Ухвала

від 30.09.2013 по справі 2а-12485/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12485/12/0170/4

30.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест"- Кириченко Олексій Юрійович, довіреність № 2 від 07.08.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №2а-12485/12/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 04.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (Приморський парк ім. Гагаріна, 4, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0004762301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (ідентифікаційний код 31067919) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80222,00грн., у тому числі 64889,00 грн. за основним платежем та 15333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0004752301 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (ідентифікаційний код 31067919) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 466796,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 18.10.2012 року №0004772301 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (ідентифікаційний код 31067919) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35611,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (ідентифікаційний код 31067919) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (ідентифікаційний код 31067919) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 21196,80 грн. (двадцять одна тисяча сто дев'яносто шість гривень вісімдесят копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (далі - позивач, ТОВ "Центрінвест") звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004762301 від 18.10.2012 року, №0004752301 від 18.10.2012 року, №0004772301 від 18.10.2012 року.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31067919, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС (а.с.49-50 т.1). Предметом діяльності позивача відповідно до статуту є будівництво будівель, діяльність кафе, рекламна діяльність, інша діяльність у сфері спорту, купівля та продаж, здавання в оренду власного нерухомого майна, монтажні роботи, таке інше. (а.с.55 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441), Фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ 32100553), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року .

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2012 року №1897/22-01/31067919/190 (далі - Акт перевірки) (а.с.16-42 т.1).

За висновками акту встановлено наступні порушення позивачем:

- п.1.31, п.1.32 ст.1,п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 466796 грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 48910 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 49045 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 58645грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 466796 грн.

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1, ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 466796 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року, за 2-3 квартали 2011 року, за 2-4 квартали 2011 року, за 1 квартал 2012 року.

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 64889грн., у тому числі: за серпень 2010 року в сумі 17099 грн., за вересень 2010 року в сумі 7492 грн., за грудень 2010 року в сумі 289 грн., за лютий 2011 року в сумі 21786грн., за серпень 2011 року в сумі 11713 грн., за жовтень 2011 року у сумі 6510 грн., із врахуванням завищення від'ємного значення з ПДВ у загальній сумі 35611 грн., у тому числі: за червень 2010 року в сумі 9782грн., за липень 2010року в сумі 7317грн., за листопад 2010 року в сумі 289 грн., за березень 2011 року в сумі 18223 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року (а.с.43-48 т.1): №0004762301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80222,00 грн., у тому числі за основним платежем 64889,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15333,00 грн.; №0004752301 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 466796,00 грн.; №0004772301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35611,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Проте, в п.1 Розділом ХІХ Прикінцевих положень ПК України вказано, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт, послуг).

Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64889 грн., зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35611,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 466796 грн. визначене у спірних податкових повідомленнях - рішеннях.

На думку податкового органу, позивачем необґрунтовано завищено валові витрати на загальну суму 466796 грн.; завищено податковий кредит на загальну суму 64889 грн. в межах договорів, укладених позивачем з «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», операцій поставки товарів (робіт, послуг) з якими фактично не відбувалось, тому первинні документи не можуть вважатися дійсними та складені без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій .

А саме відповідач вказує, що позивачем завищено валові витрати по господарським операціям: з КП «Альянс» всього на суму 85495 грн., у тому числі у 2 кварталі 2010 року на 48910 грн., у 3-му кварталі 2010 року на 36585 грн.; з ПП «Укрторгпартнер» у 3-му кварталі 2010 року на 12460 грн.; з ТОВ «Бренд Строй» у 4-му кварталі 2010 року на 57200 грн.; з ПП «Кримспецтехнолоджи» всього на суму 121641,07 грн., у тому числі у 4-му кварталі 2010 року на 1445 грн., у 1-му кварталі 2011 року на 120196,07 грн.; з Фірмою «Капітель Плюс» у 1-му кварталі 2011 року на 190000 грн.

Також, на думку податкового органу, позивачем завищено податковий кредит по операціям: з КП «Альянс» всього на суму 17099,00 грн., у тому числі у червні 2010 року на суму 9782,00 грн., у липні 2010 року на суму 7317,00 грн.; з ПП «Укрторгпартнер» у вересні 2010 року на суму 2492,00 грн.; з ТОВ «Бренд Строй» всього на суму 11440,00 грн., у тому числі у вересні 2010 року на суму 5000,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 3334,00 грн., у грудні 2010 року на суму 3106,00 грн.; з ПП «Кримспецтехнолоджи» всього на суму 24298,55 грн., у тому числі у листопаді 2010 року на суму 289,00 грн., у лютому 2011 року на суму 5786,15 грн., у березні 2011 року на суму 18223,40 грн.; з Фірмою «Капітель Плюс» у лютому 2011 року на суму 16000,00 грн.

Всього сума податкового кредиту, яка завищена позивачем на думку відповідача, склала 71329,55 грн., при цьому, як зазначається в акті перевірки, 6440,00 грн.(71329,55 грн. - 64889,55 грн.) виключено зі складу податкового кредиту з ПДВ в результаті висновків акту планової (попередньої) перевірки ДПІ від 20.07.2011 року №1744/23-1/31067919/138 по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за жовтень 2010 року, грудень 2010 року.

Вказані порушення обґрунтовуються в акті перевірки не підтвердженням реальності здійснення фінансово-господарських операцій у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Також слід зазначити, що у періоді, що перевірявся, взаємовідносин позивача з ТОВ «Кримстройиндустрия» не встановлено.

Встановлено, що в період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року мав правовідносини з «Укрторгпартнер», ТОВ «Бренд Строй», «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755).

Отже, контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Також судова колегія враховує, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами за спірний період.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгпартнер» (постачальник) укладено договір №31/08-10 від 31.08.2010 року на загальну суму 14952,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.72 т.1). Отримання позивачем послуг за договором на суму 14952,00 грн., у т.ч. 2492,00 грн. ПДВ, (сума без врахування ПДВ склала 12460,00 грн.) підтверджено видатковою накладною від 30.09.2010 року №778 (а.с.73 т.1). Оплата за надані послуги здійснена позивачем передплатою (за умовами договору) в сумі 14952,00грн., у т.ч. 2492,00 грн. ПДВ, що підтверджується копією виписки по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.74 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 12460,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 12460,00 грн. не включались, відносились до капітальних інвестицій та були віднесені до складу основних засобів.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) укладено договір підряду №19/08-10/455 від 19.08.2010 року (а.с.100-101 т.1). Отримання позивачем робіт за договором на суму 68640,00 грн., у т.ч. 11440,00 грн. грн. ПДВ, (сума без врахування ПДВ склала 57200,00 грн.) підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.105-113 т.1). Оплата за надані роботи здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 68640,00 грн., у т.ч. 11440,00 грн. ПДВ, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.102-104 т.1).

Згідно висновків акту перевірки, податковий кредит по операціям з ТОВ «Бренд Строй» зменшений на суму 6440,00 грн. (3334,00 + 3106,00) згідно висновків акту планової перевірки ДПІ від 20.07.2011 №1744/23-1/31067919/138 по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за жовтень 2010р. у сумі 3 334,00грн., грудень 2010р. у сумі 3106,00грн. (а.с.37 т.1). В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» включено витрати на загальну суму 57200,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року в сумі 57200,00 грн.

Встановлено, що між позивачем (замовник) та КП «Альянс» (підрядник) укладено договір підряду №01/06-10/714 від 01.06.2010 року, на загальну суму 116028,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.79-80 т.1). Отримання позивачем робіт за договором на суму 102594,00 грн., у т.ч. 17099,00 грн. грн. ПДВ, (сума без врахування ПДВ склала 85495,00 грн.) підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.84-99 т.1). Оплата за надані роботи здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 102594,00 грн., у т.ч. ПДВ 17099,00 грн., що підтверджено копіями виписок по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.81-83 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс» включено витрати на загальну суму 85495,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 48910,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 36585,00 грн..

Між позивачем (замовник) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 19.11.2010 року №226 (а.с.42 т.1).

Також між позивачем (покупець) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (продавець) 14.01.2011 року укладено договір №14/01-11/09 купівлі-продажу товару (постачання будівельних матеріалів і виробів) (а.с.143-144 т.1). Отримання позивачем послуг від ПП «Кримспецтехнолоджи» по обстеженню і ремонту електротехнічного устаткування та з поставки будівельних матеріалів на суму 145791,30 грн., у т.ч. ПДВ 24298,55 грн., (сума без врахування ПДВ склала 121492,75 грн.) підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними та актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с.149-155 т.1). Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 145791,30 грн., у т.ч. ПДВ 24298,05 грн., що підтверджено копіями виписок по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.81-83 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» віднесено витрати на загальну суму 1445,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року в сумі 1445,00 грн.

Витрати на загальну суму 120047,75 грн. не включались позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи».

Встановлено, що між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель Плюс» (виконавець) укладено договір підряду №930 від 27.12.2010 року на загальну суму 120800,00 грн., з урахуванням ПДВ (а.с.118-119 т.1). Відповідно до умов п.2.2.1. даного договору, Сторонами погоджено проведення розрахунків шляхом передплати - перший аванс на закупку матеріалів на протязі 5-ти банківських днів з дня укладання договору в сумі 110000, 00 грн., в тому числі ПДВ -18333,33 грн. Відповідно до умов п.2.2.2. даного договору, Сторонами погоджено проведення другого авансу перед початком монтажу в сумі 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10000,00 грн. Перерахування позивачем авансу 29.12.2010 року у сумі 110000,00грн. підтверджено копією виписки по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.125 т.1).

Також встановлено, що 18.04.2011 року між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель Плюс» (виконавець) укладена додаткова угода №2 до договору №930 від 27.12.2010 року, згідно якої сторони договору домовились про розірвання договору по згоді сторін з 25.04.2011 року; підрядчик зобов'язаний повернути усі перераховані кошти в строк до 25.04.2011 року (а.с.121 т.1).

Перерахування Фірмою «Капітель Плюс» згідно додаткової угоди №2 отриманого від позивача авансу у сумі 110000,00грн. на поточний рахунок ТОВ «Центрінвест» підтверджено копією виписки по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.122 т.1).

В податковому обліку позивача по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» сума 110000,00 грн. не включалася до складу валових витрат.

Між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель Плюс» (виконавець) укладено договір підряду № 95 від 02.02.2011 року, на загальну суму 262700,00 грн..

Виконання Фірмою «Капітель Плюс» загальнобудівельних та спеціальних робіт за договором на суму 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16000,00 грн. (сума без врахування ПДВ склала 80000,00 грн.) підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року №1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/витратах (а.с.126-135 т.1).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16000,00 грн., що підтверджено копією виписки банку по особовому рахунку №26005515416531 (а.с.123-124 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» не включалися витрати на загальну суму 80000,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 80000,00 грн..

Встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів та робіт всього в сумі 427977,30 грн., у т.ч. 71329,55 грн. ПДВ, та включені до податкового кредиту відповідних періодів підтверджені податковими накладними копії яких наявні у матеріалах справи, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.187-204 т.3).

Товари (роботи), послуги придбані позивачем у вищезазначених контрагентів для використання у власній господарській діяльності, зокрема при будівництві готелю Апарт-готель «Приморський парк» у м.Ялті, що підтверджується матеріалами справи та висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи, під час якої зокрема складалися описи і ескізи та здійснювалася фото фіксація.

Сумуючи вище наведене за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року фактичні обсяги придбання робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей позивачем у вищезазначених суб'єктів господарювання складають 427977,30 грн., в тому числі 71329,55 грн. ПДВ ( обсяги придбання без ПДВ - 356647,75 грн.)

Розбіжність з актом перевірки складає 110148,32 грн. (466796,07 - 356647,75) з приводу того, що податковою інспекцією до складу фактичних обсягів придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей помилково включено суми: 148,32 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Кримспецтехнолоджи»; 110 000, 00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом Фірма «Капітель Плюс».

Господарські операції за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) вартістю 427977,30 грн., у т.ч. ПДВ 71329,55грн. у постачальників ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «Бренд Строй», «Кримспецтехнолоджи», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс» повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача. Вказане також підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Таким чином факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, отримання, оплати та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) вартістю 427977,30 грн., у т.ч. ПДВ 71329,55 грн.., отриманих від ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «Бренд Строй», «Кримспецтехнолоджи», Фірма «Капітель Плюс» , КП «Альянс» за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року підтверджено документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності позивача.

Особи, що постачали товар (роботи, послуги) на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки, що підтверджено наступним: Свідоцтво платника ПДВ ПП «Укрторгпартнер» №100256107 анульовано 19.12.2011 року; Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Кримстройиндустрия» анульовано 11.04.2012 року; Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бренд Строй» анульовано 11.04.2012 року; ПП «Кримспецтехнолоджи» №100256105 анульовано 18.01.2013 року; Свідоцтво платника ПДВ Фірма «Капітель Плюс» №961493 анульовано 11.04.2012 року; Свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» №887869 анульовано 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394).

Матеріалам справи підтверджується, що договори між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар поставлений (роботи проведені), оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної думки дотримується Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Отже, наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилань на Вирок Київського районного суд м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі №123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи спростовано висновки акту перевірки щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 466 796 грн., про заниження податку на додану вартість на загальну суму 64 889 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ у загальній сумі 35611 грн.. по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у «Кримспецтехнолоджи», Фірми «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ "Бренд Строй", ТОВ "Кримстройиндустрия", ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13р. по справі №2а-12485/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко