Постанова

від 03.10.2013 по справі 905/5012/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.10.2013 р. справа №905/5012/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонової О.О. За участю представників: від позивача:Тальянов Д.Л. за довіреністю №340/13 від 12.07.13р.; Гумуржи Т.В. за довіреністю №355/13 від 29.07.13р.; від відповідача: від ПАТ «Транспортні системи України» був присутній: Артамонова А.А. за довіреністю б/н від 24.09.13р.; Кавун І.О. за довіреністю б/н від 19.09.13р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. (повний текст підписано 15.08.2013р.) у справі№905/5012/13 (суддя Колесник Р.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес», м. Сніжне, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез, Донецька область простягнення заборгованості у розмірі 145070,06грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес», м. Сніжне, Донецька область, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 145070,06грн., з яких 139484,14грн. - сума основного боргу, 5279,95грн. - три проценти річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. (повний текст підписано 15.08.2013р.) у справі №905/5012/13 задоволено позовні вимоги частково та стягнуто з ТОВ «Торезьке АТП» на користь ТОВ «Авто-Експрес» заборгованість у сумі 139484,14 грн., 3% річних у розмірі 5241,45грн., судовий збір у розмірі 2901,23грн.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено надання відповідачу послуг за договором оренди пасажирських автобусів АЭ 2303 від 23.03.2011р. у загальній сумі 267976,29грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих та прийнятих послуг згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) належним чином не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість склала 139484,14грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені. У зв'язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі та своєчасно своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, позивач нарахував 3% річних у сумі 5279,95грн. відповідно до ст.625 ЦК України, а суд першої інстанції, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку про невірне визначення позивачем періоду нарахування 3% річних та у зв'язку з цим вимоги про стягнення 3% річних були задоволені місцевим господарським судом частково.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. у справі №905/5012/13 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що 09.01.2013р. між позивачем, відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» був укладений договір про переведення боргу, за умовами якого на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України відбулась заміна боржника з відповідача (первісного боржника) на ПАТ «Транспортні системи України» (нового боржника) у зобов'язанні, що виникло за договором оренди автобусів пасажирських АЭ 2303 від 23.03.2011р. щодо сплати боргу у розмірі 133484,14грн. Таким чином, за твердженням скаржника, підстави для задоволення вимог про стягнення заборгованості саме з відповідача відсутні. Крім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не було надано часу для підготовки та обґрунтування відзиву на позовну заяву, для надання доказів, чим порушив принципи рівності сторін та змагальності судового процесу.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Мартюхіна Н. О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/5012/13, призначено розгляд скарги на 02.10.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 09.09.2013р. та 13.09.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 02.10.2013р. надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», в якій товариства просить залучити його до участі у справі №905/5012/13 як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вказана заява мотивована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди автобусів пасажирських АЭ 2303 від 23.03.2011р. у розмірі 139484,14грн., яка складається із заборгованості, у тому числі що виникла станом на 31.12.2012р. включно у розмірі 133484,14грн., та яка є предметом договору про переведення боргу від 09.01.2013р., та яку ПАТ «Транспортні системи України» погашено ТОВ «Авто-Експрес» шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже за висновками суду, рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ «Транспортні системи України».

Представник скаржника у судовому засіданні 02.10.2013р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях б/н від 01.10.2013р. Крім того, заявив усне клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України», м. Донецьк.

Представники позивача у судовому засіданні 02.10.2013р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін. Проти усного клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Транспортні системи України» заперечили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

23 березня 2011 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди автобусів пасажирських АЭ 2303, відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець передає в тимчасове платне користування орендарю наступний ТЗ автобус пасажирський: автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см. куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AА 76-82 ІО, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №765559, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 21.05.2010р.; автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см. куб, колір жовтий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001538, номерний знак - AА 11-68 ІТ, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №766322, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 15.06.2010р.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендодавець передає автобуси у справному технічному стані протягом одного календарного дня з моменту підписання даного договору на підставі акта приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Орендар зобов'язався по закінченні терміну дії договору повернути автобуси у стані, що відповідає зазначеному в акті приймання-передачі з урахуванням нормального зносу (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.3 договору орендар самостійно здійснює використання автобусів за своїм розсудом.

Пунктами 3.1.1. та 3.1.2. встановлений обов'язок орендодавця передати орендарю відповідно до акта приймання-передачі за п.2.1. договору автобус у технічно справному стані разом з усією необхідною документацією, що включає свідоцтво про реєстрацію автобусу, талон технічного огляду, та сплачувати в бюджет податок з власників транспортних засобів.

В свою чергу на орендаря відповідно до п.3.2. договору покладається обов'язок використовувати автобус винятково за цільовим призначення, не допускаючи випадків перевищення припустимої норми і завантаження автобусу, установлених технічними параметрами; оформляти необхідні проїзні документи (шляхові аркуші, товаротранспортні накладні та т.і.) і вести їх облік; здійснювати за свій рахунок поточний ремонт і технічне обслуговування автобусу з придбанням для цієї мети запасних частин та деталей, у разі потреби здійснювати капітальний ремонт окремих деталей, а також всього автобусу; усувати недоліки аварій і ушкодження автобуса, що виникли при експлуатації їх орендарем, а також компенсувати орендодавцю витрати на відшкодування збитку третім особам, нанесеного внаслідок таких аварій: робити заправлення автобуса пально-мастильними матеріалами і сплачувати в бюджет збір за забруднення навколишнього середовища; оформляти і сплачувати платежі, зв'язані з проходженням у встановлений термін технічного огляду автобусів в органах ДАІ, а також проходити технічних огляд автобуса в органах ДАІ; повернути автобус орендарю в належному стані разом з необхідною документацією на підставі акта приймання-передачі.

Розділом 4 договору сторонами був погоджений порядок виплати орендної плати за користування автобусами, відповідно до умов якого орендар щомісяця має виплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 8200грн. за кожний транспортний засіб, в т.ч. ПДВ, та встановлена загальна сума договору у розмірі 16400грн.

Згідно з пунктом 5.1. договору останній укладається терміном до 13.05.2012р.

Також сторонами була передбачена відповідальність сторін, що виникає з виконання договору: орендар несе відповідальність за зберігання автобусу, а у випадку ушкодження автобусу в період дії договору зобов'язаний відшкодувати орендодавцю заподіяний збиток або надати рівноцінний автобус протягом 5 днів після їх втрати чи ушкодження (п.6.1 договору); у випадку затримки відшкодування збитку або ненадання рівноцінного автобусу в зазначений термін орендар сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості збитку або оцінної вартості автобусу відповідно (п.6.2 договору); в інших питання, зв'язаних з невиконанням чи неналежним виконання сторонами умов договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п.6.3 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.06.2011р. сторони внесли зміни до п.4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Орендар щомісяця виплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 17410,00 гривень за орендовані транспортні засоби, у т.ч. ПДВ», та до п. 5.1 договору, встановивши строк дії договору до 30.06.2012р.

Додатковою угодою б/н від 13.05.2012р. сторони продовжили строк дії договору на тих самих умовах на дванадцять місяців, тобто до 30.06.2013р.

Додатковою угодою б/н від 01.06.2012р. сторони визначили орендну плату за автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AА 76-82 ІО, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №765559, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 21.05.2010р. у розмірі 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою б/н від 01.06.2012р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору та акту приймання-передачі, визначивши, що автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір білий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001506, номерний знак - AН 2456 НХ належить ТОВ «Авто-Експрес» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ САК №881901, виданого ВРЕР №3 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 25.05.2012р.

Додатковою угодою б/н від 01.07.2012р. сторони визначили орендну плату за автобус I-VAN, модель А07А1-631, 2010 року випуску, двигун V - 5675 см.куб, колір жовтий, кузов, шасі (кузов, рама, коляска) Y6DA07A10A0001538, номерний знак - AА 11-68 ІТ, що належить ТОВ «Укравтолізінг» на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ААС №766322, виданого ВРЕР №7 УДАІ в м. Києві 15.06.2010р. у розмірі 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 23.03.2011р. за актом приймання-передачі автобусів орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв транспортні засоби, які є об'єктом оренди за договором, на підставі якого стягується спірна заборгованість.

Згідно з ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначена дефініція орендної плати, відповідно до якої остання - фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у даній справі, позивач належним чином виконував обов'язок щодо передання в тимчасове платне користування транспортних засобів, визначених в п. 1.1 договору оренди автобусів пасажирських АЭ 2303 від 23.03.2011р., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з березня 2011 року по травень 2013 року включно (арк. спр. 17-41), на загальну суму 267976,29грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору та прийняттям відповідачем цих послуг.

В той же час відповідачем обов'язок зі сплати орендної плати виконаний лише частково у розмірі 139484,14грн., що підтверджується виписками з банку (арк. спр. 62-69)

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підставі для відмови від сплати решти орендних платежів, у зв'язку з чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість за договором оренди від 23.03.2011р. у сумі 128495,15грн.

Належних та допустимих доказів у розумінні статті 34 ГПК України для спростування факту наявності заборгованості перед орендодавцем за договором оренди від 23.03.2011р. відповідачем до суду першої інстанції надано не було.

Твердження скаржника про відсутність стягуваної за оскаржуваним рішенням заборгованості не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги відповідно до нижчезазначеного.

Відповідно до положень ч.2 ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Згідно зі ст.32 того ж кодексу доказами у справі вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

Як встановлено ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Ці ж положення містяться в роз'ясненнях Вищого господарського суду України, викладених в п. 9 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 17.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України». Так, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Але з тексту апеляційної скарги не вбачається жодних посилань на причини, що обумовили неможливість подання скаржником до суду першої інстанції доказів, наданих до апеляційного господарського суду, також скаржником не було доведено, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом йому не було і не могло бути відомо про існування договору про переведення боргу від 09.01.2013р., підписаного між ТОВ «Торезьке АТП», ПАТ «Транспортні системи України» та ТОВ «Авто-Експрес», тому копія цього договору не може бути прийнята апеляційним судом у якості доказів.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо недотримання принципів рівності та змагальності сторін, ненаданням можливості ознайомитися з матеріалами справи, також не приймаються судовою колегією апеляційного суду, оскільки спростовуються наступним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 30.07.2013р. Вказана ухвала отримана відповідачем завчасно, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 22.07.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. було відкладено розгляд справи на 13.08.2013р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, яка також була отримана відповідачем завчасно, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 03.08.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що позовна заява та ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відтак відповідач, навіть у разі неотримання ним поштового відправлення з позовною заявою, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу (ч.2 ст.22 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом було надано достатньо часу відповідачеві для можливості скористатися наданими правами та ознайомитись з матеріалами справи для підготовки та обґрунтування відзиву на позовну заяву та надання доказів у підтвердження відсутності заборгованості.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 139484,14грн.

Крім того, з огляду та врахуванням вищенаведеного, у зв'язку з тим, що заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні усного клопотання апелянта та клопотання ПАТ «Транспортні системи України» про залучення до участі у справі №905/5012/13 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Транспортні системи України».

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3 відсотків річних у розмірі 5279,95грн., апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про неправильне визначення періоду, за який має нараховуватись 3% річних, а саме: право вимоги заборгованості у сумі 64749,14грн. за надані в грудні 2011 року послуги виникає 01.01.2012р., а не 31.12.2011р., як це було визначено позивачем, а отже кількість днів відповідно зменшується з 27 до 26. В решті арифметичних розрахунків та обчисленні днів прострочення, за які виникає право нарахування 3% річних, судова колегія погоджується з розрахунками, наданими позивачем, та вважає розрахунки суду першої інстанції невірними.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни в цій частині резолютивної частини рішення суду першої інстанції та стягнення з ТОВ «Торезьке АТП» на користь ТОВ «Авто-Експрес» 5274,63грн. 3% річних.

В решті рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального га процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

У зв'язку зі зміною рішення господарського суду в частині стягнення 3% річних, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП», м. Торез, Донецька область, на рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. (повний текст підписано 15.08.2013р.) у справі №905/5012/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. (повний текст підписано 15.08.2013р.) у справі №905/5012/13 змінити в частині стягнення 3% річних, виклавши абзац 2 резолютивної частині рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезьке АТП» (86600, м. Торез Донецької області, вул. Поповича, 2а, ЄДРПОУ 33767159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, ЄДРПОУ 33222009) заборгованість у розмірі 139484,14грн., 3% річних у розмірі 5274,63грн., судовий збір у розмірі 2895,18грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. (повний текст підписано 15.08.2013р.) у справі №905/5012/13 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС