Постанова

від 18.09.2013 по справі 2а-6134/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 136096/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001342350/0 від 13.12.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

27.05.2011 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001342350/0 від 13.12.2010 року.

В обґрунтування вимог зазначає, що у Акті Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 1362/234/22419768 від 01.12.2010 року не наведено жодного порушення норм податкового законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки, яке б давало підстави відповідачу стверджувати про заниження ТзОВ «Бокс» суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет у розмірі 46750 грн. Вважає такі висновки необґрунтованими та такими, які не підтверджуються будь-якими доказами.

Оскаржуваною постановою позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області від 13.12.2010 року № 0001342350/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокс» судові витрати в розмірі 3 (три) гривні 40 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема вказує, що до перевірки представлено договір від 21.05.10., укладений між ТзОВ «Бокс» та ПП «Версант». Проведеною перевіркою ДПІ у Франківському районі м.Львова встановлено, що у ПП «Версант» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. А відтак, аналізуючи факти, які було виявлені в ході проведення перевірки встановлене, що ПП «Версант» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи отримані від вищевказаного підприємства є недостовірними. При перевірці підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна ( технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Звертає увагу на те, що враховуючи вищенаведені факти, та факти викладені в акті ДПІ у Франківському районі м.Львова,відсутні підстави вважати, що товари, фактично отримані від ПП «Версант», а тому податкові накладні виписані зазначеним підприємством вважаються недійсними. Таким чином позивач в порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит на суму - 46 750 грн. у травні 2010р..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, 01.12.2010 року за результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Бокс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Версант» за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області складено Акт від 01.12.2010 року № 1362/234/22419768. З даного Акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Бокс» пп. 7.2.3. пп. 7.2.6. п.7.2. пп. 7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, на думку податкового органу, завищено податковий кредит в сумі 46 750 гри. по декларації за травень 2010р..

На підставі вищевказаного акту ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області 13 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення рішення: № 0001342350/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70 125,00 грн.,в тому числі за основним платежем 46 750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 23 375,00 грн..

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей (залізобетонних плит) у Приватного підприємства «Версант», що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість. Такі висновки відповідачем зроблені на підставі того, що первинними документами не підтверджено фактичне отримання та використання в господарській діяльності товару від вказаного контрагента, відтак мала місце безтоварна операція, а правочини між ТзОВ «Бокс» та ПП «Версант» є нікчемними,.

Також встановлено, що 21 травня 2010 року між ПП «Версант» (постачальник) та ТзОВ «Бокс»(покупець) укладено договір № б/н купівлі-продажу плит залізобетонних та плит ПАГ-14 у кількості 1000 штук. За укладеним договором ПП «Версант» відвантажило лише 165 плит на загальну суму з ПДВ 280 500,00 грн..

В подальшому вказані залізобетонні плити були використані позивачем у своїй господарській діяльності та продані ТзОВ «Шувар». «05» січня 2010р. між ТОВ «Шувар» га ТзОВ «Бокс» було укладено договір поставки б/н, за умовами якого ТзОВ «Бокс» продало на користь ТзОВ «Шувар» плити залізобетонні які були відвантажені ТзОВ «Бокс» на підставі накладної № 1 від 27 травня 2010р.. В подальшому ТзОВ «Шувар» використало придбані залізобетонні плині для замощення території ринку «Шувар.

Аналізуючи пп. 7.2.3. 7.2.4 ті. 7.2. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів зазначає, що податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в йото господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази, які повинні бути встановлені та представлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Бокс» та ПП «Версант» та йото право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених підприємством у зв'язку з придбанням товарів - залізобетонних плит, які були використані в йото господарській діяльності, що дає підстави суду зробити висновок про правомірність включення ТзОВ «Бокс» до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями по придбанню товарів у ПП «Версант».

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено та доведено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідачем не доведено наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ «Бокс» чи ПП «Версант» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку щодо нікчемності договору поставки та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Висновок відповідача про нікчемність правочин) між позивачем та ПП «Версант» та безтоварністю операцій за цими правочинами, не відповідає фактичним обставинам і спростовується зібраними по справі доказами.

Колегія суддів погодилася із судом першої інстанції, що посилання відповідача на ненадання контрагентом позивача інформації щодо джерел придбання послуг та наявності виробничих засобів для надання відповідних послуг не є доказом порушення податкового законодавства позивачем, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, факт виконання договорів суб'єктом господарювання - платником ПДВ може підтверджуватись видатковою накладною, рахунком-фактурою, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій.

Висновки органу ДПІ про безтоварність операцій суб'єкта господарювання-платника ПДВ з контрагентом, можуть ґрунтуватися на твердженні про неспроможність здійснити контрагентом ті господарські операції, які відображені в обліку суб'єкта господарювання - платника ПДВ, які, в свою чергу базується на тому, що у контрагента відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи.

Разом із цим, відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

Колегією суддів не виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірної угоди не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків , чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірної угоди.

Порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і само по собі не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства як і такої, що порушує публічний порядок.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в даному випадку не доведено існування такої мети, а тому в суду відсутні підстави вважати угоду нікчемною.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати прийняти податкові повідомлення-рішення недійсними,та вважає, що слід змінити резолютивну частину постанови, оскільки у разі задоволення адміністративного позову рішення суб'єкта владних повноважень визнається протиправним.

У відповідності до вимог статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Вимогами статті 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.2 ч.1 ст.198, ст. 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року у справі № 2а-6134/11/1370 - змінити в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001342350/0 від 13.12.2010 року шляхом викладу п.2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001342350/0 від 13.12.2010 року. В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й.Коваль