Ухвала

від 23.09.2013 по справі 801/3656/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3656/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Підприємства "Кримтехпостач" - Гнєздов Олександр Всеволодович, довіреність б/н від 20.09.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи №801/3656/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 22.05.13

за позовом Підприємства "Кримтехпостач" (вул. Кубанська, 23, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13 задоволено позовні вимоги Підприємства "Кримтехпостач" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим 06.12.2012р. №0007991501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 07.12.2012 р. №0013321502.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 22.02.2013 р. №0003111502.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Кримтехпостач" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, б. 23, код за ЄДРПОУ 30974958) 1660,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Підприємство "Кримтехпостач" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012р. №0007991501, від 07.12.2012 р. №0013321502 та від 22.02.2013 р. №0003111502.

Підприємство "Кримтехпостач" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 24.05.2000р. та має статус юридичної особи (код ЄДРПОУ 30974958).

Позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Сімферополі з 29.05.2000 року за №8451 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100067982 від 01.10.2007р.

У період з 12.11.2012р. по 16.11.2012р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства "Кримтехпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939), ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700), ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.01.2009р. - 31.12.2011р..

За результатами перевірки складено акт перевірки від 23.11.2012 №9319/15-2/30974958 (т. 1 а.с. 31-58) (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.1; пп. 5.2.1 п.5.2; п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР; п.44.1 ст. 44; п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 93862 грн.; пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3; пп. 7.4.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 04.04.1997 р. ; п. 185.1 ст. 185; п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 77064 грн..

З урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України належить до сплати ПДВ в бюджет на загальну суму 56403 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.12.2012р. №0013321502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70503,75 грн., в тому числі за основним платежем - 56403 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14100,75 грн. (т.1 а.с. 25),

- від 06.12.2012р. №0007991501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 89106,75 грн., в тому числі за основним платежем - 76967 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12139,75 грн. (т. 1 а.с. 27).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 19.12.2012р. за вих. №31 подав первинну скаргу до ДПС в АР Крим (т.1 а.с. 15-24).

За результатами розгляду скарги рішенням від 15.02.2013р. № 379/10/10.2-14 ДПС в АР Крим залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012р. №0013321502, прийняте стосовно Підприємства «Кримтехпостач»; скасовано податкове повідомлення-рішення №0007991501 від 06.12.12р.. прийняте стосовно Підприємства «Кримтехпостач», в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1237,75 грн., а первинну скаргу - в іншій частині не задоволено; збільшено суму податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 07.12.2012р. №0013321502 на 7145,0грн. та суму застосованих штрафних санкцій на 405,25грн. (т.1 а.с. 245-253).

З урахуванням рішення ДПС в АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 15.02.2013р. №379/10/10.2-14 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0003111502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7550,25 грн., в тому числі за основним платежем - 7145,0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 405,25 грн. (т.1 а.с. 29)

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги (11.03.13 № 3817 16/10-2115), в якому зазначено, що залишено без змін податкові-повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 06.12.2012р. № 000791501, від 07.12.12 № 0013321502 з урахуванням рішення ДПС в АР Крим (податкове повідомлення рішення від 22.02.2013р. № 003111502), прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення (т. 1 а.с. 254-256).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 32/22/37081766 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Комманд" (код за ЄДРПОУ 37081766) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року; акт від 06.04.2012 р. № 9/22/35941644 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Габарит -Груп" (код за ЄДРПОУ 35941644) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 26/22/37081939 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Візіт Торг" (код за ЄДРПОУ 37081939) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03. 2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Базис - Торг" (код за ЄДРПОУ 36165986) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 17/22/36693441 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Кримспецтехнолоджи" (код за ЄДРПОУ 36693441) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 24.09.2012 р. № 712/22-8/35873700 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бізнеспромторг" (код за ЄДРПОУ 35873700) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

На підставі чого відповідач дійшов висновку, що постачальники Підприємства "Кримтехпостач" у період, що перевірявся, були ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939), ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700), ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами - постачальниками ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939), ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700), ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) у періоді, що перевірявся, укладено угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

Позивачем у ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700) замовлений товар згідно з рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 60, 61, 62, 63, 67, 69, 72, 74, 75). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 118, 119, 120, 121, 125, 127, 130, 132, 133). ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700) виписано позивачу податкові накладні, а саме: № 92 від 13.02.2013р. на суму з ПДВ 8309,16 грн., у т.ч. ПДВ 1384,86 грн., № 120 від 26.02.2009р. на суму з ПДВ 18476,09 грн., у т.ч. ПДВ 3079,35 грн., № 276 від 15.04.2009 на суму з ПДВ 7465,32 грн., у т.ч. ПДВ 1244,22 грн., № 336 від 14.05.2009р. на суму з ПДВ 2240,40 грн., у т.ч. ПДВ 373,40 грн., № 681 від 13.08.2009р. на суму з ПДВ 9242,59 грн., у т.ч. ПДВ 1540,43 грн., № 713 від 28.08.2009р. на суму з ПДВ 11549,92 грн., у т.ч. ПДВ 1924,99 грн., № 891 від 21.10.2009р. на суму з ПДВ 28049,80 грн., у т.ч. ПДВ 4674,97 грн., № 1028 від 27.11.2009р. на суму з ПДВ 2619,96 грн., у т.ч. ПДВ 436,66 грн., № 22 від 22.01.2010р. на суму з ПДВ 24749,82 грн., у т.ч. ПДВ 4124,97 грн. (т.1 а.с. 89, 90, 91, 92, 96, 98, 101, 103, 104).

Позивачем у ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644) замовлений товар згідно із рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 64, 65, 66, 68, 71, 73, 77, 78). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 122, 123,124, 126, 129,131, 135, 136). ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644) виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 412 від 07.07.2009р. на суму з ПДВ 2862,18 грн., у т.ч. ПДВ 477,03 грн., № 410 від 22.07.2009р. на суму з ПДВ 2023,31 грн., у т.ч. ПДВ 337,22 грн., № 456 від 12.08.2009р. на суму з ПДВ 9561,50 грн., у т.ч. ПДВ 1593,58 грн., № 595 від 28.08.2009р. на суму з ПДВ 4137,08 грн., у т.ч. ПДВ 689,51 грн., № 608 від 25.09.2009р. на суму з ПДВ 4846,02 грн., у т.ч. ПДВ 807,67 грн., № 640 від 20.10.2009р. на суму з ПДВ 14821,18 грн., у т.ч. ПДВ 2470,20 грн., № 6 від 27.01.2010р. на суму з ПДВ 48750,42 грн., у т.ч. ПДВ 8125,07 грн., № 554 від 21.06.2010р. на суму з ПДВ 10350,18 грн., у т.ч. ПДВ 1725,03 грн. (т.1 а.с. 93, 94, 95, 97, 100, 102, 106, 107).

Позивачем у ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700) замовлений товар згідно із рахунком-фактурою № СФ-0000715 від 15.09.2009р. на суму з ПДВ 382,10 грн., у т.ч. ПДВ 63,68 грн. (т.1 а.с. 70). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується видатковою накладною № 663 від 18.09.2009р. на суму з ПДВ 382,10 грн., у т.ч. ПДВ 63,68 грн. (т.1 а.с. 128). ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700) виписало позивачу податкову накладну № 663 від 18.09.2009р. на суму з ПДВ 382,10 грн., у т.ч. ПДВ 63,68 грн. (т.1 а.с. 99).

Позивачем у ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) замовлений товар згідно із рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1. а.с. 76, 79). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 134, 137). ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 13 від 25.01.2010р. на суму з ПДВ 13021,98 грн., у т.ч. ПДВ 2170,33 грн., № 815 від 17.06.2010р. на суму з ПДВ 24484,68 грн., у т.ч. ПДВ 4080,78 грн. (т.1 а.с. 105, 108).

Позивачем у ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766) замовлений товар згідно із рахунками-фактурами, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146). ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766) виписало позивачу податкові накладні, а саме: № 389 від 07.09.2010р. на суму з ПДВ 12170,30 грн., у т.ч. ПДВ 2028,38 грн., № 595 від 21.09.2010р. на суму з ПДВ 11611,62 грн., у т.ч. ПДВ 1935,27 грн., № 1386 від 05.11.2010р. на суму з ПДВ 2404,98 грн., у т.ч. ПДВ 400,83 грн., № 1926 від 08.12.2010р. на суму з ПДВ 16256,27 грн., у т.ч. ПДВ 2709,38 грн., № 79 від 20.01.2011р. на суму з ПДВ 23785,74 грн., у т.ч. ПДВ 3964,29 грн., № 84 від 17.05.2011р. на суму з ПДВ 9384,84 грн., у т.ч. ПДВ 1564,14 грн., № 81 від 14.07.2011р. на суму з ПДВ 77622,11 грн., у т.ч. ПДВ 12937,02 грн., № 132 від 25.07.2011р. на суму з ПДВ 16060,18 грн., у т.ч. ПДВ 2676,70 грн., № 44 від 04.08.2011р. на суму з ПДВ 35409,43 грн., у т.ч. ПДВ 5901,57 грн. (т.1 а.с. 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115,116,117).

Позивачем у ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939) замовлений товар згідно із рахунком-фактурою № СФ-0001879 від 28.09.2011р. на суму з ДВ 9734,06 грн., у т.ч. ПДВ 1622,34 грн. (т.3 а.с. 28). Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується видатковою накладною № РН-0000701 від 22.09.2011р. на суму з ПДВ 9734,06 грн., у т.ч. ПДВ 1622,34 грн. (т.3 а.с. 29). ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939) виписало позивачу податкову накладну № 77 від 20.09.2011р. на суму з ПДВ 9734,06 грн., у т.ч. ПДВ 1622,34 грн. (т.3 а.с. 30).

Сплата за отриманий від вказаних контрагентів товар, свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по особовому рахунку позивача (т.1 а.с. 147-169, т. 3 а.с. 31).

Товар придбаний у вказаних контрагентів використаний у господарській діяльності позивача, та реалізований наступним контрагентам-покупцям: Первомайському управлінню водного господарства, ДП Експлуатаційно-технічного управління «Воденергоремналадка», ТОВ«КримПечатьСервіс», ДП Національної енергетичної компанії «Укренерго» Кримської енергетичної системи, Кримському республіканському підприємству «Водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя», установі « 28 Управління начальника робіт», ТОВ «Крим Транс Хліб», Відокремленому підрозділу «Донузлавська ВЕС» (т.2 а.с. 10-243).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентами, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Зазначені вище первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Оскільки спірні правовідносини між позивачем та контрагентами за лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009р., січень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), слід керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон №334), який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону №334 встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів вказує, що оскільки валові витрати позивача по взаємовідносинам з ПП «Комманд», ПП «Габарит-груп», ПП «Базис торг», ПП «Бізнеспромторг», ПП «Кримспецтехнолоджи» за період лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009р., січень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р. підтверджено первинними бухгалтерськими документами позивача, отже вказані витрати є валовими витратами у розумінні ст. 5 Закону №334.

Також оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Комманд», та ПП «Визит торг» за січень, травень, липень, серпень, вересень 2011р. виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України, до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи, що валові витрати позивача по взаємовідносинам з ПП «Комманд» та ПП «Визит торг» за січень, травень, липень, серпень, вересень 2011р. підтверджено первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 385320 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП «Комманд», ПП «Габарит - груп», ПП «Визит торг», ПП «Базис торг», ПП «Бізнеспромторг», ПП «Кримспецтехнолоджи» наведеним спростовується висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93862 грн..

Отже, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 89106,75 грн., в тому числі за основним платежем - 76967 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12139,75 грн. є протиправним.

Згідно висновків акту перевірки позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся у сумі 473216,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Визит торг» (код за ЄДРПОУ 37081939), ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700), ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) встановлено його завищення всього у сумі 77063,85 грн. Внаслідок вказаного порушення встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 56403грн. (з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Але, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 77063,85 грн. за період, що перевірявся.

Оскільки спірні правовідносини щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд», ПП «Габарит - груп», ПП «Базис торг», ПП «Бізнеспромторг», ПП «Кримспецтехнолоджи» за лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009р., січень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №168).

Відповідно до положень п.1.7. ст.1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з наведеного, з урахуванням відсутності доказів порушення оформлення податкових накладних, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону №168 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону №168 реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Габарит - груп» (код за ЄДРПОУ 35941644), ПП «Базис торг» (код за ЄДРПОУ 35873700), ПП «Бізнеспромторг» (код за ЄДРПОУ 358373700), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), були зареєстровані платниками ПДВ.

Отже, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Комманд», ПП «Габарит-груп», ПП «Базис торг», ПП «Бізнеспромторг», ПП «Кримспецтехнолоджи» за період лютий, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009р., січень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо податкового кредиту по операціям з ПП «Комманд», ПП «Визит торг» сформованим позивачем за період січня, травня, липня, серпня та вересня 2011р..

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Комманд» та ПП «Визит торг», останні були зареєстровані як платники ПДВ, отже позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами за січень, травень, липень, серпень, вересень 2011р. дотримані положення Податкового Кодексу України.

Також слід зауважити, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної думки дотримується Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Сумуючи вище викладене, суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 77063,85 грн. правомірно.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних допиту посадових осіб контрагентів позивача ПП «Базис-Торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи» (т.1 а.с.38).

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Таким чином, податковим органом неправомірно збільшено податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2012р. суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 70503,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 56403 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14100,75 грн.

Відповідно до п.60.6 ст.60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Враховуючи, що за результатами адміністративного оскарження сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість збільшена, в зв'язку з чим відповідач прийняв окреме податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0003111502, проте наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджено завищення податкового кредиту за період, що перевірявся, з контрагентами-постачальниками ПП «Комманд», ПП «Габарит - груп», ПП «Визит торг», ПП «Базис торг», ПП «Бізнеспромторг», ПП «Кримспецтехнолоджи», то збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2013р. № 0003111502 є неправомірним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.13р. по справі №801/3656/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко