Ухвала

від 27.01.2014 по справі 2а-12485/12/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м. Київ К/800/55516/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. суддів -Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року

у справі № 2а-12485/12/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0004762301, № 0004752301, № 0004772301.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Центрінвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності: КП «Альянс», ТОВ «Бренд-Строй», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Укрторгпартнер» за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року відповідачем складено акт від 08.10.2012 року № 1897/22-01/31067919/190, яким встановлено порушення п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 466 796, 00 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.201, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток в сумі 466 796, 00 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14. 1 ст. 14, п. 198. 1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 64 889, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0004762301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 80 222, 00 грн., № 0004752301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 466 796, 00 грн., № 0004772301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 611, 00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій позивача з його контрагентами і як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно із пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено обов'язкові реквізити, які має містити податкова накладна.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року позивач мав правовідносини з «Укрторгпартнер», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс», які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Судами встановлено, що між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» укладено договір поставки. Отримання позивачем послуг за договором підтверджується видатковою накладною. Оплата за надані послуги здійснена позивачем передплатою, що підтверджується копією виписки по особовому рахунку. В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 12460,00 грн. не включались, відносились до капітальних інвестицій та були віднесені до складу основних засобів, що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір підряду. Виконання умов договору підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Оплата за надані роботи здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку. В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» включено витрати на загальну суму 57200,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Між позивачем та КП «Альянс» укладено договір підряду. Виконання умов договору підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт. Оплата за надані роботи здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 102594,00 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку. В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з КП «Альянс» включено витрати на загальну суму 85 495,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи» укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання послуг по обстеженню і ремонту електротехнічного устаткування.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи» укладено договір купівлі-продажу товару (постачання будівельних матеріалів і виробів).

Отримання позивачем послуг від ПП «Кримспецтехнолоджи» по обстеженню і ремонту електротехнічного устаткування та з поставки будівельних матеріалів підтверджується видатковими накладними та актом здачі-приймання виконаних робіт. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 145791,30 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку. В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» віднесено витрати на загальну суму 1445,00 грн. Витрати на загальну суму 120047,75 грн. не включались позивачем до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи», що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» укладено договір підряду, відповідно до умов якого, сторонами погоджено проведення розрахунків шляхом передплати - перший аванс на закупку матеріалів на протязі 5-ти банківських днів з дня укладання договору, другий аванс перед початком монтажу. Перерахування позивачем авансу у сумі 110000,00 грн. підтверджується копією виписки по особовому рахунку.

Згідно укладеної додаткової угоди до договору між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» сторони домовились про розірвання договору по згоді сторін та підрядчик зобов'язаний повернути усі перераховані кошти в строк, передбачений угодою. Перерахування Фірмою «Капітель Плюс» згідно додаткової угоди отриманого від позивача авансу у сумі 110000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «Центрінвест» підтверджується копією виписки по особовому рахунку.

В податковому обліку позивача по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» сума 110000,00 грн. не включалася до складу валових витрат, що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» укладено договір підряду. Виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/витратах. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в сумі 96000,00 грн., що підтверджується копією виписки банку по особовому рахунку.

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» не включалися витрати на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи.

Також судами встановлено, що суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів та робіт всього в сумі 427977,30 грн., у т.ч. 71329,55 грн. ПДВ, та включені до податкового кредиту відповідних періодів підтверджені податковими накладними, які містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пп.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товари (роботи, послуги) придбані позивачем у вищезазначених контрагентів для використання у власній господарській діяльності, договори між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений (роботи проведені), оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Висновок відповідача щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами сформовано на підставі висновків актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Судами вірно зазначено про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства.

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що в період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року господарські операції позивача з його контрагентами по придбанню, отриманню, оплаті та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) підтверджується документами бухгалтерського обліку та економічною діяльностю позивача.

Щодо посилання в касаційній скарзі заявника на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 року, яким Трещову О.Р., засновника КП «Альянс», ПП «Кримспецтохнолоджи», визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі № 2а-12485/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук