Ухвала

від 23.09.2013 по справі 801/4629/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4629/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Ясака"- Азаров Сергій Володимирович, довіреність б/н від 23.04.13

відповідач - Заступник начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби Даниліна Ірина Павлівна - не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 2682/9/10 від 17.06.13

розглянувши матеріали справи №801/4629/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 01.07.13

за позовом Приватного підприємства "Ясака" (вул. Крупської, 48, к. 1, кв. 904,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби Даниліної Ірини Павлівни (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. задоволено частково позовні вимоги Приватного підприємства "Ясака" до Заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби Даниліної Ірини Павлівни, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС від 17.04.13р. №0000942201 про донарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 365106,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 29483,00грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ясака» (98612, АР Крим, м. Ялта, Южнобережне шосе, 57 Г, і.н. 20743950) шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (ЄДРПОУ 23192025) 2294,00грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Приватне підприємство «Ясака» (далі ПП «Ясака») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС (далі - відповідач 1), Заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС Даниліної Ірини Павлівни (далі - відповідач 2.) про визнання протиправними дій в частині складання податкового повідомлення-рішення від 17.04.13р. №0000942201, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.13р. №0000942201.

Приватне підприємство «Ясака» 18.05.1994р. зареєстроване Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (т.1 а.с. 9).

Згідно матеріалів справи у період з 14.02.13р. протягом 20 робочих днів посадовими особами відповідача 1 проведена виїзна документальна планова перевірка ПП «Ясака» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.13р. №458/22.1/20743950/92 (т.1 а.с. 224-259). (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення позивачем, в т.ч. п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.203, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 365106,00грн., в тому числі: за 4-й квартал 2011 року в сумі 247174,00грн., за 1-й квартал 2012 року в сумі 117932,00грн.

На підставі зазначених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.13р. №0000942201 про донарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 365106,00грн. та за штрафними санкціями у сумі 29483,00грн. (т.1 а.с. 8).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1636250,00грн., чим порушено п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.203, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 ПК України, виходячи з наступного.

Відповідач посилається на акт ДПІ у м. Херсоні від 29.01.13р. №98/22.4-01/37125326 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, постачальниками та покупцями за серпень, вересень, жовтень 2012 року, яким встановлено, що стан ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» відмінний від основного, а саме - (9) до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Крім того, 25.10.12р. складена форма №18 ОПП - повідомлення про відсутність платника податків за місцем реєстрації. (а.с. 49-54, том 1).

Посилання податкового органу на факт відсутності контрагента за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Також відповідач вказує на відсутність первинних документів, що засвідчують перевезення товару до контрагента.

З наведеного, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем так контрагентом є нікчемними відповідно до ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України)

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Встановлено, що між позивачем та ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» укладено договори купівлі-продажу морського товарного піску від 01.03.11р. №1/03 та від 08.04.11р. 08/11-04, які надані відповідачу до перевірки (т.1 а.с.232).

Перевезенням і розвантаженням зазначеного піску займалось ТОВ «Снабсудсервіс», про що свідчать договір оренди земснаряду від 01.04.11р. (т.1 а.с.29) та додаткова угода до нього (т.1 а.с.30), укладені з ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», а також договори від 05.08.10р. №139 (укладений з ДП «Ялтинський морський торговий порт») (т.1 а.с.31) та від 19.10.10р. №110/379 (укладений з ДП «Севастопольський морський торговий порт») (т.1 а.с.32) щодо виконання робіт з перевантаження морського піску, та рахунками перевезення (т.1 а.с. 122-171).

Перевезенням отриманого піску з порту здійснювалось ПП «Ясака» власними силами, про що свідчить інформація від 12.04.13. №11/М/2-1009 про наявність у ПП «Ясака» відповідного транспорту для перевезення піску (т.1 а.с.27), листи ДП «Ялтинський морський торговий порт» від 22.04.13р. №07/07-0636 (т.1 а.с.28), від 18.06.13р. №07/07-0968 (т.1 а.с.121) та лист ДП «Севастопольський морський торговий порт» від 20.06.13р. №ГР-1182 (т.1 а.с. 134).

Сплата вартості отриманого позивачем товару (морського товарного піску) в загальній сумі 1963500,00грн. підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (т.1 а.с. 91-120).

Використання позивачем зазначеного товару (морського товарного піску) підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, актами виконаних робіт ПП «Ясака» з виготовлення бетону, розчину, тощо, технологічною картою виробничого циклу на ПП «Ясака» (т.1 а.с. 172- 222).

Щодо посилання податкового органу на відсутність первинних документів, що засвідчують перевезення товару від продавця до покупця, колегія суддів вказує наступне.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Отже на перевезення, які здійснюються власними силами підприємства без залучення перевізника, вимоги вказаного Наказу №363 не розповсюджуються.

З письмових пояснень позивача (т.1 а.с.55-57) вбачається, що пісок в порти доставлений ТОВ «Снабсудосервіс» плавзасобом «Берил» на адресу ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», після чого пісок вивезений власним автотранспортом ПП «Ясака». Таким чином, ані ПП «Ясака», ані ПП «ПТЛК «Нова» договірних взаємовідносин з портами і не мали. Відносини з доставки та розвантаженні піску мало виключно ТОВ «Снабсудосервіс».

Згідно із листом ВРЕВ ВДАІ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим Суханова О.О. та довідкою директора ПП «Ясака» у останнього наявні 10 одиниць вантажного автотранспорту, що перевозить сипучі матеріали (пісок, щебінь). (т.1 а.с.27)

Відповідно до листа в.о. директора ДП «Ялтинський морський торговельний порт» підприємство здійснює перевантаження піску контрагентів на території вантажно-пасажирського портпункта «Масандра» згідно із укладеними договорами. За період з 01.10.2011 по 31.03.2012 портом здійснювалося перевантаження піску до адреси ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», що підтверджується коносаментом. Вивіз піску з території ВППП «Масандра» автотранспортом з логотипом ПП «Ясака» здійснювалось (т.1 а.с.121).

Згідно із листом в.о. директора ДП «Севастопольський морський торговельний порт» Ільїна С.Ю. підприємство здійснювало перевантаження піску на території перевантажувального комплексу № 2 порту на підставі укладеного договору від 19.10.2010 № 110/379 між портом та ТОВ «Снабсудосурвіс». За період з 01.10.2011 по 31.03.2012 перевантаження піску у межах вищеназваного договору здійснювалося на адресу ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова», яке у коносаментах значилося як вантажоодержувач (т.1 а.с.134).

У зв'язку з чим, колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника апеляційної скарги на лист ДП «Ялтинський морський торговельний порт» від 04.04.2013р. № 06/7-0486, згідно якого порт повідомив, що за період 2011-2013рр. договірних відносин по відвантаженню піску з ПП «Ясака» та ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» він не має, оскільки як встановлено, відносини з портами щодо поставки та розвантаження піску мало виключно ТОВ «Снабсудосурвіс».

Отриманий товар (морський товарний пісок) від ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» використовувався позивачем у своїй господарської діяльності з метою отримання прибутку.

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності за 4-й квартал 2011 року та за 1-й квартал 2012 року витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок господарських операцій з від ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення за 4-й квартал 2011 року та за 1-й квартал 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1636250,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова» - контрагента позивача.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Сумуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Отже, відповідач помилково дійшов висновку про недійсність господарських операцій позивача з отримання транспортних послуг, та невірно встановив фактичні обставини щодо господарської діяльності позивача ПП «Південна транспортно-логістична компанія «Нова».

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.13р. по справі №801/4629/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко