Постанова

від 30.09.2013 по справі 914/401/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 914/401/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Техінвест" від 19.04.2013р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2013р.

у справі № 914/401/13-г

за позовом Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза", с. Острів, Львівська обл.

до відповідача-1 Підприємства з іноземними інвестиціями "Укртехсплав", м. Київ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада", м. Дніпропетровськ

до відповідача-3 Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Техінвест", м.Дніпропетровськ

до відповідача-4 Сокальського районного управління юстиції в особі Реєстраційної служби, м. Сокаль,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Комунального підприємства Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації", м.Червоноград

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

3. Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м.Київ

4. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання до вчинення реєстраційних дій.

за участю представників сторін:

- прокурор - не з'явився;

- від позивача - Гула Я.О. (ліквідатор ВАТ «Червоноградська автобаза»), Осипович В.М. (представник, довіреність від 03.01.2013р. №01-ДЛ);

- від відповідачів -1, -2, -3 -4 - не з'явились;

- від третіх осіб -1, -2, -3, -4 - не з'явились.

Представникам сторін роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.04.2013р. у справі №914/401/13-г (суддя Рим Т.Я.) позов задоволено частково: витребувано у відповідача-3 та передано позивачу наступне нерухоме майно: комплекс нерухомого майна по вулиці Центральній, 105, с. Острів Сокальського району Львівської області, до якого входять перелічені судом будівлі та споруди; комплекс нерухомого майна по вулиці Б. Хмельницького, 74, м. Сокаль Сокальського району Львівської області, до якого входять перелічені судом будівлі та споруди; визнано за позивачем право власності на вказане нерухоме майно; відмовлено в задоволенні позовних вимог, звернутих до відповідача-1 та відповідача-2; припинено провадження у справі в частині позовних вимог, звернутих до відповідача-4.

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Техінвест" (надалі - ДПзІІ «Техінвест», відповідач-3) з даним рішенням не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати у зв'язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються, зокрема, на таких підставах: скаржник вважає, що спірне майно перейшло до відповідача-1 на законних підставах; судом невірно застосовано ст.388 ЦК України; висновок спеціаліста №44/06 від 14.05.2012р. судом не міг враховуватись, оскільки він не є експертним висновком.

Відкрите акціонерне товариство «Червоноградська автобаза» (надалі - ВАТ «Червоноградська автобаза», позивач) та Прокуратура м.Львова з доводами апеляційної скарги не погодились та подали відзиви на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№05-04/2846 від 04.06.2013р.) та від 27.08.2013р. №37-7363-13, в яких просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначають, що судом вірно встановлено факти неправомірності набуття відповідачем-1 спірного майна та вибуття спірного майна від позивача не з його волі.

Від Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (третьої особи-3) до суду надійшло пояснення на апеляційну скаргу від 12.07.2013р. №20/1-2-168, в якому вона вказує про відсутність в її управлінні частки акцій у статутному капіталі ВАТ «Червоноградська автобаза», що належить державі, у зв'язку з чим інтереси третьої соби-3 в даній справі відсутні.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - РВ ФДМ України по Львівській області, третя особа-2) подало суду письмове пояснення від 20.05.2013р. №14-11-03186, в якому підтримало свою позицію, викладену у поясненнях від 26.03.2013р. №14-11-01977, наданих суду першої інстанції (облікування в системі реєстру власників іменних цінних паперів 51% акцій позивача на рахунку держави в особі Міністерства палива та енергетики України).

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. та від 15.07.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/401/13-г вносились зміни, у зв'язку з чим двохмісячний строк розгляду справи розпочинав свій перебіг заново.

Розгляд апеляційної скарги судом відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 04.06.2013 р., 16.07.2013р., 04.09.2013р. та 16.09.2013р. Ухвалою суду від 16.09.2013р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор, відповідачі та треті особи не забезпечили в дане судове засідання явки своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 16.09.2013 р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та зважаючи на закінчення строку розгляду спору, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутністю прокурора, представників відповідачів та третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2013р. у справі № 914/401/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Техінвест" - без задоволення. При цьому колегія виходила з наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2002 р. порушено провадження у справі №7/45-7/45 про банкрутство ВАТ «Червоноградська автобаза» (боржник у вказаній справі).

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 05.08.2004р. у справі №7/45-7/45 та від 13.01.2012р. у справі №6/152-5/176 (7/45-7/45), відповідно, відкрито процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Гулу Я.О. (а.с. 230-231, том 1 ). Ухвалою від 26.03.2013р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гулу Я.О. (а.с. 14-17, том 2 ).

ВАТ "Червоноградська автобаза" є підприємством, в статутному капіталі якого частка Міністерства енергетики та вугільної промисловості України становить 51%. Вказане випливає з акту від 24.10.2000р. №412 між ФДМ України та ДХК «Укрзахідвугілля», наказів Мінпаливенерго від 02.02.2001р. №50 та 24.12.2002р. №751, розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2005р. №417-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств», наказу Мінпаливенерго від 21.10.2005р. №537 «Про передачу до сфери управління Міністерства вугільної промисловості цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств». Вказані обставини також підтверджуються роз'ясненнями Міністерства вугільної промисловості України від 29.07.2010р. №1236/06/02-02, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.03.2013р. №14-11-01977 та Західного територіального відділення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.04.2012р. №02/165 (а.с. 105, 186-187, 205, 206, 207, том 1 ).

В ході процедури санації, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2004р. у справі №7/45-7/45 (а.с. 16-19, том 1 ) зобов'язано Підприємство з іноземними інвестиціями „Укртехсплав" (надалі - ПзІІ «Укртехсплав, відповідач-1) укласти договір купівлі-продажу для погашення заборгованості по заробітній платі в сумі 926258,00 грн., а боржника зобов'язано передати у власність майно, визначене для передачі виключно для погашення заборгованості з виплати заробітної плати, зокрема: склад 3-секційний, с.Острів; АБК, с.Острів; ремонтно-механічну майстерню, с.Острів; гараж на 32 бокси, с.Острів; гараж на 38 боксів, с.Острів; гараж (літ. А-1, м.Сокаль); виробничий будинок (літ. Б-1, м.Сокаль); гараж (літ. В-1, м.Сокаль); гараж (літ. Г-1, м.Сокаль); заправочний пункт (літ. Д-1, м.Сокаль); гараж (літ. А-1, м.Н.Волинськ); виробничий будинок (літ. Б-1, м.Н.Волинськ); виробничий будинок (літ. В-1, м. Н.Волинськ).

Вказане майно виступало частиною майнових комплексів по вул.Центральній, буд.105, с.Острів, Сокальський р-н, Львівська обл. та вул.Б.Хмельницького, буд.74, м. Сокаль, Сокальський р-н, Львівська обл. і перебувало у власності позивача, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 09.02.2005р. серії САА №443279 (а.с. 21, том 1 ), від 13.06.2006р. серії САА №557344 (а.с. 23, том 1 ) та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2005р. №6454987 та від 15.06.2006р. №10939883 (а.с. 22, 24, том 1 ).

На виконання вимог ухвали суду від 30.11.2004р., між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про погашення заборгованості із заробітної плати від 17.12.2004р. (а.с. 116-117, том 1 ), відповідно до якого відповідач-1 зобов'язувався провести погашення заборгованості по заробітній платі працівників позивача у сумі 926258,00 грн. та набував право власності на майно, визначене в ухвалі, на загальну суму 989460,00 грн.

Заступником прокурора Львівської області внесено касаційне подання на ухвалу суду від 30.11.2004р. Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006р. касаційне подання задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.11.2004р. скасовано у зв'язку з неможливістю вирішення порушених в ухвалі питань при відсутності затвердженого плану санації (а.с. 224-225, том 1 ).

Згодом, керуючим санацією було розроблено план санації (а.с. 3-6, том 2 ), яким передбачалось залучення інвестора (відповідача-1) для погашення частини заборгованості із заробітної плати в сумі 541000,00 грн. та набуття інвестором права власності на майнові активи боржника на еквівалентний розмір виконаних інвестиційних зобов'язань. Незважаючи на те, що комітетом кредиторів ВАТ «Червоноградська автобаза» вказаний план санації було погоджено (рішення від 15-27.09.2006 р., а.с. 7-8, том 2 ), проте Фонд державного майна України такий план санації не погодив (лист №10-24-8168 від 24.05.2007 р., а.с. 2, том 2 ).

Рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 21.06.2007 р. у справі №2106/07 (надалі - рішення третейського суду, а.с. 27-32, том 1 ) договір про погашення заборгованості по заробітній платі від 17.12.2004р. визнано таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства; зобов'язано ВАТ «Червоноградська автобаза» передати за актом приймання-передачі у власність ПзІІ "Укртехсплав" рухоме та нерухоме майно, зокрема, те нерухоме майно, яке є предметом розгляду в даній справі: комплекс нерухомого майна по вул. Центральній, 105, с. Острів Сокальського р-ну Львівської обл.; комплекс нерухомого майна по вул. Б. Хмельницького, 74, м. Сокаль Сокальського р-ну Львівської обл.; визнано право власності на вказане майно за відповідачем-1; зобов'язано ДКП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно.

На підставі рішення третейського суду Заводський районний суд м.Дніпродзержинська видав виконавчий лист від 21.06.2007р. у справі №2106-2007 (а.с.34, том 1 ), яким було зобов'язано ДКП «Червоноградське МБТІ» зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно за відповідачем-1. Згодом, на підставі цього виконавчого листа, між позивачем та відповідачем-1 підписано акт приймання-передачі від 29.10.2007р. спірного нерухомого майна (а.с. 33, том 1 ).

В якості правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідач-1 подав до ДКП "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" рішення третейського суду від 21.06.2007р. та акт прийому-передачі спірного нерухомого майна від 29.10.2007р., що відображено у витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.11.2007 р .№16640338 (а.с. 25, том 1 ) та від 13.11.2007р. №16640678 (а.с. 26, том 1 ).

Згодом, між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армада" (надалі - ТзОВ «Армада», відповідачем-2) було укладено два договори купівлі-продажу від 28.11.2007р. (а.с. 38-39, том 1 ) спірного нерухомого майна, на підставі яких відповідач-2 зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується витягами від 29.11.2007 р. №16853644 (а.с. 40, том 1 ) та від 29.11.2007р. №16854176 (а.с. 41, том 1 ).

На підставі двох договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2007р. (а.с. 42, 43, том 1 ) відповідач-2 відчужив спірне майно ДПзІІ «Техінвест», а останнє - зареєструвало право власності на це майно. Вказане підтверджується витягами від 04.12.2007 р. №16910691 (а.с. 44, том 1 ) та від 04.12.2007 р. №16910904 (а.с. 45, том 1 ).

Вважаючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ВАТ «Червоноградська автобаза» не з волі останнього, а внаслідок неправомірних дій ПзІІ «Укртехсплав», прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду із позовною заявою про витребування цього майна в порядку ст.388 ЦК України.

Відповідно до ст. 328, 334 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 10 додатку 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (в редакції на момент реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем-1), до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Разом з тим, відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно , обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування , їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно п.п. 5, 7 прикінцевих положень цього закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону .

Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008о. №1-рп/2008 визначено, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону України «Про третейські суди» випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя , а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Крім того, місцевий господарський суд, покликаючись на приписи ст. 11 ЦК України, яка наводить перелік підстав виникнення цивільних прав, у тому числі права власності, правильно вказав, що зазначений перелік не містить такої підстави для виникнення права, як рішення третейського суду. Хоча, пунктом 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, проте, оскільки згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється винятково судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, то у п. 5 ст. 11 ЦК України під терміном «рішення суду» мається на увазі рішення будь-якого суду, що входить до складу судів загальної юрисдикції згідно із Законом України «Про судоустрій України», який діяв станом на момент виникнення відповідних правовідносин.

Статтею 55 Закону України «Про третейські суди» (в редакції на момент видачі Заводським районним судом м. Дніпродзержинська виконавчого листа) було передбачено, що виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ про виконання рішення третейського суду від 21.06.2007р. компетентним судом не видавався.

Листом від 23.07.2012р. №17077/12-вих. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська повідомив Господарський суд Львівської області, що заява Підприємства з іноземними інвестиціями "Укртехсплав" про видачу двох виконавчих листів на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 21.06.2007р. у справі №2106/07 не розглядалися та виконавчі листи по такій заяві судом не видавалися. За номером 2106/07 зареєстрована цивільна справа про стягнення боргу (а.с. 35, том 1 ).

Висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 14.05.2012р. №44/06-68 встановлено, що відтиск круглої гербової печатки Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у виконавчому листі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.06.2007р. по справі №2106/07 виконаний на копіювально-розмножувальній техніці за допомогою струменевого принтера (а.с. 36-37, том 1 ).

Із врахуванням вищевказаних обставин, положень законодавства та рішення Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, про те, що при зверненні відповідача-1 до ДКП «Червоноградське МБТІ» із заявою про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, в нього були відсутні належні правовстановлюючі документи (оскільки, ні рішення третейського суду, ні акт приймання-передачі нерухомого майна такими не можуть вважатись) та про незаконність такої реєстрації .

Твердження скаржника про неможливість врахування судом висновку спеціаліста №44/06-68 від 14.05.2012р. як доказу по справі, через те, що він не є експертним висновком та належним доказом у справі, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не дає оцінки цьому доказу, як висновку судового експерта (ст. 42 ГПК України), а лише як письмового доказу (ст. 36 ГПК України) в сукупності з іншими зібраними доказами по справі, зокрема, разом з листом Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 23.07.2012 року №17077/12-вих.

З зазначених підстав колегія суддів не погоджується також із позицією скаржника, відповідно до якої ПзІІ "Укртехсплав" правомірно набуло майно і вважає за необхідне додатково звернути увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, частка у статутному капіталі ВАТ «Червоноградська автобаза» в розмірі 51% належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Управління об'єктами державної власності, в тому числі і корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, здійснюється відповідно до положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", зокрема, ст. 11 цього закону встановлено особливості управління та обмеження щодо розпорядження корпоративними правами держави.

Частинами 18, 19 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" мирова угода та план санації в процедурі банкрутства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду погоджуються з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства . Відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.

Листи Фонду державного майна України від 11.11.2004р. №10-17-15643 та №10-17-15641, рішення комітету кредиторів ВАТ «Червоноградська автобаза» від 17.11.2004р. про надання дозволу на реалізацію спірного майна, ухвала Господарського суду Львівської області від 30.11.2004р. у справі №7/45-7/45 про погодження укладення договору купівлі-продажу спірного майна та договір від 17.12.2004р. про погашення заборгованості по заробітній платі (укладений між позивачем ат відповідачем-1 на виконання вимог ухвали від 30.11.2004р.), на які скаржник покликається, як на такі, що підтверджують правомірне набуття ним права власності на спірне майно, такими вважатись не можуть, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006р. ухвалу суду від 30.11.2004р. скасовано.

При скасуванні цієї ухвали Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» інвестор може набувати майно боржника відповідно до законодавства та плану санації за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації . Проте такий план не був розглянутий та затверджений у встановленому порядку, тому ухвала щодо передачі майна у власність відповідачу-1 підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки ухвала Господарського суду Львівської області від 30.11.2004р. була скасована постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006р.; право власності за ПзІІ «Укртехсплав» було зареєстровано на підставі рішення третейського суду та акту-приймання передачі, які не можуть визнаватися правовстановлюючим документами для виникнення (переходу) права власності на об'єкти нерухомого майна; передача спірного майна була здійснена на підставі виконавчого документа, який судом не видавався; відчуження майна ВАТ «Червоноградська автобаза» відбулося з порушенням ч.ч. 18, 19 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», а також Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без затвердженого плану санації та його погодження з Фондом державного майна України і державним органом з питань банкрутства, то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що договір про погашення заборгованості по заробітній платі від 17.12.2004р., на який скаржник покликається, як на правовстановлюючий документ, у жодних документах, які підтверджують право власності, не вказаний як такий; з матеріалів справи, всупереч вимогам ст. 657 ЦК України, не вбачається наявність його державної реєстрації. Часткова оплата за спірне майно в сумі 151000,00 грн., на яку покликається скаржник, для вирішення справи не має значення, оскільки здійснювалась за договором від 17.12.2004р., який, як зазначалось вище, укладався на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 30.11.2004р., скасованої постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006р.

Акт прийому-передачі від 29.10.2007р., при цьому, не підтверджує добровільність передачі боржником спірного майна, оскільки, як зазначено в самому акті, такий складався на підставі виконавчого документу - виконавчого листа Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21.06.2007р. у справі №2106/07 (а.с. 34, том 1 ). Більше того, як випливає з матеріалів справи, цей виконавчий документ останнім фактично не видавався та був підроблений (а.с. 35, 36-37, том 1 ).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивача в даному випадку підлягають захисту саме шляхом задоволення віндикаційного позову, оскільки ВАТ "Червоноградська автобаза" не є стороною договорів купівлі-продажу, які опосередковували перехід права власності на спірне нерухоме майно до ТзОВ "Армада" та ДП "Техінвест" та визнання недійсними даних правочинів не призведе до відновлення порушених прав позивача і повернення об'єктів нерухомості (майнових комплексів) у його власність.

Необхідність застосування до спірних правовідносин ст.388 ЦК України з метою захисту порушеного права позивача у зв'язку із вибуттям майна з його володіння без його волі підтверджується також позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 12.02.2013р. у справі №3-3гс13 та від 07.11.2012р. у справі №6-107цс12.

Твердження скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції правил позовної давності судова колегія вважає безпідставними. Судом вірно встановлено факт пропуску позивачем позовної давності та момент початку її перебігу (дата прийняття третейським судом рішення). Доводи скаржника про ознайомленість Мінвуглепрому, Фонду державного майна України та прокуратури із укладеним договором про погашення заборгованості по заробітній платі від 17.12.2004р. не приймаються до уваги зважаючи на постанову Вищого господарського суду України від 22.02.2006р. у справі №7/45-7/45.

Колегія суддів визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України та необхідність захисту порушених прав позивача внаслідок поважності причин пропуску такого строку : прокурором та позивачем обґрунтовано ту обставину, що про факт підроблення виконавчого листа Заводського районного суду м.Дніпродзержнинська від 21.06.2007р. у справі №2106/07 їм стало відомо лише у 2012р.

Вказаний висновок узгоджується також з позицією Верховного Суду України, викладеній в ухвалі від 25.04.2012р. у справі №6-1535вов10.

Покликання апелянта на порушення прокурором форми (конструкції) позовної заяви є необґрунтованими зважаючи на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999р. №3-рп зазначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави , обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді . Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У позовній заяві прокурором зазначено, що позов подається ним в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза». При цьому прокурор вказує на порушення інтересів держави та зазначає про належність державі 51% акцій у статутному капіталі позивача та про те, що поточні зобов'язання ВАТ «Червоноградська автобаза» з оплати праці становлять 3 141 тис. грн., за страховими внесками - 4 620 тис. грн., за розрахунками з бюджетом - 11 764 тис. грн.

Крім того, враховуючи ту обставину, що частка у статутному капіталі позивача в розмірі 51% належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, належить до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Отже, в даному випадку інтереси держави і позивача співпадають, у зв'язку з чим позов в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза» прокурором подано відповідно до чинного законодавства.

Така позиція узгоджується із практикою Вищого господарського суду України (постанови від 17.07.2013р. у справі №5004/569/12, від 22.06.2011р. у справі №42/16б, від 04.05.2011р. у справі №35/382-10) та Верховного Суду України (постанова від 23.03.2010р. у справі №3-1176ук10).

Колегія суддів вважає вірним висновок про припинення провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст.80 ГПК України в частині позовних вимог до Сокальського районного управління юстиції в особі реєстраційної служби про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідача-3 та зареєструвати нерухоме майно за відповідачем-1 внаслідок непідвідомчості їх господарському суду.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку необхідно покласти на скаржника відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2013р. у справі №914/401/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Техінвест" від 19.04.2013р. б/н - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справа повертається в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 03.10.2013 р.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.