Постанова

від 03.10.2013 по справі 2-777/2008

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 2-777/2008

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

процесуальні правонаступники позивача: ОСОБА_2;

ОСОБА_3;

від відповідача: Ізвєков В.В. - представник за дов. б/н від 07.08.2013 р.;

присутні в залі с/з: від ОСОБА_5 - ОСОБА_6 представник за дов. б/н від 20.07.2011 р.;

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р.

за заявою: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (правонаступники ОСОБА_5)

про: визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.02.2011р. та від 16.02.2011р. у справі №2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню та скасування заходів забезпечення позову

у справі № 2-777/2008 (суддя: Гулевець О.В.)

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (правонаступники ОСОБА_5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Спір неодноразово розглядався різними судовим інстанціями.

Ухвалою Дарницького районного суду від 22.05.2006 р. частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження нежилого приміщення ТОВ «Дежавю», що знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе 150/15, а також арешт на майно ТОВ «Дежавю», що знаходиться в приміщенні за адресою: вул. Харківське шосе 150/15.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 2-777/08 позов задоволено частково. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 р. апеляційну скаргу ТОВ "Дежавю" задоволено частково. Резолютивну частину рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2008 р. змінено, викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Дежавю" на користь ОСОБА_5 2457336,04 грн." В решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24.04.2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 р. та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24.04.2008 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2009 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2008 р. у справі № 2-777/2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. у справі № 2-777/2008 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Дежавю" на користь ОСОБА_5 1443031,38 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 86576,88 грн. 3% річних, 1522,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 27,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. у справі № 2-777/2008 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" - без задоволення. 14.02.2011 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. у справі № 2-777/2008. Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. у справі № 2-777/2008 - без змін. Господарським судом міста Києва видано відповідні накази від 14.02.2011 р. № 2-777/2008, а також наказ від 16.02.2011 р. № 2-777/2008 (далі - накази).

23.07.2013 р. до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_5 надійшла заява про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. та від 16.02.2011 р. у справі №2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню та скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду від 22.05.2006 р. В даній заяві позивач просить визнати накази такими, що не підлягають виконанню, скасувати заходи забезпечення позову, а також скасувати ухвалу Дарницького районного суду від 22.05.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 повністю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у даній справі, та постановити нову ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_5 про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. та від 16.02.2011 р. у справі № 2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню та скасувати заходи забезпечення позову, а саме визнати накази такими, що не підлягають виконанню, а також скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Дарницького районного суду від 22.05.2006 р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, приймаючи вищезазначену ухвалу, місцевий суд не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки фактам та доказам існування обставин, з якими закон пов'язує можливість визнати судові накази такими, що не підлягають виконанню, а також скасувати заходи забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. здійснено процесуальне правонаступництво (на підставі статті 25 ГПК України), шляхом заміни ОСОБА_5 на її правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В судовому засіданні оголошено перерву. 02.10.2013 р. від правонаступників надійшла заява, в якій було зазначено, що останні підтримуються апеляційну скаргу та заявляють про відсутність необхідності продовження чинності заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Дарницького районного суду від 22.05.2006 р.

У судовому засіданні 03.10.2013 р. учасники апеляційного провадження підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, ухвалу місцевого суду скасувати, визнати накази Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. та від 16.02.2011 р. у справі №2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню, а також скасувати заходи забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви, керуючись, зокрема, статтями 68, 117 ГПК України.

Пунктом 3.2. Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 по справі № 1-12/2012 встановлено, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, згідно з якою, положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

На підставі вищенаведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість апеляційного перегляду ухвали місцевого суду повністю, в тому числі в частині відмови від скасування заходів забезпечення позову, оскільки законодавством не встановлена заборона на таке оскарження.

Як видно з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 19.07.2013р. між ОСОБА_5 (первісний кредитор), ОСОБА_3 (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір 1), відповідно до умов якого, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" в розмірі 821858,78 грн., що становить частину вказаного у пункті 1.2 даного договору зобов'язання боржника перед первісним кредитором по виплаті боржником первісному кредитору вартості частини майна боржника пропорційно частці первісного кредитора у статутному капіталі боржника у зв'язку із виключенням первісного кредитора зі складу учасників боржника - TOB "Дежавю" (відповідно до рішенням загальних зборів даного товариства від 10.07.2006 р., оформленого протоколом завальних зборів TOB "Дежавю" №03 від 10.07.2006 p.), а також інші вимоги, вказані в п. 1.3.7, цього договору.

Крім того, 19.07.2013р. між ОСОБА_5 (первісний кредитор), ОСОБА_2 (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір 2), відповідно до умов якого, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" в розмірі 799300,00 грн., на таких самих підставах та умовах як в договорі 1.

Відповідно до п. 1.10. договору 1 та договору 2, з моменту укладення даних договорів, нові кредитори є процесуальними правонаступниками первісного кредитора - ОСОБА_5 у вказаному в пунктах 1.1, 1.3 даних договорів обсязі у справі №2-777/2008 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_5 до TOB "Дежавю" (код ЄДРПОУ 31024236) про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства та у будь-яких інших судових справах, що стосуються виконання боржником зобов'язання перед первісним кредитором по виплаті боржником первісному кредитору вартості частини майна боржника, пропорційно частці первісного кредитора у статутному капіталі боржника, у зв'язку із виключенням первісного кредитора зі складу учасників TOB "Дежавю"

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії заяви від 19.07.2013 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованої в ЄРП за № 6666, вбачається, що ОСОБА_5 (позивач по даній справі), згідно договорам про відступлення права вимоги (цесії) від 19.07.2013 р., відступила своє право вимоги до ТОВ «Дежавю» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Даний факт підтверджений учасниками апеляційного провадження в судовому засіданні.

Стаття 512 ЦК України зазначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення пава вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали - ст. 106 ГПК України) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однією з підстав відмови у задоволенні заяви про скасування заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції вказав те, що Господарський суд міста Києва не має повноважень скасовувати процесуальні документи, винесені іншим судом першої інстанції (а саме Дарницьким районним судом міста Києва), а тому вимога про скасування заходів забезпечення позову не була задоволена. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Законом України від 15.12.2006р. № 483-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», який набрав чинності 29.12.2006 р., встановлено, що до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, що з 29.12.2006 р. усі спори, що виникають з корпоративних правовідносин повинні розглядатися судами господарської юрисдикції, відповідно до повноважень, наданих господарсько-процесуальними нормами, до яких, зокрема, відноситься розгляд питання про скасування заходів забезпечення позову (ст. 68 ГПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Окремою підставою для відмови у задоволені вимоги про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції (керуючись пунктом 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р.), зазначив той факт, що заявником не надано суду доказів того, що рішення у справі № 2-777/2008 є виконаним, або доказів того, що обставини, які спричинили застосування заходів забезпечення позову відпали або змінились. Проте, суд апеляційної інстанції в цій частині не погоджується з висновком місцевого суду, оскільки, згідно постанови ВДС Дарницького РУЮ у місті Києві від 19.08.2011 р. про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 2-777 від 16.02.2011 р. закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та знято арешт з всього майна, в т.ч. нежитлового приміщення площею 356,80 кв.м. по вул. Харківському шосе 150/15 літера (А) у м. Києві, п/р 26003028181261 та усіх рахунках в КМФ ФКБ УСБ Дарницьке відділення м. Києва. Дана постанова є належним доказом, в розумінні статті 34 ГПК України, що безпосередньо свідчить про зміну обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову та разом з заявою позивача (процесуальних правонаступників) про відсутність претензій та вимог майнового характеру, є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.05.2006 р.

Крім того, доводи суду першої інстанції про те, що заявник сам повинен звертатися з заявою в порядку статі 25 ГПК України не ґрунтуються на частині 1 статті 25 ГПК України. Тим паче, суд першої інстанції правомірно встановив в оскаржуваній ухвалі факт процесуального правонаступництва, але помилково його не здійснив.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції зазначив, що докази та будь-яких відомості, про те, що накази Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. та від 16.02.2011 р. у справі № 2-777/2008 видані помилково або обов'язок боржника за вказаними наказами відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

В пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зазначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду про те, що перелік підстав для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню є вичерпним і приймає доводи апелянта про те, що існування окремих причин для проведення даної процесуальної дії повинно доводитися заявником в кожному конкретному випадку.

Так, на доведення факту існування таких причин, заявником було надані копії договорів про уступку права вимоги на користь інших осіб, а також письмові та усні пояснення позивача та процесуальних правонаступників про відсутність необхідності продовження чинності як заходів забезпечення позову, так і примусового виконання наказів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, беручи до уваги письмові пояснення учасників апеляційного провадження, закінчення виконавчого провадження, здійснення процесуального правонаступництва, а, крім того, відсутності права вимоги у ОСОБА_5, яке було передбачено даними судовими наказами.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання наказів Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. № 2-777/2008, від 16.02.2011 р. № 2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню та скасування заходів забезпечення позову прийнята при неправильному застосуванні норм процесуального права, матеріального права та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (пункти 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нового рішення про задоволення вищезазначених вимог. Суд апеляційної інстанції задовольняє заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які є правонаступниками ОСОБА_8.), окрім вимоги про скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 22.05.2006 р., оскільки в силу статті 68 ГПК України скасуванню підлягають саме заходи забезпечення позову, а не процесуальний документ, яким дані заходи були вжиті, тому заява задовольняється частково.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на підставі частини 2 статті 49 ГПК України на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 68, 99, 101 - 106, 117 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 2-777/2008 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 2-777/2008 скасувати.

3. Заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які є правонаступниками ОСОБА_8.) від 23.07.2013 р. задовольнити частково.

4. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. по справі № 2-777/2008, а також наказ Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. № 2-777/2008 такими, що не підлягають виконанню.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22.05.2006 р. по справі №2-3166/06, а саме, заборону на відчуження нежилого приміщеня ТОВ "Дежавю", що знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе 150/15, а також арешт, який був накладений на майно ТОВ "Дежавю", що знаходиться в приміщенні за адресою: вул. Харківське шосе 150/15.

6. В решті задоволення заяви відмовити.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 04.10.2013 р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Гаврилюк О.М.

Отрюх Б.В.