиток, готель тощо) у населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) або місцезнаходження юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені). У зв'язку з викладеним, територіальними межами ринку послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю, визнаються межі зони митного контролю митного поста „Східний термінал“ Київської обласної митниці, що розміщується за адресою: Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеева, 72. Також судом встановлено, що позивачем встановлено вартість паркування одного транспортного засобу за кожну добу перебування на території терміналу. При цьому, позивачем не наведено жодного чинного нормативно-правового документу, який передбачав би порядок (механізм) застосування вартості вказаної послуги саме за добу перебування транспортного засобу і, тим самим, забороняв би встановлювати вартість послуги з паркування транспортного засобу пропорційно фактичному періоду перебування транспортного засобу на території терміналу протягом доби. На власний розсуд застосовуючи вартість паркування транспортного засобу за добу перебування без врахування фактичного часу перебування транспортного засобу на території терміналу (зокрема, як вбачається з матеріалів справи, з Автомобільного підприємства «С.Т.Р. Україна» за 1 год. 23 хв. перебування позивачем стягнуто плату, як за повну добу перебування транспортного засобу), ТОВ „Офіс Менеджмент“ отримує додаткові кошти за період часу, протягом якого ці послуги, фактично, позивачем не надаються. Враховуючи, що земна астрономічна доба дорівнює 24 годинам, суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивач повинен був, на прикладі Автомобільного підприємства «С.Т.Р. Україна», стягнути плату за повні шість діб перебування на території терміналу + (1 год.23хв/24 год * вартість перебування за добу) сьомої доби перебування автотранспортного засобу. Відносно економічної обґрунтованості цін, встановлених позивачем за послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів в зоні митного контролю, судом встановлено наступне. Склад поточних витрат торговельної діяльності і порядок їх планування в підприємствах усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (зі змінами). Так, формування вартості платних послуг, згідно із зазначеним стандартом, здійснюється підприємствами усіх форм власності незалежно від організаційно-правових форм господарювання відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат на надання кожної з послуг. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Офіс Менеджмент“, калькулювання вартості (обґрунтоване планування) послуг, що надаються товариством, не проводиться. Вартість послуг розраховано виходячи з проведених позивачем досліджень (моніторингу) цін, які встановлені на підприємствах, що займаються аналогічною діяльністю у місті Києві та Київській області. Враховуючи те, що ТОВ „Офіс Менеджмент“ на ринку послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в "межах зони митного контролю митного поста „Східний термінал“ Київської обласної митниці, займало монопольне (домінуюче) становище, суд приходить до висновку, що позивач мав можливість встановлювати та застосовувати ціни на послуги, без обґрунтованого планування витрат на їх надання, що було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, що є змістом поняття «конкуренція» згідно статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідно до частини другої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції“, вчинення суб'єктом господарювання порушення у вигляді зловживання монопольним становищем тягне за собою накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Згідно зі звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012 рік, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ „Офіс Менеджмент“ становить 58868,4 тис. грн. Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного Рішення №5, та, що дане рішення прийняте в межах, наданих чинним законодавством повноважень та на виконання покладених на органи Антимонопольного комітету України функцій. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94,  158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс Менеджмент“ до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення №5 від 31.01.2013 р. відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко